ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2014 р. м. Київ К/800/49557/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. за участю секретаря судового засідання Фоміна А.Ю.

та представників сторін: від позивача - Турчин Д.О.,

від відповідача - Стецько Н.Ю., Стись В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 р.

у справі № 819/313/13-а (№ 5166/13/876)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод»

до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» (далі - позивач, ТОВ «Збаразький цукровий завод») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі - відповідач, Збаразька МДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 р. № 0000342301 та від 12.12.2012 р. № 0000352301, № 0000362301, № 0000372301, № 0000382301.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 р. в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 11.12.2012 р. № 0000342301, від 12.12.2012 р. № 0000352301, № 0000362301, № 0000372301 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідач надав клопотання про заміну Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на її правонаступника, Збаразьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28.09.2012 р. по 25.10.2012 р. та згідно наказу від 25.10.2012 р. № 476 про продовження строку проведення перевірки з 26.10.2012 р. на 10 робочих днів, посадовими особами Збаразька МДПІ на підставі направлень від 28.09.2012 р. № 000183, № 000184, №000185 та наказу від 18.09.2012 р. № 410, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2012 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Збаразький цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2008 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 26.11.2012 р. №993/2200/35617045 та встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 5.5.1 пункту 5.5. пункту 5.1 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 141.1 статті 141, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряємий період на загальну суму 1 306 812 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по звітних періодах: І квартал 2010 року - в сумі 368 764 грн., 2010 рік - в сумі 311 524 грн., І квартал 2011 року - в сумі 1 379 753 грн., IV квартал 2011 року - в сумі 7 979 040 грн., І квартал 2012 року - в сумі 1 900 580 грн., півріччя 2012 року - в сумі 4 209 460 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 362 662 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) за червень 2012 року в сумі 1 012 855 грн.; статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає в ненадходженні у встановлені законодавством терміни валютної виручки в сумі 161 773 доларів США по контракту № 21-10/С від 21.10.2011 р. укладеному з нерезидентом - ТОВ «Мега Продукт» (Грузія).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 11.12.2012 р. № 0000342301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 395 330 грн., з яких 362 662 грн. - сума основного платежу та 32 668 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій; від 12.12.2012 р. № 0000352301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 1 519 108 грн., у тому числі: 1 306 812 грн. - сума основного платежу та 212 296 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій; № 0000362301, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 012 855 грн.; № 0000372301, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 209 460 грн.; № 0000382301, яким позивачу нараховано суму пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 38 789 грн.

Як вбачається з акту податкової перевірки підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0000382301 слугували висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суди попередніх інстанцій, підтримуючи зазначені висновки податкового органу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0000382301, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Мега Продукт» (Грузія) було укладено контракт №21-10/С від 21.10.2011 р. на поставку цукру білого кристалічного.

На виконання умов вказаного контракту TOB «Збаразький цукровий завод» відвантажено товар нерезиденту TOB «Meга Продукт» на суму 1 347 595 доларів США, у свою чергу від TOB «Meга Продукт» поступили кошти в сумі 1 185 822 доларів США. Однак, кошти в сумі 161 773 доларів США, при граничному строку надходження 20.06.2012 р., вчасно не поступили, що призвели до порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Заборгованість по експортно-імпортних операціях виникає з першого дня після закінчення законодавчо встановлених термінів повернення валютної виручки або імпорту товару, а також з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента, якщо застосовуються розрахунки у формі документарного акредитива.

Отже, станом на 21.06.2012 р. виникла прострочена дебіторська заборгованість в сумі 161 773 доларів США.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000382301 від 12.12.2012 р. є правомірним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 р. № 0000342301 та від 12.12.2012 р. № 0000352301, № 0000362301, № 0000372301, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та валових витрат за період, що перевірявся є обґрунтованими, а тому зазначені оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані протиправними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як слідує з акту перевірки № 993/2200/35617045 від 26.11.2012 р., фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0000352301 стали висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми валових витрат в результаті віднесення до їх складу сум нарахованих відсотків за користування позиками, які не пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.09.2009 р. між TOB «Збаразький цукровий завод» (Позичальник) та ТОВ «Цукровий завод Збараж» (Позикодавець) укладено договір безвідсоткової позики № 15/09-09, згідно умов якого як позикодавець взяв на себе зобов'язання передати позичальнику позику у розмірі 25 000 000 грн., а позивач - повернути надані грошові кошти, у строки встановлені договором (до 15.09.2010 р.).

На повернення платежів по договору від 21.09.2009 р. № 15/09-09, позивачем 16.12.2009 р. укладено договір відсоткової позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» (позикодавець) № АП(П)-16/12/44 на суму позики 18 796 050 грн. Згідно даного договору позичальник зобов'язується сплачувати відсотки в розмірі 16% річних від суми позики або її частини до дня фактичного повернення позики.

25.01.2010 р. позивачем із ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» укладено договір відсоткової позики за № АП(П)-25/01/3, за умовами якого позикодавець надає відсоткову позику позичальнику в сумі 35 000 000 грн., а позичальник зобов'язується сплачувати відсотки в розмірі 16% річних від суми позики або її частини до дня фактичного повернення позики.

Кошти отримані за вказаним договором були використані позивачем для повернення позики та сплаті відсотків за договором від 16.12.2009 р. № АП(П)-16/12/44.

В подальшому позивачем укладаються договори з ПАТ «Кредит Європа Банк» про надання фінансових послуг від 21.12.2010 р. № 41/10 на надання строкового кредиту в розмірі 39 800 000 грн. та додаткову угоду від 23.01.2012 р. № 2 до договору про надання фінансових послуг від 21.12.2010 р., у відповідності до якого позивачу надався строковий кредит в розмірі 5 000 000 доларів США (40 039 700 грн.) для фінансування потреб у обігових коштах, які виникли у зв'язку з укладенням між позивачем та ТОВ «Мрія Центр» і ТОВ «ТД «Аско» договорів поставки цукрового буряку від 21.12.2010 р. за № 41/10 та від 11.01.2012 р. за № 11/01/12-ЗЦЗ2ТДА відповідно.

На виконання умов договору від 21.12.2010 р. за № 41/10 ТОВ «Збаразький цукровий завод» 22.12.2010 р. перерахувало ТОВ «Мрія Центр» кошти у сумі 39 800 000 грн. Однак, за ініціативи постачальника вказаний договір було розірвано та повернуто позивачу сплачений аванс.

За умовами договору від 11.01.2012 р. за № 11/01/12-ЗЦЗ2ТДА позивачем перераховано ТОВ «ТД «Аско» грошові кошти в сумі 40 120 000 грн., які, у зв'язку із розірванням вказаного договору за ініціативи постачальника, були повернуті ТОВ «Збаразький цукровий завод».

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нормами якого регулювалась частина спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Зазначені положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кореспондуються із положеннями закріпленими у Податковому кодексі України, що вступив в дію з 01.01.2011 р.

Так, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До складу витрат, згідно із підпунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

До складу інших витрат, відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, як зазначено в статті 62 Господарського кодексу України, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Так, згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції що передбачається до продажу.

При цьому, законодавчо закріплена заборона втручання державних органів в господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, отримання відсоткової позики для купівлі сировини, віднесення відсотків за позиками до валових витрат не свідчить про відсутність мети здійснення господарської операції отримання прибутку.

Згідно акту податкової перевірки підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0000372301, окрім твердження перевіряючих про віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності, яке спростоване вищевикладеним, слугували, також, висновки податкового органу про завищення позивачем, за перевіряємий період, показників від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за ІІ квартал 2012 року, на формування яких мало вплив від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (І кварталу 2011 року), у зв'язку із безпідставним, на думку відповідача, включенням до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України розділ ІІІ цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Абзац перший пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України також встановлює, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

За змістом цих норм, норми Податкового кодексу України не застосовується до визначення доходів і витрат, що отримані і проведені до 1 квітня 2011 року. Цей Кодекс не застосовується і до розрахунку об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року. Про це свідчить зміст пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у першому абзаці якого йдеться тільки про правовий режим від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року. Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І кварталу 2011 року здійснюється за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» який втрачає чинність з 1 квітня 2011 року (підпункт 2 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України), тоді як в абзаці другому пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України йдеться про розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу, наступних податкових періодів, який здійснюється за Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснюється з врахування доходів і витрат цього кварталу з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яке підлягає включенню до витрат І календарного кварталу 2011 року без обмежень.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року. Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0000372301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, висновок відповідача про донарахування сум податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 11.12.2012 р. № 0000342301 та від 12.12.2012 р. № 0000362301 ґрунтується на тому, що порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства полягає в протиправному віднесенні до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку у зв'язку придбанням у ТОВ «Цукровий завод Збараж» послуг - відшкодування витрат на підготовку орендованого обладнання до виробничого сезону, отримання та використання в господарській діяльності яких не підтверджується.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 наведеної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Нормами статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Цукровий завод Збараж» укладено договір оренди від 08.06.2009 р., термін дії якого встановлено до 01.06.2012 р. та згідно умов якого ТОВ «Збаразький цукровий завод» (Орендодавець) передає, а ТОВ «Цукровий завод Збараж» (Орендар) приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, вказане у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 6.1.1 передбачено, що підставою для визначення вартості проведених орендарем робіт (капітальних ремонтів) є підписаний сторонами акт понесених витрат з ремонту (надання послуг), та надання орендарем усіх підтверджуючих документів до цього акту.

Так, ТОВ «Цукровий завод Збараж» з метою підготовки до виробничого сезону було проведено поточний ремонт пов'язаний із поліпшенням основних засобів орендованого майна, витрати по проведенню якого були виставлені Орендодавцю до відшкодування.

Протоколом погодження суми відшкодування витрат на поточні ремонти та підготовку об'єкту оренди до виробничого сезону у зв'язку з поверненням об'єкту з оренди до початку виробничого сезону від 25.10.2010 року встановлено, що вартість витрат орендаря на поточні роботи та підготовку об'єкта до виробничого сезону погоджується сторонами вказаної угоди та становить 8 699 610,52 грн. та підлягає відшкодуванню за рахунок Орендодавця (позивача). Додатком № 1 до Протоколу погодження від 25.10.2010 р. Орендар представив звіт по використаних матеріалах та підписані з позивачем акти наданих послуг від 31.10.2010 р. № 340 на загальну суму 575 400 грн. (в тому числі 95 900 грн. - податок на додану вартість), № 343 на загальну суму 621 120 грн. (в тому числі 103 520 грн. - податок на додану вартість), № 345 на загальну суму 702 240 грн. (в тому числі 117 040 грн. - податок на додану вартість), № 339 на загальну суму 822 600 грн. (в тому числі 137 100 грн. - податок на додану вартість), № 335 на загальну суму 700 800 грн. (в тому числі 116 800 грн. - податок на додану вартість), № 337 на загальну суму 641 580 грн. (в тому числі 106 930 грн. - податок на додану вартість), № 334 на загальну суму 575 760 грн. (в тому числі 95 960 грн. - податок на додану вартість), № 338 на загальну суму 571 800 грн. (в тому числі 95 300 грн. - податок на додану вартість), № 344 на загальну суму 642 000 грн. (в тому числі 107 000 грн. - податок на додану вартість), № 346 на загальну суму 420 750,52 грн. (в тому числі 70 125,09 грн. - податок на додану вартість).

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що факт придбання послуг - відшкодування витрат по поліпшенню орендованого обладнання, пов'язаного з підготовкою цього обладнання до виробничого сезон у ТОВ «Цукровий завод Збараж» підтверджений зазначеними первинними документами, які, у свою чергу, й підтверджують зв'язок понесених витрат зі змістом господарської діяльності позивача.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі, про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 р. № 0000342301 та від 12.12.2012 р. № 0000352301, № 0000362301, № 0000372301, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень, в зазначеній вище частині, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Здійснити заміну Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на її правонаступника, Збаразьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 р. у справі № 819/313/13-а (№ 5166/13/876) в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 р. № 0000342301 та від 12.12.2012 р. № 0000352301, № 0000362301, № 0000372301 - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області від 11.12.2012 р. № 0000342301 та від 12.12.2012 р. № 0000352301, № 0000362301, № 0000372301.

В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 р. у справі № 819/313/13-а (№ 5166/13/876) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко