Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/30400/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Степашко О.І., Федоров М.О.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - Циганок Г.А.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міск-Інвест" (далі - Товариство)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012

у справі № 2а/1270/1001/2012

за позовом Товариства

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (далі - Ленінська МДПІ)

про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про:

визнання протиправними дії Ленінської МДПІ щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Строительная инвестиционная компания» (Москва, Російська Федерація) за період з 01.01.2005 по 30.09.2011 та викладення висновків цієї перевірки в акті від 21.12.2011 № 998/23-33008567;

скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2012 № 0000092310, № 0000102310 та № 0000082310.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що підпункти 4.5.1, 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язують коригування податкових зобов'язань лише з фактом повернення товару постачальникові, тоді як відсутність реєстрації позивачем іноземних інвестицій в установленому порядку та відсутність доказів виконання фактичних поставок Товариством в адресу названого нерезидента виключає можливість зменшення платником податкових зобов'язань з ПДВ за фактом повернення авансового платежу.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Ленінською МДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Строительная инвестиционная компания» (Москва, Російська Федерація) за період з 01.01.2005 по 30.09.2011, оформлену актом від 21.12.2011 № 998/23-33008567.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012:

№ 0000092310, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 3510 грн.;

№ 0000102310, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 946 916 грн.;

№ 0000082310 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 277 466 грн. (у тому числі 220 616 грн. за основним платежем та 56850 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне коригування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у бік зменшення за наслідками повернення названому нерезиденту авансового платежу на виконання рішення суду.

Так, 31.08.2004 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Строительная инвестиционная компания» було укладено контракт № 18, умовами якого передбачалося виконання позивачем комплексу робіт з проектування, будівництва, введення в експлуатацію об'єкта (житлового комплексу «Оксфорд») та подальшої реалізації його житлових і нежитлових площ. Загальна сума контракту (з урахуванням додаткових угод до нього) склала 43 855 769,40 рос. руб. та 10 991 995,77 дол. США.

Угодою від 25.04.2006 сторонами було розірвано вказаний контракт; рішенням господарського суду Луганської області від 06.04.2010 у справі № 1/175 з Товариства на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Строительная инвестиционная компания» стягнуто заборгованість за цим контрактом у сумі 22 347 229,40 руб. РФ, 3% річних в розмірі 1 870 843,04 руб. РФ, проценти за користування залученими коштами в сумі 4828,67 дол. США.

За фактом повернення названому контрагенту попередньої оплати на виконання зазначеного рішення суду Товариством було зменшено на відповідну суму податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Здійснене податковим органом тлумачення наведеної правової норми, відповідно до якого дія останньої не поширюється на випадки повернення постачальникові авансового платежу, не ґрунтується на змісті цього законодавчого припису.

Адже положення пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є загальними для всіх випадків зміни суми компенсації вартості товарів (послуг) після їх поставки, позаяк до поставки товарів (послуг), згідно з пунктом 1.4 статті 1 цього Закону, належать будь-які операції у рамках цивільно-правових договорів. Тому сплата авансу (передплати) як операція, що здійснена за цивільно-правовим договором, теж підпадає під визначення поставки (з огляду на те, що виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів відбувається як при відвантаженні товару, так і при здійсненні попередньої оплати, а згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 названого Закону будь-яка з цих операцій, що сталася раніше, є об'єктом оподаткування і призводить до виписування податкової накладної продавцем та виникнення права на податковий кредит у покупця).

База оподаткування згідно з пунктом 4.1 статті 4 вказаного Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

При розірванні договірних відносин та поверненні передоплати база оподаткування набирає нульового значення, тому податкові зобов'язання (відображені за передплатою) повинні бути відкориговані (відсторновані).

А відтак з огляду на установлений судами факт повернення позивачем контрагентові грошових коштів, одержаних як передплата за майбутню поставку підрядних робіт та послуг, здійснення Товариством коригування податкових зобов'язань з ПДВ шляхом їх зменшення на відповідну суму є цілком правомірним.

Слід зазначити, що суди безпідставно поширили на спірні правовідносини положення підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за змістом якого попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера. Адже у розглядуваному випадку позивач виконував поставку робіт та послуг нерезидентові на митній території України та не здійснював операцій з експорту товарів (супутніх послуг).

Так само не має правового значення для кваліфікації дій позивача у сфері податкових правовідносин і відсутність державної реєстрації іноземних інвестицій, позаяк наведене порушення не є правопорушенням у сфері оподаткування, не впливає на оцінку розглядуваних правовідносин та не тягне для платника негативних податкових наслідків.

З урахуванням викладеного у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов у цій частині.

У той же час Товариством не наведено доводів та не подано доказів на підтвердження незаконності дій податкового органу з проведення спірної перевірки, не зазначено про порушення Ленінською МДПІ законодавчо встановлених умов, підстав та процедури її проведення, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій Ленінської МДПІ з проведення зазначеної перевірки задоволенню не підлягають.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міск-Інвест" задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а/1270/1001/2012 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000092310, № 0000102310 та № 0000082310.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко М.О. Федоров