Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/60234/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Моторного О.А.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Марцин І.В., Галака О.В.

відповідача Мартинюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна»на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 рокуу справі№2а-11178/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ред Булл Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) від 02 жовтня 2008 року №0006892304/0 та №0006902304/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12 липня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 02 жовтня 2008 року №0006902304/0 визнано протиправним та скасувано. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 02 жовтня 2008 року № №0006892304/0 визнано протиправним та скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2186248,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1106249,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1079999,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року та змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Ред Булл Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 липня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої 19 вересня 2008 року складено акт №2428/2304/34487631.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1874775 грн., в т.ч. по періодах: за IV квартал 2006 року на суму 493749,00 грн., за І квартал 2007 року на суму 175000,00 грн., за ІІ квартал 2007 року на суму 175000,00 грн., за ІІІ квартал 2007 року на суму 262500,00 грн., за IV квартал 2007 року на суму 768526,00 грн.;

- підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в січні 2007 року на суму 3640,00 грн., в липні 2007 року на суму 70000,00 грн.

02 жовтня 2008 року, на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0006892304/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 3569596,00 грн., з яких 1874775,00 грн. - основного платежу та 1694821,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006902304/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 110460,00 грн., з яких 73640,00 грн. - основного платежу та 36820,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизація повинна нараховуватись на основні фонди і нематеріальні активи, що включені до складу основних фондів платника податків, і які постійно використовуються у його господарській діяльності, направленій на отримання доходу від використання зазначених основних засобів.

Не погоджуючись із судовими рішеннями позивач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 названого Закону під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 8.1.2 зазначеного пункту амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Перелік витрат, які не підлягають амортизації, визначений у підпунктах 8.1.3 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України №334/94-ВР.

Визначення поняття основних фондів, закріплено у підпункті 8.2.1 пункту 8.2. статті 8 названого Закону.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Саме посилання на встановлення факту використання основних фондів не у господарській діяльності стало підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Тим часом підставою для такого висновку стало встановлення під час перевірки неотримання позивачем прибутку за результатами укладення договору оренди обладнання - холодильних камер, який є метою здійснення господарської діяльності.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в пункті 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

При цьому, як зауважив Верховний суд України у своїй постанові від 28 лютого 2011 року у справі №21-13а11 збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 02 жовтня 2008 року № №0006892304/0 вцілому.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі №2а-11178/12/2670 скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02 жовтня 2008 року №0006892304/0.

3. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02 жовтня 2008 року №0006892304/0 задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 02 жовтня 2008 року №0006892304/0.

5. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі №2а-11178/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: О.А. Моторний

Т.М. Шипуліна