Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/88677/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Ізюмська ОДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2-а-14156/10/2070

за позовом комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Підприємство)

до Ізюмської ОДПІ

про скасування вимоги.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позов задоволено; скасовано першу податкову вимогу Ізюмської ОДПІ від 20.10.2010 № 1/132 з посиланням на передчасність її направлення платникові з огляду на неузгодженість податкового зобов'язання.

На вказані судові акти відповідачем подано касаційну скаргу, в якій Ізюмська ОДПІ просить скасувати оскаржувані постанову та ухвалу судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами положень підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наслідком чого стало ухвалення неправильних по суті спору рішень. При цьому скаржник наголошує на тому, що судами було невірно встановлено дату отримання платником податкових повідомлень-рішень, наслідком чого стала помилковість висновків судів про неузгодженість спірних податкових зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Ізюмської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що за наслідками проведення Ізюмською ОДПІ невиїзної документальної (камеральної) перевірки Підприємства йому було донараховано податкові зобов'язання із земельного податку за податковими повідомленнями-рішеннями: від 05.10.2010 №0000711501/0 - у сумі 78367,61 грн.; від 05.10.2010 № 0000721501/0 - в сумі 84816,91 грн.; від 05.10.2010 № 0000731501/0 - у розмірі 6559,72 грн.; від 05.10.2010 № 0000741501/0 - у сумі 135 375,87 грн., від 05.10.2010 № 0000751501/0 - в сумі 100921,19 грн.; від 05.10.2010 № 0000761501/0 - у розмірі 83322,36 грн.; від 05.10.2010 № 0000771501/0 - в сумі 138 890,66 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку 19.10.2010, про що Підприємство цього ж дня повідомило податкову інспекцію. Втім у зв'язку з несплатою позивачем податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями (які, на думку Ізюмської ОДПІ, мають узгоджений характер) Підприємству було надіслано першу податкову вимогу від 20.10.2010 № 1/132 на загальну суму податкового боргу із земельного податку в розмірі 628 254,32 грн.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди виходили з того, що податкові зобов'язання за названими податковими повідомленнями-рішеннями не набули статусу узгоджених з огляду на факт оскарження позивачем цих донарахувань в судовому порядку.

Однак з таким правовим висновком судів погодитися не можна з урахуванням такого.

Дійсно, відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У справі, що переглядається, суди виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення були вручені позивачеві 11.10.2010, у зв'язку з чим оскарження Підприємством цих актів індивідуальної дії 19.10.2010 відбулося у десятиденний строк до часу набуття податковими зобов'язаннями статусу узгоджених.

При цьому дату вручення Підприємству цих податкових повідомлень-рішень було визначено судами за датою їх реєстрації позивачем як вхідної кореспонденції. У той же час у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79), яким підтверджується факт вручення названих податкових повідомлень-рішень уповноваженій особі Підприємства саме 08.10.2010.

Зміст підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" свідчить на користь висновку про те, що податкове повідомлення вважається врученим саме у момент його вручення законному представникові юридичної особи (а не у день реєстрації на підприємстві).

А відтак з огляду на дату отримання цих податкових повідомлень (08.10.2010) граничним строком оскарження платником донарахувань за цими повідомленнями до часу їх узгодженості слід вважати 18.10.2010.

У зв'язку з цим слід погодитися з правовою позицією відповідача по справі відносно того, що на час звернення Підприємства з позовом про скасування перелічених податкових повідомлень-рішень (а саме - 19.10.2010) податкові зобов'язання за цими актами індивідуальної дії вже набули статусу узгоджених.

Наведене обумовлює законність надсилання Підприємству оспорюваної першої податкової вимоги в порядку підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 названого Закону.

Порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх скасування і ухвалення нового рішення по суті спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2-а-14156/10/2070 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак