Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/30324/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л., Тракало В.В.,

при секретарі: Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Державної реєстраційної служби України про визнання бездіяльності та рішення протиправними, за касаційною скаргою Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року,-

у с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що у 2011 році подав до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області необхідні документи для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади державного службовця - начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції.

За результатами проведеного 6 квітня 2012 року іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців він був рекомендований для призначення на цю посаду.

Проте, відповідач провів спеціальну перевірку за результатами якої виявив інформацію, що перешкоджає позивачу зайняти посаду начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції.

Зокрема, зі змісту довідки щодо результатів спеціальної перевірки вбачається, що ОСОБА_4 надав неправдиві відомості у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік, не зазначив суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просив визнати протиправною бездіяльність а також рішення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про відмову прийняти на публічну службу.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про відмову в прийнятті ОСОБА_4 на публічну службу, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та відмовити у позові.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у 2011 році подавав до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області документи для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади державного службовця - начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції.

За результатами проведеного 6 квітня 2012 року іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців позивач був рекомендований для призначення на цю посаду.

У зв'язку із цим та на виконання статті 15 Закону України «Про державну службу» відповідач провів спеціальну перевірку за результатами якої склав довідку, зі змісту якої вбачаються розбіжності відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік та даними податкових органів зокрема, зазначення суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Задовольняючи частково позов суди визнали протиправним рішення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про відмову в прийнятті ОСОБА_4 на публічну службу.

Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального і процесуального права.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_4 просив визнати протиправною бездіяльність і рішення відповідача про відмову прийняти його на публічну службу.

Під рішенням щодо відмови прийняти на публічну службу ОСОБА_4 зазначає складення Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області довідки за результатами спеціальної перевірки.

За приписами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, закон передбачає захист лише порушеного права особи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини другої і третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Саме з таких критеріїв і слід оцінювати дії, бездіяльність чи рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень та відповідність їх вимогам закону.

Законом України від 11 червня 2009 року №1506-УІ «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі Закон №1506-УІ, в редакції спірного періоду) визначено основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 11 Закону №1506-УІ стосовно осіб, як претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів) проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Згідно абзацу 5 частини п'ятої статті 11 Закону №1506-УІ порядок організації проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України.

Указом Президента України від 25 січня 2012 року №33/2012 затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок).

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) відповідного органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує кандидат, крім випадків установлених законом.

За приписами пункту 4 Порядку спеціальній перевірці підлягають відомості, зокрема, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік.

За даними матеріалів справи, ОСОБА_4 в результаті проведеного 6 квітня 2012 року іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців рекомендований для призначення на посаду начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції.

На виконання вимог статті 11 Закону №1506-УІ Головне управління юстиції у Дніпропетровській області здійснило спеціальну перевірку відомостей щодо позивача, наслідком якої була складена довідка, що узгоджується з вимогами пункту 13 Порядку.

За приписами абзаців 2 і 3 пункту 15 Порядку кандидат, щодо якого проведена спеціальна перевірка, має право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки. У разі незгоди кандидата з результатами перевірки він може подати свої зауваження у письмовій формі стосовно її результатів до відповідного органу.

Рішення про відмову кандидату у призначенні (обранні) на посаду з підстави, зазначеної в абзаці першому цього пункту, може бути оскаржено до суду.

Відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №169 (далі - Порядок №169), проводиться конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців третьої-сьомої категорії, крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад.

За змістом пункту 13 Порядку №169 особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії і державного органу, в якому проводиться конкурс перелік документів і зокрема, заяву про призначення на посаду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не подавав до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області заяву про призначення на посаду начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції.

При цьому слід зазначити, що до повноважень зазначеного суб'єкта не віднесені повноваження щодо прийняття на посаду начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції.

Так, Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/2011 затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України згідно з яким Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Державна реєстраційна служба України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статутом територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, в містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

За приписами підпункту 12 пункту 10 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/2011, голова Укрдержреєстру призначає на посади за поданням керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, їх заступників та керівників відповідних структурних підрозділів районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних та міжрайонних управлінь юстиції.

За таких обставин питання про призначення на посаду начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції вирішує не керівник Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, а керівник Державної реєстраційної служби України.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення про призначення чи відмову в призначенні на посаду начальника реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції відповідач не приймав і не повноважний був приймати таке в силу зазначених вимог закону.

У справі що розглядається відповідач довідкою спеціальної перевірки лише засвідчив відомості про особу, яка претендує на посаду державного службовця.

Системний аналіз зазначеного дають підстави дійти висновку, що дії і рішення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області з проведення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_4 відповідають дійсним обставинам та вимогам закону.

Враховуючи наведене, правових підстав для задоволення позову у судів попередніх інстанцій не було.

Оскільки суди обставини справи встановили повно і правильно, однак порушили норми матеріального і процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

В.В. Тракало