Історія справи

Постанова ВАСУ від 15.03.2016 року у справі №800/78/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м.Київ справа № 800/78/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Стрелець Т.Г.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Смоковича М.І.,

Донця О.Є.,

Мороза В.Ф.,

секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,

за участю представників

позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України

справу П/800/78/16

за адміністративним позовом ОСОБА_6

до Вищої ради юстиції

про визнання незаконним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 січня 2016 року ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 25 грудня 2015 року про зупинення розгляду питання щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 посилається на протиправну бездіяльність Вищої ради юстиції, яка полягає в ухиленні від розгляду у встановлені законом строки його заяви про звільнення з посади судді, в зв'язку з поданням ним заяви про відставку. Оскільки заяву про відставку подано 01 квітня 2015 року, Вища рада юстиції була зобов'язана розглянути її та внести до Верховної Ради України подання про звільнення судді у відставку до 04.05.2015 року. 25 грудня 2015 року Вища рада юстиції прийняла ухвалу про зупинення розгляду заяви судді Мирошниченка Станіслава Володимировича про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку. На думку позивача, таке рішення Вищої ради юстиції не відповідає жодній нормі Закону. Позивач вважає, що Вища рада юстиції, приймаючи вказане рішення, не взяла до уваги постанову Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року, якою визнано бездіяльність Вищої ради юстиції незаконною та зобов'язано Вищу раду юстиції невідкладно розглянути заяву про звільнення з посади судді у відставку в порядку частини 3 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З постанови Вищого адміністративного суду України вбачається, що наявність скарг на дії судді не перешкоджає розгляду заяви про відставку, оскільки на момент, коли сплив строк розгляду заяви, жодного подання про звільнення судді з інших підстав не існувало. ОСОБА_6 вважає ухвалу Вищої ради юстиції від 25 грудня 2015 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

В запереченнях на позов та в судовому засіданні представник Вищої ради юстиції заявлений позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник відповідача пояснила, що заява позивача надійшла до Вищої ради юстиції 01 квітня 2015 року. З 11 квітня 2014 року повноваження членів Вищої ради юстиції були припинені відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні від 8 квітня 2014 року №1188-УІІ. З прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-УІІІ до низки положень Закону України «Про Вищу раду юстиції», якими врегульовано порядок формування та діяльності зазначеного органу, були внесені зміни і доповнення. З огляду на необхідність дотримання вимог наведених законів України щодо формування складу Вищої ради юстиції, зазначений орган не здійснював своїх повноважень у період з 11 квітня 2014 року до 4 червня 2015 року. Також представник зазначила, що Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за зверненнями Хмельницької міської ради та народного депутата України VII скликання Сабія І.М. від 27 травня 2014 року, 24 грудня 2015 року прийняла рішення №1202/0/15-16 про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги. У зв'язку з цим Вища рада юстиції зупинила розгляд заяви ОСОБА_6 про його звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку, про що прийняла рішення від 25 грудня 2015 року №1236/0/15-15.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01 квітня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява ОСОБА_6 від 17 березня 2015 року про відставку.

Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад рекомендувала прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

24 грудня 2015 року Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.

25 грудня 2015 року Вища рада юстиції прийняла ухвалу про зупинення розгляду заяви судді Мирошниченка Станіслава Володимировича про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

Вказане рішення мотивоване тим, що Верховною Радою України на сьогодні не прийнято відповідної постанови про звільнення судді Мирошниченка Станіслава Володимировича з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги, в зв»язку з чим Вища рада юстиції вважає за доцільне зупинити розгляд його заяви про звільнення у відставку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції.

Згідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, які є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.

В Основному Законі України незалежність, як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності, визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, про що зазначено в наступних нормах: пункт 27 частини першої статті 85, частина четверта, п'ята статті 126, частина третя,четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131 Конституції України.

Згідно із статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-ІУ (в редакції станом на 2.03.2015 року) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Частиною першою статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону , має право подати заяву про відставку.

З огляду на встановлені обставини, визначальним у розв'язанні цього спору є перевірка діяльності Вищої ради юстиції стосовно повноваження зупинити розгляд заяви позивача про звільнення з посади судді у відставку, не порушуючи при цьому розумного строку. Цей критерій означає не лише необхідність дотримання часових рамок, встановлення у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.

Верховний Суд України у Постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-195а15, незважаючи на те, що законодавством не визначено строк розгляду заяв, визнав бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною стосовно нерозгляду такої заяви в розумний строк.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що посилання Вищої ради юстиції у рішенні від 25 грудня 2015 року №1236/0/15-15 на пункт 53 Регламенту Вищої ради юстиції в даному випадку не може вважатися достатнім для зупинення розгляду заяви про звільнення з посади судді у відставку з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Рада приймає такі акти:

1) подання про призначення суддів;

2) подання про звільнення суддів з посади;

3) рішення про порушення вимог щодо несумісності;

4) рішення про дисциплінарну відповідальність;

5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності

суддів;

5-1) рішення по скарзі на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів,

прийняте за результатами дисциплінарного провадження;

6) рішення про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції у випадках,

передбачених у статті 18 цього Закону;

7) інші акти в межах повноважень Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції приймає такі процедурні акти:

1) ухвали про відкриття дисциплінарного провадження;

2) ухвали про відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність;

3) рішення про відмову в поданні про призначення;

4) рішення про відвід (самовідвід) члена Вищої ради юстиції;

5) інші процедурні акти, необхідні для здійснення функцій Вищої ради юстиції.

На виконання Закону України «Про вищу раду юстиції» рішенням цього органу 30 липня 2015 року затверджено Регламент Вищої ради юстиції.

Згідно з пунктом 53 Регламенту, якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою внесене подання про звільнення судді з інших підстав, розгляд питання по суті зупиняється до прийняття рішення за внесеним поданням.

Частиною 3 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено що заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Розгляд питання про звільнення ОСОБА_6 відбувся тільки 25 грудня 2015 року в порушення імперативних приписів частини 3 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому дискреційність повноважень Вищої ради юстиції передбачена виключно у випадку надсилання/ненадсилання подання про призначення судді, а не у випадку надсилання подання про звільнення (стаття 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції»).

З огляду на вищевикладене, судова колегія зауважує, що зупинення розгляду заяви ОСОБА_6 було здійснено Вищою радою юстиції вже після спливу строку розгляду його заяви, встановленого частиною 3 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на невизначений строк.

Стосовно посилань позивача на судові рішення Вищого адміністративного суду України у справах №800/383/15 та №800/499/15 судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Посилання позивача на постанови Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року у справі №800/383/15 та від 09 лютого 2016 року у справі №800/499/15 як на підставу задоволення позову, є безпідставними, оскільки на час розгляду справи вони не набрали законної сили.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 159-163, 167, 171-1Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 25 грудня 2015 року №1236/0/15-15 «Про зупинення розгляду заяви щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку».

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому частиною 7 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку на підставі та у строки, передбачені статтями 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді