Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

16 лютого 2016 року Д/800/10/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В., Заїки М.М.,

та секретаря - Шаманської І.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника Державного агентства земельних ресурсів України - Сотіна В.І.,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Вищого адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

у справі № 2-а-6/2008

за позовом ОСОБА_1

до Державного комітету України із земельних ресурсів, Козелецької районної державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області, управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, ОСОБА_3

про визнання протиправними дій, неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Постановою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року скасовано. Ухвалено нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 13 листопада 2007 року №1096-к «Про звільнення ОСОБА_1»., поновлено позивача на посаді начальника управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області з 13 листопада 2007 року. Стягнуто з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вирахуванням відповідних зборів і платежів та отриманих сум при звільненні за період з 13 листопада 2007 року по 26 лютого 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічні положення закріплені в пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7.

При цьому, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Тобто, додатковим судовим рішенням є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не були вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи, що у даній справі суд касаційної інстанції при прийнятті постанови від 26 лютого 2013 року вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для винесення додаткового рішення.

Так, колегія суддів в зазначеній постанові від 26 лютого 2013 року, зокрема, зазначила про зобов'язання стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вирахуванням відповідних зборів і платежів та отриманих сум при звільненні за період з 13 листопада 2007 року по 26 лютого 2013 року.

Разом з тим, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 13 листопада 2007 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за вересень - жовтень 2007 року.

Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 05 березня 2013 року № 127 середньомісячна заробітна плата позивача за вересень 2007 року (10 робочих днів) становить 1548,20 грн., а за жовтень 2007 року (8 робочих дня) - 747,98 грн., що разом становить 2296,18 грн.

Враховуючи, що планове число робочих днів 43, середньомісячна заробітна плато складає 2742,66 грн. (2296,18:18*21,5).

Тоді як, середньоденна заробітна плата складає 127,56 грн.

Період вимушеного прогулу склав 1329 дні (13 листопада 2007 року по 26 лютого 2013 року), а саме:

- з урахуванням Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2007 рік» від 09 жовтня 2006 року № 6540/0/14-06/13) складає 35 дні (листопад - 14 дні, грудень - 21 день);

- з урахуванням Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік» від 18 вересня 2007 року № 6884/0/14-07/13 складає 252 дні;

- згідно Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік» від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13 - 251 день;

- згідно Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13 - 251 день;

- згідно Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13 - 250 дні;

- згідно Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13 -251 дні;

- згідно Листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» від 21 серпня 2012 року № 9050/0/14-12/13 - 28 дні (січень - 21 день, лютий - 7 дні).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 13 листопада 2007 року по 26 лютого 2013 року становить 169 527,24 грн.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

При цьому, згідно абзацу 2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідачем не було надано до матеріалах справи відомостей щодо отримання ОСОБА_1 будь-якого заробітку за час вимушеного прогулу, а тому колегія суддів не має можливості відрахувати ці виплати із суми, яка підлягає стягненню.

З аналізу положень частини другої статті 11 та частини другої статті 21 КАС України вбачається, що адміністративне судочинство допускає вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав людини тощо.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року № 5-рп/2011.

Керуючись статтями 168, 221, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Прийняти додаткове судове рішення до постанови Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Козелецької районної державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області, управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 169 527,24 грн., за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів.

Постанова в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2742,66 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка