Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/14802/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Леонтович К.Г., Смоковича М.І., при секретарі:Слободян О.М., за участю представників: позивача відповідача Киливницького А.А., Ладуби А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом обласної комунальної установи «Вінницька обласна станція переливання крові» до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання частково протиправною та скасування вимоги, -в с т а н о в и л а:Обласна комунальна установа «Вінницька обласна станція переливання крові» звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання частково протиправною та скасування вимоги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 16 вересня 2013 року № 02-04-28-14/6561.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Державна фінансова інспекція у Вінницькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності обласної комунальної установи «Вінницька обласна станція переливання крові» за період з 01 січня 2011 року по 01 червня 2013 року, за результатами якої складено акт від 13 серпня 2013 року №04-13/12.

З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області направлено позивачу вимогу від 16 вересня 2013 року

№ 02-04-28-14/6561, якою зобов'язано обласну комунальну установу «Вінницька обласна станція переливання крові», зокрема:

пунктом 2 - відшкодувати до загального фонду обласного бюджету кошти в сумі 55494,02 грн.;

пунктом 3 - стягнути з ВАТ «БІОФАРМА» та ТОВ «Бізкарта» кошти в сумі 50712,85 грн. та 6546,09 грн. відповідно та перерахувати їх в дохід спеціального фонду обласного бюджету з відображенням дебіторської заборгованості; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб на суму 57258,94 грн. шкоду;

пунктом 4 - стягнути з ПМВП «Скід», ТОВ «Біомедінвест», ПП «Біо мед скло», ПП «Групотест», ТОВ «Кормей» кошти в сумі 1200,0 грн., 272,70 грн., 2482,97 грн., 4311,0 грн. та 1690,0 грн. відповідно та перерахувати їх в дохід обласного бюджету з відображенням дебіторської заборгованості; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому відшкодуванні втрат, пов'язаних з проведенням оплати за вироби медичного призначення в завищеному розмірі на суму 9956,67 грн. шкоду;

пунктом 6 - перерахувати до обласного бюджету кошти в сумі 4963,25 грн., які надійшли на відновлення касових видатків загального фонду Станції, проведених у минулих бюджетних періодах.

Вважаючи пункти 2, 3, 4, 6 вищезазначеної вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою

інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, 21-63а14, які згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову обласної комунальної установи «Вінницька обласна станція переливання крові» до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання частково протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України

Судді: