Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року К/9991/43898/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року по справі № 2а-6167/11/2670

за позовом ОСОБА_4

до Прокуратури Київської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Просив суд визнати протиправною відповідь прокуратури Київської області від 13 квітня 2011 року №05/1-8/19вих. на заяву від 29 березня 2011 року, оскільки її підписано неповноважною на те особою, у ній відсутні обґрунтування; просив визнати бездіяльність щодо не зазначення у відповіді порядок її оскарження протиправною; зобов'язати відповідача надати відповідь із роз'ясненням порядку її оскарження та підписану відповідальною особою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відповідь (лист) прокуратури Київської області від 13 квітня 2011 року № 05/1-819вих щодо вирішення заяви ОСОБА_4 від 29 березня 2011року. Визнано протиправною бездіяльність Прокуратури Київської області щодо неповідомлення ОСОБА_4 порядок оскарження відповіді від 13 квітня 2011 року № 05/1-819вих. на його заяву від 29 березня 2011 року. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 29 березня 2011 року уповноваженою особою у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду адміністративної справи 2а-17615/10/2670 за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відповідачем подано заперечення. Позивач вважаючи, що у тексті заперечень викладено інформацію, яка не відповідає дійсності, звернувся до відповідача із заявою, в якій виклав її обґрунтування та просив вжити заходи прокурорського реагування та встановити факти, які на його думку, є важливими для розгляду справи №2а-17615/10/2670. Листом від 13 квітня 2011 року № 05/1-819вих, підписаним начальником відділу представництва інтересів громадян та держави в судах О.Кетова позивачу надано роз'яснення по суті викладених у його заяві обставин.

Вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду із позовом.

Відповідно до статті 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненням громадян, згідно з частиною 1 статті 3 Закону, слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

В даному випадку позивач просить вжити заходи прокурорського реагування, а не розглянути пропозицію (зауваження), заяву чи скаргу та повідомити його про результати розгляду.

Відповідно до статей 21-24 Закону України «Про прокуратуру» формами прокурорського реагування є протест, припис, подання, вказівка, постанови про негайне звільнення особи з кімнати для затриманих та доставлених, про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи.

Оскільки, щодо поданої позивачем заяви не може бути вжито жодної форми прокурорського реагування з наведених і заява не є зверненням громадянина в розумінні частини 1 статті 3 Закону України «Про звернення громадян», то відповідальною особою апарату прокуратури надано пояснення по суті порушених питань.

За таких обставин суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду апеляційної інстанції та відмовляє в їх задоволенні, скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Прокуратури Київської області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року в частині задоволення позовних вимог скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.