Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2014 р. м. Київ К/9991/44110/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Бутенка В.І.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень,

встановила:

У травні 2011 року дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, в якому просило скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №290 від 13 травня 2011 року в розмірі 429,67 грн та пені в розмірі 1052,34 грн за період з 22 березня 2010 року по 19 січня 2011 року, №291 від 13 травня 2011 року в розмірі 2992,98 грн та пені в розмірі 9042,95 грн за період з 22 березня 2010 року по 19 січня 2011 року, №292 від 13 травня 2011 року в розмірі 7331,91 грн та пені в розмірі 22069,99 грн за період з 20 січня 2010 року по 14 січня 2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, позов дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» задоволено. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області №290 від 13 травня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду дочірньому підприємству державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів»в сумі 429,67 грн. та пені в розмірі 1052,34 грн за період з 22 березня 2010 року по 19 січня 2011 року. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області №291 від 13 травня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду дочірньому підприємству державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів»в сумі 2992,98 грн та пені в розмірі 9042,95 грн за період з 22 березня 2010 року по 19 січня 2011 року. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області №292 від 13 травня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду дочірньому підприємству державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» в сумі 7331,91 грн та пені в розмірі 22069,99 грн за період з 20 січня 2010 року по 14 січня 2011 року.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, представник відповідача просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» є юридичною особою та зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

13 травня 2011 року відповідачем були прийняті рішення №290, №291 та №292 відносно дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Рішенням №290 до позивача застосовано у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 429,67 грн та нараховано пеню в розмірі 1052,34 грн за період з 22 березня 2010 року по 19 січня 2011 року, рішенням №291 застосовано у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 2992,98 грн та нараховано пеню в розмірі 9042,95 грн за період з 22 березня 2010 року по 19 січня 2011 року, а рішенням №292 до позивача застосовано у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 7331,91 грн та нараховано пеню в розмірі 22069,99 грн за період з 20 січня 2010 року по 14 січня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2000 року відносно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, а також накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, зробив висновок, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію. Їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Проте, колегія суддів суду касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1, 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 24 листопада 2000 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону №2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, необхідно зазначити, що аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 25 червня 2011 року у справі №21-113а11.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору невірно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, а тому касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області необхідно задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року - скасувати і прийняти у справі нову постанову про відмову дочірньому підприємству державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень - скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді В.І. Бутенко

І.В. Штульман