ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/8947/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Кравцова О.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року

у справі №367/7555/15-а

за позовом ОСОБА_4

до Бучанської міської ради Київської області

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області №395 від 15 вересня 2015 року «Про відмову щодо видачі довідки про присвоєння поштової адреси»; зобов'язання Бучанську міську раду Київської області в особі виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області видати йому довідку про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості у вигляді аптеки з аптечним магазином, який було здано в експлуатацію відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, належних чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Бучанської міської ради Київської області №575-24-V від 27 грудня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 було затверджено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 200 кв.м., терміном на 5 років, для будівництва та обслуговування аптеки та продуктового магазину в АДРЕСА_1

Згідно з рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 161 від 18 березня 2008 року ОСОБА_4 було дозволено виконати проектно-вишукувальні роботи по будівництву аптеки та продуктового магазину на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

17 вересня 2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надала позивачу дозвіл № 666/10 на виконання будівельних робіт з будівництва аптеки з аптечним магазином за адресою: АДРЕСА_1

23 червня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було зареєстровано Декларацію про готовність аптеки з аптечним магазином за адресою: АДРЕСА_1 до експлуатації.

При цьому, відповідно до рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області №513/1 від 15 грудня 2009 року уточнено адресний номер земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 та встановлено адресу: АДРЕСА_2

У зв'язку з цим, у вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Бучанської міської ради Київської області із заявою про присвоєння юридичної адреси зазначеній аптеці та аптечному магазину, однак у відповідь отримав листа №1283 від 27 жовтня 2014 року з вимогою надати договір про сплату пайової участі у розвиток інфраструктури м. Буча Київської області.

Рішенням Бучанської міської ради Київської області №1974-61-VI від 27 листопада 2014 року відмовлено ФОП ОСОБА_4 у звільненні від сплати пайової участі у розвиток інфраструктури м. Буча у зв'язку із будівництвом аптеки з аптечним магазином, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 395 від 15 вересня 2015 року «Про відмову щодо видачі довідки про присвоєння поштової адреси» в задоволенні заяви ОСОБА_4 було відмовлено та зобов'язано його укласти з Бучанською міською радою Київської області договір пайової участі та сплатити кошти пайової участі у розвиток інфраструктури м. Буча.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області №280 від 31 липня 2013 року «Про видачу довідок про підтвердження юридичної адреси» доручено відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Київської області, на звернення громадян, видавати довідку, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, у тих випадках, коли відсутні розбіжності в правовстановлюючих документах та укладений договір пайової участі у випадках передбачених ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У випадку виявлення розбіжностей в правовстановлюючих документах та відсутній договір пайової участі у випадках передбачених ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» заяви громадян щодо встановлення юридичної адреси виносити на розгляд виконавчого комітету Бутанської міської ради.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим. Такий обов'язок замовника встановлено як чинним Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», так і Законом України «Про планування і забудову територій», який був чинним на час надання відповідачеві дозволу на розробку містобудівного обґрунтування. Винятки із цього правила, перелік яких є вичерпним, встановлено частиною 4 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частиною 4 статті 271 Закону України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до частини 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №922/5937/15, невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не звільняє його від такого обов'язку.

Тим часом, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, ним не вчинено будь-яких дій на укладення договору про пайову участь з позивачем, зокрема, не направлялось позивачу пропозиції щодо укладення відповідного договору, не приймалось рішень про визначення розміру пайової участі позивача у розвитку інфраструктури міста.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області №395 від 15 вересня 2015 року «Про відмову щодо видачі довідки про присвоєння поштової адреси» з підставі неукладення позивачем договору про пайову участь є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно вимоги про зобов'язання Бучанської міської ради Київської області в особі виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області видати ОСОБА_4 довідку про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості у вигляді аптеки з аптечним магазином, який було здано в експлуатацію відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з пункту 2 частини 4 статті 105 та пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах праву позивача отримати довідку про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості у вигляді аптеки з аптечним магазином, який було здано в експлуатацію відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації кореспондує обов'язок відповідача видати таку довідку.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями пункту 2 частини 4 статті 105, пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу адміністративного судочинства.

Стосовно дискреційних повноважень, колегія суддів зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.

У спірних правовідносинах прийняття рішення щодо видачі довідки про присвоєння поштової адреси відноситься до компетенції виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, який за результатами розгляду відповідного питання може прийняти рішення про присвоєння відповідної адреси або відмовити в її присвоєнні.

Разом із тим, з метою повного захисту прав позивача, з метою захисту яких подано відповідний позов, відповідно до вимог частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Бучанську міську раду Київської області в особі виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області розглянути питання щодо видачі ОСОБА_4 довідки про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості у вигляді аптеки з аптечним магазином, який було здано в експлуатацію відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 23 червня 2014 року.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі №367/7555/15-а - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області №395 від 15 вересня 2015 року «Про відмову щодо видачі довідки про присвоєння поштової адреси».

Зобов'язати Бучанську міську раду Київської області в особі виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області розглянути питання щодо видачі ОСОБА_4 довідки про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості у вигляді аптеки з аптечним магазином, який було здано в експлуатацію відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 23 червня 2014 року.

В решті позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді