ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/53174/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Бурцевої Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Агро»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року

у справі № 826/19776/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Агро» (далі - позивач, ТОВ «Волари Агро»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Волари Агро» звернулось у грудні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 000015150122.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 000015150122. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Волари Агро» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

18.07.2013 року ТОВ «Волари Агро» подало відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року, згідно з яким сума рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» податкової декларації з податку на додану вартість зменшена на суму 5 861 248,00 гривень, а рядок 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» збільшено на суму 5 861 248,00 гривень.

Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у його податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 09.08.2013 року № 59/15-1-61, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 50.1 ст. 50, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ТОВ «Волари Агро» не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 5 861 248,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 000015150122, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 5 861 248,00 гривень та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 465 312,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що подання позивачем вказаної уточнюючої декларації не є виправленням помилки в розумінні ст. 50 ПК України і, тим більше, не призводить до зміни раніше визначеного ним розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року, право на яке не було визнано податковими органами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пункт 200.4 ст. 200 ПК України встановлює, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (далі Кодексу) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Передбачене у п. 50.1 ст. 50 ПК України право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними у ПК України.

Наведена норма не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах ПК України.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у ст. 102 ПК України. Також, у п. 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Матеріалами справи підтверджується самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, необхідно враховувати, що за своєю суттю бюджетне відшкодування - це сума коштів платника податків, які він сплатив іншим платникам податку у зв'язку з веденням власної господарської діяльності, повернення яких гарантує держава та які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України.

Отже, з урахуванням аналізу норм чинного законодавства у їх взаємозв'язку, при визначенні напрямку використання бюджетного відшкодування, платник податку має право визначати цей напрямок на власний розсуд протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування. А відтак зміна напрямку використання бюджетного відшкодування повинна відбуватись у порядку, передбаченому для уточнення показників податкової звітності, викладеному у ст. 50 ПК України.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність ознак наявності обставин, визначених чинним податковим законодавством, які б свідчили про відсутність у позивача права на вчинення відповідних юридично значимих дій у межах спірних правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Агро» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року у справі № 826/19776/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10.09.2013 року № 000015150122.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Агро» судовий збір за подачу позову у розмірі 487,20 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько