Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/9991/70051/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 по справі №2-а-5744/11/2170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рис України» до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рис України» до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0000242310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 487,50грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121,88грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби податкової служби 10.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.11.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини першої та другої статті 215, статей 216, 228, 234, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рис України» є юридичною особою, сільгоспвиробником, платником податків. Позивач, як сільгоспвиробник, подає до податкової інспекції крім загальної декларації з податку на додану вартість, за якою провадяться розрахунки з бюджетом, декларації про отримані доходи сільськогосподарського товаровиробника.

Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією Херсонської області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рис України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Флоратекс» за період з 01.03.2009 по 31.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, статті 8№ Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту скороченої декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року суми податку на додану вартість у розмірі 487,50грн. та частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статей 216, 228, 234, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Флоратекс» з огляду на фіктивність вказаного підприємства, нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угод без настання реальних правових наслідків.

Висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Рис України» вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що господарські операції з Приватним підприємством «Флоратекс» не мали реального характеру.

За результатами перевірки Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією Херсонської області Державної податкової служби складено акт №09/2310/33124250 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0000242310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 487,50грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121,88грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на недоведеність фактичного придбання товарів, відсутність товарно-транспортних накладних, контрагент позивача діяв з метою ухилення від сплати податків.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що зобов'язання, які виникають за скороченою декларацією, не можуть визначатися як податкові або грошові зобов'язання, що підлягають сплаті до бюджету, а тому відповідальність у вигляді донарахування суми податкового зобов'язання та застосування штрафу за заниження або завищення податкового кредиту по скороченій декларації з податку на додану вартість законом не передбачена.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Спеціальний режим оподаткування передбачає звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону; сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 81.2 статті 8 Закону повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей; не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, платники податку, у яких згідно чинного законодавства суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26.02.1999 №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Тобто, зазначений Порядок покладає на сільськогосподарське підприємство обов'язок дотримуватись процедури сплати/перерахування податкових зобов'язань за скороченою декларацією та зобов'язує податкові органи здійснювати контроль за їх дотриманням.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає лише пільгу для сільськогосподарських підприємств, із спеціальним режимом оподаткування, щодо залишення сум податку на додану вартість у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. При цьому, такі підприємства не звільняються від обов'язку дотримуватись вимог податкового законодавства під час формування показників декларації.

Враховуючи викладене, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 по справі №2-а-5744/11/2170 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв