Історія справи

Постанова ВАСУ від 23.03.2016 року у справі №826/13094/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/60253/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Леонтович К.Г.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представника ПАТ «Оболонь» - Вознюка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ПАТ «Оболонь» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, митного посту «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення, за касаційною скаргою ПАТ «Оболонь» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ПАТ «Оболонь» звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської регіональної митниці митного посту «Західний» від 22.07.2013 № 100250000/2013/600406/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/50148 від 01.08.2013;

визнати протиправними дії митного посту «Західний» Київської регіональної митниці щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 01.08.2013 № 100250000/2013/50148;

стягнути з Державного бюджету України суму надміру сплачених митних платежів у розмірі 130 223,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Оболонь», посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що між ПАТ «Оболонь» (покупець) та компанією INBARCO DOO (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 20.06.2013 № INBARCO 190613, за умовами якого передбачається постачання покупцю товару: хмелю урожаю 2011 року на умовах DАР Київ (Incoterms 2010) 2 116,60 кг альфа-кислоти в гранулах типу 90 сорту Aurora Super Styrian ароматичний хміль (приблизно +/-5 %) 22 500 кг фізичної ваги); хмелю урожаю 2012 року на умовах DАР Київ (Incoterms 2010) 1 881,40 кг альфа кислоти у гранулах типу 90 сорту Aurora Super Styrian ароматичний хміль (приблизно +/-5 %) 19 000 кг фізичної ваги.

Згідно пунктів 4, 10.1 контракту ціну товару визначено: 33 Євро за 1 кг. альфа-кислоти - гранули тип 90 сорту Aurora Super Styrian ароматичного хмелю врожаю 2011 року (DАР Київ); 40 євро за 1 кг. альфа-кислоти - гранули тип 90 сорту Aurora Super Styrian ароматичного хмелю урожаю 2012 року (DАР Київ). Ціна залишається твердою на весь строк дії контракту та не підлягає зміні. Оплата за поставлений товар здійснюється: 50 % вартості поставленого товару протягом 30 днів після його поставки, а іншу частину у розмірі 50 % вартості поставленого товару протягом 60 днів після його поставки. Контракт вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2013 або до повного його виконання.

17.07.2013 з метою здійснення митного оформлення товару ПАТ «Оболонь» до митного посту «Західний» подано вантажно-митну декларацію № 100250000/2013/407200 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1, якою шляхом електронного декларування задекларовано імпорт товару від компанії INBARCO DOO за вказаним контрактом, а саме: шишки хмелю у вигляді гранул, з високим вмістом лупуліну, врожаю 2011 року для пивоварної промисловості, призначеної для приготування пиву на палетах по 15 картонних коробів (480 коробів), по 4 пакунку в фользі по 10 кг в кожному в 1 коробці (19200 пакунків в фользі): хміль ароматичний в гранулах тип 90 сорт Aurora Super Styrian врожаю 2011 року з вмістом альфа-кислоти 9,5 % - 16200 кг. фіз. ваги (1539 кг. альфа кислоти), хміль ароматичний в гранулах тип 90 сорт Aurora Super Styrian врожаю 2011 року з вмістом альфа-кислоти 9 % - 3000 кг. фіз.. вага (270 кг. альфа-кислоти). Всього 19200 кг фізичної ваги (1809 кг альфа-кислоти). Країна-виробник SІ. Торговельна марка INBARCO, виробник: фірма INBARCO DOO. Митна вартість вказаних товарів визначена позивачем за ціною контракту від 20.06.2013 № 190613 та становила 59 697,00 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 20.06.2013 № INBARCO 190613, рахунок від 12.07.2013 № 123071/13, транспортні документи - CMR № 2350686 від 12.07.2013, сертифікат походження товару № 170269 від 12.07.2013, карнет тір XN № 73764742 від 12.07.20113, декларація на експорт країни відправлення від 12.07.2013 13SІ00202225221550, фітосанітарний сертифікат країни відправлення від 12.07.2013 №ЕС/ SІ/0107442, акт фітосанітарного контролю від 16.07.2013 № 75/01-017/009795-І, лист відправника щодо формування ціни на товар за вказаною вартістю від 18.07.2013, пакувальний лист від 12.07.2013, звіт про випробовування гранул хмелю від 03.07.2013 № 57/2013.

В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних вимог позивач надав наступні документи: експертний висновок ТПП щодо вартості хмелю від 19.07.2013, комерційну пропозицію на хміль від 19.06.2013, сертифікат на продукцію від 12.07.2013, калькуляцію на товар від 12.07.2013, проспекти виробника продукції, сертифікат на продукцію від 12.07.2013 із зазначенням правильної дати контракту, калькуляцію на сировину від 12.07.2013 із зазначенням правильної дати контракту, лист від 30.07.2013 щодо партнерства із логістичною компанією, лист компанії INBARCO від 30.07.2013 щодо помилок в експортній декларації країни-відправника, прибутковий ордер №2885 від 23.07.2013, бухгалтерську довідку від 01.08.2013 № 2163/0/2-13, формуляр узгодженої декларації від 12.07.2013 щодо виправлення помилки в номері CMR.

За результатом перевірки зазначених документів Київською регіональною митницею Державної митної служби України, митний пост «Західний» прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2013 № 100250000/2013/600406/2, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації № 100250000/2013/50148 від 01.08.2013. Підставами для прийняття вказаного рішення були наступні обставини: подані документи містять розбіжності, оскільки у калькуляції виробника від 12.07.2013 та сертифікаті на продукцію від 12.07.2013 вказано контракт № INBARCO 190613 від 19.06.2013, а митне оформлення здійснюється по контракту № INBARCO 190613 від 20.06.2013; в експортній МД виробника від 12.07.2013 13SІ00202225221550 вказано рахунок № 213071/13/2013, а митне оформлення здійснюється за рахунком №213071/13 від 12.07.2013, неповні дані (надана калькуляція виробника містить неповну інформацію щодо всіх складових собівартості товару згідно ст. 58 МКУ), неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно ч. 3 ст. 53 МКУ - виписки з бухгалтерської документації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару. Митну вартість товару скориговано з використанням резервного методу. Вказано, що попередні методи не застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари та через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості Київської регіональної митниці митного посту «Західний» від 22.07.2013 № 100250000/2013/600406/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/50148, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем до митного органу не надано необхідних документів на підтвердження ціни товару для визначення її за основним методом, а тому останнім правомірно визначено митну вартість за резервним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суд України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Між тим, митним органом не надано доказів на підтвердження, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості Київської регіональної митниці митного посту «Західний» від 22.07.2013 № 100250000/2013/600406/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/50148.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК поняттям "митні платежі", з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1-43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов позивача в цій частині є передчасним, а тому колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 229, 230, 231 КАС України, суд,

постановив:

Касаційну скаргу ПАТ «Оболонь» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості Київської регіональної митниці митного посту «Західний» від 22.07.2013 № 100250000/2013/600406/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/50148.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, митний пост «Західний» № 100250000/2013/600406/2.від 22.07.2013.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, митний пост «Західний» № 100250000/2013/50148 від 01.08.2013.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: