Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року м. Київ справа № 800/244/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Логвиненка А. О., Маслія В. І., Стрелець Т. Г.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: позивача - ОСОБА_6,

представника відповідача - Юріна К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, закриття дисциплінарного провадження,

встановив:

07 липня 2015 року суддя Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення від 09 червня 2015 року № 1782/дп-15 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВККС України не в повній мірі з'ясовано всі обставини справи, у зв'язку з чим позивач вважає безпідставним висновок про вчинення ним дисциплінарного проступку, пов'язаного з невжиттям всіх передбачених законом заходів щодо своєчасного розгляду адміністративної справи, належного повідомлення позивача у справі про її розгляд, своєчасного надіслання копії рішення апеляційного суду позивачу.

Позивач зазначив, що ВККС України не прийнято до уваги те, що тривалий перебіг розгляду справи судом апеляційної інстанції зумовлений об'єктивними причинами.

Пояснив, що справа надійшла до Одеського апеляційного адміністративного суду 26 червня 2014 року. Апеляційне провадження відкрито 27 червня 2014 року та призначено розгляд справи в письмовому провадженні на 21 липня 2014 року, тобто в межах строку, передбаченого статтею 195-1 КАС України. За заявою позивача щодо особистої участі в судовому засіданні колегією суддів 21 липня 2014 року прийнято ухвалу про призначення справи у відкритому судовому засіданні на 11 листопада 2014 року. Такий тривалий проміжок обумовлений навантаженням його (судді) і суддів з його колегії, а саме: справи, які надійшли до 27 липня 2014 року, були вже призначені до розгляду в судові засідання в період жовтня-грудня 2014 року. З 04 серпня по 05 вересня і з 19 по 26 жовтня 2014 року він (позивач) знаходився у відпустці. А також з 28 серпня по 02 листопада 2014 року, в період виборчого процесу з позачергових виборів до Верховної Ради України та сільських, селищних, міських голів 26 жовтня 2014 року, враховуючи особливість розгляду таких справ: щодо строків і порядку їх розгляду, - наказом В. о. голови суду від 28 серпня 2014 року встановлений графік чергувань суддів. Саме особливості розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом, також унеможливили розгляд інших справ із дотриманням встановленого статтею 195-1 КАС України строку.

Що стосується неналежного повідомлення ОСОБА_8 - позивача у справі, яку розглядав ОСОБА_6, то останній з цього приводу пояснив, що дійсно повістка про розгляд справи не направлялася за адресою, яка зазначена нею в апеляційній скарзі для листування: м. Одеса, Головпоштамт, до запитання. Повідомлення і листи направлялися ОСОБА_8 за вказаною нею в апеляційній скарзі поштовою адресою: АДРЕСА_2 (адреса реєстрації осіб без постійного місця проживання), та адресою, яка також зазначалась у справі: АДРЕСА_1. При цьому з матеріалів справи вбачалось, що ОСОБА_8 на протязі всього розгляду справи отримувала листування за цими адресами, про що є її особисті підписи.

Щодо направлення копії рішення ОСОБА_8, то справа була оформлена і передана до канцелярії суду в установлені законом строки. Даних про те, що позивач копії рішення не отримала, в нього не було.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Зазначив, що, приймаючи оскаржуване рішення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України повністю дотрималась процедури його прийняття, проаналізувала та врахувала мотиви, наведені скаржником, та пояснення судді, дала оцінку правовим аспектам і фактичним обставинам. При прийнятті оспорюваного рішення врахувала позитивну характеристику судді, що він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, і застосувала дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В січні 2015 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла скарга ОСОБА_8 щодо притягнення судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності. Скарга обґрунтована тим, що в липні 2014 року після відмови в задоволенні її позову в суді першої інстанції вона звернулася з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного адміністративного суду. Справа була розподілена судді ОСОБА_6 В скарзі вона вказала адресу для листування: м. Одеса, Головпоштамт, за вимогою. Повідомила суд про бажання особистої участі в розгляді справи. Повістку вона в судове засідання так і не отримала. Про прийняте рішення не знає.

За результатами перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи членом комісії Патрюк М. В. складено висновок з викладенням виявлених фактів і обставин, та рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 квітня 2015 року № 827/дп-15 стосовно судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_6 за зверненням ОСОБА_8 відкрито дисциплінарну справу.

За результатами засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішенням від 09 червня 2015 року № 1782/дп-15 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_6 та застосовано до судді дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Підставою для прийняття цього рішення слугували висновки, зроблені за результатами зібраних матеріалів, які свідчили про недотримання суддею приписів статей 12, 33, 195-1, 197 КАС України.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно судді, комісія врахувала позитивну характеристику судді, а також те, що суддя раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Вважаючи незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суддя ОСОБА_6 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 9 Розділом І Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 28 березня 2015року, внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07 липня 2010 року шляхом викладення Закону у новій редакції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зазначені у частині першій статті 83 вказаного Закону № 2453-VІ, пунктами, 1 2 якої, зокрема, встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав відмови у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Частиною 2 статті 87 Закону № 2453-VІ визначено, що при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності. При цьому, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, в листопаді 2013 року ОСОБА_8 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій відповідача про відмову в нарахуванні та виплаті пенсії за минулий час неправомірними, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію за віком з 10 травня 2002 року по 07 квітня 2013 року.

За результатами розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні позову (постанова від 26 травня 2014 року).

В червні 2014 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_8 Справа передана на розгляд судді ОСОБА_6 Ухвалою від 27 червня 2014 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 21 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 190 КАС України суддя-доповідач на протязі десяти днів після відкриття апеляційного провадження вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (частина 1 статті 195-1 КАС України).

Відповідно до частини 1 статі 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів в складі трьох суддів.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю (пункт 1 частини 1 статті 197 КАС України).

Даючи оцінку встановленим обставинам в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що суддя ОСОБА_6 на стадії відкриття апеляційного провадження у справі (ухвала від 27 червня 2014 року), призначення її до розгляду в порядку письмового провадження на 21 липня 2014 року, перенесення розгляду справи за клопотанням позивача в судове засідання (ухвала від 21 липня 2014 року) діяв з врахуванням положень норм Закону, викладених вище.

Що стосується призначення апеляційного розгляду справи з 21 липня 2014 року на 11 листопада 2014 року, тобто з порушенням строків, передбачених частиною 1 статті 195-1 КАС України, то слід зазначити наступне.

Пункт 11 частини 1 статті 3 КАС дає визначення поняття «розумний строк»: найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Тобто під розумними строками потрібно розуміти проміжок часу, протягом якого повинна бути вчинена певна процесуальна дія. Як видно з визначення, поняття «розумні строки» повністю, або принаймні частково, збігається з поняттям «процесуальний строк». Однак, розумні строки, на відміну від процесуальних строків, застосовуються під кожну окрему справу, виходячи із об'єктивної точки зору судді.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1. Складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2. Поведінка заявника; 3. Поведінка державних органів; 4. Перевантаження судової системи; 5. Значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення "Бараона проти Португалії", 1987 рік, "Хосце проти Нідерландів", 1998 рік; "Бухкольц проти Німеччини", 1981 рік; "Бочан проти України", 2007 рік).

Досліджуючи матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що на час розгляду справи за позовом ОСОБА_8 вплинула завантаженість судді (а. с. 11), перебування судді у відпустці, необхідність відкладення за клопотанням позивача розгляду справи на строк з урахуванням завантаженості судді та інших суддів з його колегії, розгляд на протязі двох місяців справ, пов'язаних з виборчим процесом, який за діючим законодавством передбачає особливі строки і порядок розгляду.

Згідно із частиною шостою статті 87 Закону № 2453-VІ рішення у дисциплінарній справі повинно містити, зокрема, встановлені обставини у справі з посиланням на докази (п. 2) і мотиви, з яких ухвалено рішення (п. 3).

В оспорюваному рішенні Вища кваліфікаційна комісія суддів України вказала, що суддею ОСОБА_6 надані письмові пояснення з приводу порушення строків розгляду справи, а саме: клопотання позивача про призначення справи у судове засідання, перебування у черговій відпустці строком майже півтора місяця, зайнятість судді в розгляді справ, пов'язаних виборчим процесом у період вересня-жовтня 2014 року.

Однак при цьому відповідач не зазначив, чи вважає він такі доводи і обґрунтування доведеними або недоведеними, чому не враховує їх в обґрунтування об'єктивності порушення встановлених статтею 195-1 КАС України строків розгляду справи, чому враховує одні обставини, але не бере до уваги інші.

Кожен доречний і важливий аргумент особи, питання щодо якої вирішується, повинен бути проаналізований і одержати відповідь органу владних повноважень (пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України).

Що стосується приписів статей 12, 33, 195-1 КАС України, то в діях позивача має місце їх формальне порушення. Однак ці обставини не дають підстав для висновку про наявність факту умисного порушення позивачем норм права чи його неналежного ставлення до службових обов'язків, які полягали, на думку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у відмові з боку судді у доступі особи до правосуддя.

Так з наявних матеріалів вбачається, що, крім адреси для листування : м. Одеса, Головпоштамт, за вимогою, - в апеляційній скарзі ОСОБА_8 зазначала і інші адреси, по яких при розгляді справи Одеським апеляційним адміністративним судом направлялися повідомлення про час, місце і дату її розгляду.

В цих же матеріалах знаходяться підтвердження отримання на протязі розгляду справи судом першої інстанції листів і повідомлень суду, в тому числі заперечення на апеляційну скаргу (а. с. 32, 33, 34).

Отже, відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не враховано особу судді, ступінь її вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не з'ясовано питання щодо наявності негативних наслідків допущених порушень.

Тобто, необґрунтованим є висновок відповідача про такий правовий наслідок для позивача як притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. Наведені обставини не дають підстав для висновку про наявність факту умисного порушення позивачем норм права чи його неналежного ставлення до службових обов'язків, які полягали, на думку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у безпідставному порушенні строків розгляду справи та у відмові з боку судді у доступі особи до правосуддя.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що викладені в оскаржуваному рішенні ВККС України обставини не є достатніми для висновку про необхідність притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Що стосується позову в частині закриття дисциплінарного провадження, то приписи статей 105, 162 КАС України не передбачають розгляд таких вимог в адміністративному провадженні, тому в цій частині в позові слід відмовити.

Керуючись статтями 18, 122, 159-163, 167, 171-1 КАС України суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1782/дп-15 від 09 червня 2015 року № 1188/дп-15 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження судді Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_6.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: