Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/78576/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі № 2а-5408/10/2170

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2010 № 7105931701/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2010 № 7105931701/0 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1559,41 грн. слугували висновки позапланової невиїзної перевірки, викладені в акті від 21.07.2010 № 714/17-1, про порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889 (далі - Закону № 889-IV).

Згідно з висновками перевірки порушення цих норм закону полягало у тому, що позивач не включив до загального місячного оподатковуваного доходу частини доходу, одержаного з джерелом його походження з України від операцій з продажу рухомого майна (автомобілів), та не сплатив до бюджету податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1559,41 грн.

Висновки податкового органу про вказані порушення обґрунтовуються тим, що об'єкт оподаткування за операціями з відчуження легкового автомобіля «ВАЗ 21063» необхідно визначати виходячи з доходу, до якого включається вартість такого майна, розрахована за звичайними (ринковими) цінами. Посилаючись на Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджену спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 14285/2092, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, податковий орган вказує, що така ціна автомобіля «ВАЗ 21063» згідно зі звітом від 16.04.2009 № 481 про незалежну експертну оцінку становить 10396,07 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів отримання позивачем доходу від продажу автомобіля в іншій сумі, ніж 100 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважає. що доходу від продажу рухомого майна має обчислюватись виходячи зі звичайної (ринкової) ціни, розрахованої відповідно до Методики товарознавчої експертизи.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Зі змісту положень ч. 1 ст. 632, ч. 4 ст. 656, ст. 691 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом при відчуженні товару за договором купівлі (продажу), в тому числі на біржах, ціна товару визначається за домовленістю сторін.

Позивач обчислював базу оподаткування виходячи з договірної вартості відчужуваного на користь ОСОБА_4 транспортного засобу «ВАЗ 21063» в сумі 100 грн., визначеної в договорі купівлі-продажу від 16.04.2009, зареєстрованому на товарній біржі «Алмаз».

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону.

Відповідно до підпункту «ж» п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.

Стаття 12 Закону № 889-IV визначає порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна.

Відповідно до п. 12.1 ст. Закону № 889-IV дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Законом України № 889-IV не передбачено вимог щодо визначення бази оподаткування під час продажу рухомого майна виходячи зі звичайної (ринкової) ціни.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позиції податкового органу про те, що доход від продажу рухомого майна мав бути обчислений виходячи із звичайної (ринкової) ціни.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун