Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/12919/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Бойко Л.М.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Інспекція)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015

у справі № 818/3336/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0000562311 та № 0000552311.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що Інспекцією не спростовано факти господарської діяльності по взаємовідносинам платника зі спірними контрагентами, які підтверджені поданими позивачем належними первинними документами і зумовлюють право Товариства на податковий кредит та витрати для цілей податкового обліку; спірні постачальники мали необхідний обсяг податкової та господарської правосуб'єктності на час виконання розглядуваних господарських операцій; відповідачем не представлено належних доказів визнання недійсними договорів, укладених із задекларованими постачальниками.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані рішення та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. Мотивуючи касаційні вимоги, Інспекція зазначає про відсутність зв'язку придбаних позивачем у компанії COSULTSERVE LIMITED консультаційних і агентських послуг з господарською діяльністю платника, а також про невідповідність витрат платника на придбання цих послуг критерію документальної підтвердженості; також відповідач посилається на недостатність поданого платником пакету документів по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕУ», товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспектр», товариством з обмеженою відповідальністю «Промснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Енергообладнання», приватним підприємством «Гранд-Сервіс» для підтвердження реального руху активів, що у сукупності з фактом невідображення цими постачальниками податкових зобов'язань з ПДВ за спірними операціями виключає добросовісність податкової вигоди Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, оформлену актом від 28.10.2014 № 328/22-01/30573983.

За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0000562311, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 244 518,75 грн. (у тому числі 195 615 грн. за основним платежем та 48903,75 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0000552311 про зменшення Товариству бюджетного відшкодування з ПДВ на 201 742 грн. із застосуванням 100 871 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії слугували висновки податкового органу про протиправне відображення платником у податковому обліку наслідків операцій з придбання: оливи та нафтопродуктів у товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Трейд»; мінікодеру GEL 2443 KN - у товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕУ», товарно-матеріальних цінностей (вогнетривкої продукції, піддонів дерев'яних, порошку глини тощо) у товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспектр»; кізельгуру Силайту 505 - у товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб»; робіт з модернізації системи відеоспостереження - у приватного підприємства «Гранд-Сервіс»; на обґрунтування цього висновку відповідач посилається на установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів факти відсутності ознак реальних суб'єктів господарювання у діяльності цих названих суб'єктів господарювання.

Також Інспекція не визнала право платника на відображення у складі витрат та податкового кредиту з ПДВ вартості агентських та консультаційних послуг, поставлених позивачеві компанією COSULTSERVE LIMITED (Англія). При цьому відповідач послався на наявність у штаті Товариства у відділу супроводу продаж 9 фахівців, посадові обов'язки яких дублюють зміст представницьких та агентських функцій, що фактично здійснювалися розглядуваним контрагентом; зазначив, що подані платником акти виконаних робіт не містять детального опису операцій з цим контрагентом та не дозволяють встановити їх конкретний зміст.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Керуючись наведеними законодавчими приписами, суди сформували цілком об'єктивну правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ пов'язуються з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженістю відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

При оцінці господарських операцій з придбання платником товарів та робіт у рамках взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕУ», товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспектр», товариством з обмеженою відповідальністю «Промснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Енергообладнання», приватним підприємством «Гранд-Сервіс», суди обґрунтовано визнали доказом дотримання наведених правил оподаткування подані платником первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату придбаних товарів і робіт у безготівковому порядку).

Слід зазначити, що правила розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі, наведені у статті 71 КАС, передбачають як обов'язок платника подати належні докази на обґрунтування своєї правової позиції у справі, так і обов'язок податкового органу як суб'єкта владних повноважень надати належне спростування фактам, засвідченим відповідними доказами.

З огляду на існуючу презумпцію добросовісності платника у податкових правовідносинах (яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника) недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Втім Інспекцією не представлено відповідних доказів по господарським операціям платника з розглядуваними постачальниками. Заперечення відповідача щодо податкових наслідків цих операцій мотивовані виключно посиланням на аналіз господарської діяльності цих постачальників, здійснений у ході їх перевірок. При цьому Інспекцією не доведено, яким чином відсутність постачальників за місцем реєстрації, незначні обсяги їх трудових та матеріально-технічних ресурсів впливають на можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань перед позивачем (як-от у випадку здійснення поставок товарів, робіт, послуг у значних обсягах, з необхідних залученням спеціалізованої техніки, транспортних засобів, людського ресурсу з достатнім рівнем професійних знань і навичок тощо). Відповідачем не доведено й того, що товар, який поставлявся позивачеві, був придбаний названими постачальниками саме у фіктивних суб'єктів господарювання, що не провадили фактичної господарської діяльності; а відтак доводи Інспекції про участь контрагентів платника в операціях з нелегальними підприємствами слід визнати такими, що не мають правового значення для вирішення даного спору.

Також не можна визнати слушними і посилання Інспекції на відсутність доказів транспортування товару по всім переліченим операціям. Адже у більшості випадків предметом поставки виступав малогабаритний товар, перевезення якого не вимагає залучення вантажних транспортних засобів.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з юридичною оцінкою, наданою судами попередніх інстанцій по епізодам, пов'язаним з господарськими операціями позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕУ», товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспектр», товариством з обмеженою відповідальністю «Промснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Енергообладнання» та з приватним підприємством «Гранд-Сервіс».

Досліджуючи взаємовідносини платника з компанією COSULTSERVE LIMITED, суди встановили, що відповідно до умов укладених договорів названий контрагент зобов'язався надавати платникові різні види послуг у сфері маркетингу, аналізу бізнесу і ринків, стратегічного планування, а також послуги з комерційного представництва, пошуку покупців.

На підтвердження фактичного виконання операцій з поставки цих послуг позивачем подано акти виконаних робіт, платіжні документи про оплату послуг в безготівковому порядку. Як встановили суди, зміст фактично наданих послуг полягав у регулярному відвідування працівниками COSULTSERVE LIMITED як представниками Товариства конференцій постачальників фірми Perkins Engines Company Limited, Laystall Engineering Company Ltd тощо; здійснення контролю платежів за контрактами, укладеними з цими постачальниками, подання позивачеві інформації про зустрічі, про попит на продукцію тощо.

Заперечуючи проти податкових наслідків цих операцій, Інспекція послалася на відсутність зв'язку цих послуг з фінансово-економічною діяльністю Товариства. Вказані доводи не знайшли свого спростування у ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Так, доказів надання виконавцем консультацій з конкретних питань, що виникають у процесі здійснення Товариством господарської діяльності, матеріали справи не містять; укладення контрактів з новими покупцями саме за сприянням компанії COSULTSERVE LIMITED судами також не встановлено, так само, як і одержання від цього контрагента унікальних виробничих консультацій, які б мали практичне значення для отримання платником економічного ефекту; позивачем не зазначено й будь-яких економічних причин у необхідності додаткового представництва у правовідносинах з фірмами-нерезидентами, з якими вже були налагоджені ділові стосунки, а також у необхідності додаткового контролю за платежами за відповідними зовнішньоекономічними контрактами, не зазначено у чому саме полягали такі контрольні функції (зокрема, контроль за платежами).

Також Товариством не наведено будь-яких економічних причин, що зумовили замовлення відповідних послуг, за наявності у штаті позивача працівників з посадовими обов'язками, що дублюють зміст цих послуг; до матеріалів справи залучені докази систематичного відрядження працівників Товариства до Англії.

За таких обставин касаційний суд погоджується з висновками Інспекції про неправомірність відображення операцій з компанією COSULTSERVE LIMITED у податковому обліку Товариства.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити ухвалені у справі судові акти, відмовивши у відповідній частині позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 у справі № 818/3336/14 змінити в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0000562311 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 105 152,92 грн. за основним платежем та на 26 288,23 грн. за штрафними санкціями, а також щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0000552311 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 108062 грн. із застосуванням 54031 грн. штрафних санкцій.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 у справі № 818/3336/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько