Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/17714/11

№ К/9991/17714/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011

у справі № 2а-4970/10/0270 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Компанія «Володимирський масив»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 10.11.2010 № 0000702330/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.10.2010 № 2441/23/34887094, про порушення позивачем норм підпункту 5.1.17 пункту 5.1 ст.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за квітень 2010 року на 1041727,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками цього звітного періоду (з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду) на 120834,00 грн. Згідно з висновками акту перевірки вказані порушення є наслідком включення позивачем до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року ПДВ у сумі 1177038,20 грн., нарахованого в ціні придбаної земельної ділянки, тоді як така операція з поставки звільнена від оподаткування.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 № 0000702330/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 181251,00 грн.( у тому числі: 120834,00 грн. - основний платіж та 60417,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як встановлено у судовому процесі, за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009, укладеного між ВАТ «Керамік» (продавець) та ПП «Компанія «Володимирський масив» (Покупець), позивач придбав комплекс, що складається з нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Вінниця, пров. Цегельний, 12, загальною вартістю 3502842,00 грн. При цьому пункт 1.1 договору містить перелік будівель і споруд, які входять до складу відчужуваного комплексу; площа відчужуваної нерухомості вказана як 20238,70 кв.м (а.с.45-46).

Пунктом 1.5 цього договору визначено, що земельна ділянка, на якій розташована відчужувана нерухомість, є власністю продавця (ВАТ «Керамік»), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 423153, виданим Вінницькою міською радою 20 грудня 2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020700100078. При цьому, згідно з пунктом 1.6 договору сторони домовились про укладення договору купівлі-продажу всієї земельної ділянки, вказаної у пункті 1.5, не пізніше семи днів з моменту підписання цього договору, за ціною, визначеною відповідно до експертної оцінки.

У зв`язку з невиконанням ВАТ «Керамік» умов пункту 1.6 договору купівлі-продажу від 14.07.2009 ПП «Компанія «Володимирський масив» подав позов до Господарського суду Вінницької області про визнання за права власності на земельну ділянку площею 8,2357 га, розташовану за адресою: м. Вінниця, пров. Цегельний, 12, належної ВАТ "Керамік", згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №426153, з відшкодуванням ВАТ «Керамік» вартості земельної ділянки за ціною, визначеною у відповідності до експертної оцінки. У процесі розгляду вказаного спору сторони уклали мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.05.2010, згідно умов якої сторони, поміж іншим, домовились про те, що ВАТ «Керамік» одночасно з підписанням мирової угоди передає по акту приймання-передачі ПП «Компанія "Володимирський масив» у власність земельну ділянку площею 8,2357 га, розташовану за адресою: м. Вінниця, пров. Цегельний, 12, а її вартість згідно експертної оцінки, становить 5885191,00 грн. (господарська справа №11/224-09).

На поставку земельної ділянки площею 8,2352 га ВАТ «Керамік» виписав позивачу податкову накладну від 12.03.2010 № 40100003 на суму 7062229,20 грн., в тому числі обсяг поставки 5885191,00 грн. та ПДВ 1177038,20 грн. Позивач включив цю суму ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Абзацом першим підпункту 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього Закону).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходили з того, що норми підпункту 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР не поширюються на операції з придбання вказаної земельної ділянки позивачем, оскільки відбулось відчуження єдиного об`єкту нерухомості, що включає в себе вартість комплексу, нежитлових будівель, споруд та земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись.

За змістом підпункту 5.1.17 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР обов`язковою умовою не поширення дії вказаної норми на операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна, є включення вартості таких земельних ділянок до вартості нерухомого майна, яке на цій земельній ділянці розташоване.

У той же час, умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009, зокрема пунктами 1.5 та 1.6, встановлювалось право власності на земельну ділянку за продавцем (ВАТ «Керамік») та передбачався окремий продаж земельної ділянки, на якій знаходились об`єкти нерухомості. Це свідчить про те, що вартість земельної ділянки не включалася у вартість комплексу об'єктів нерухомості, що був предметом договору від 14.07.2009, а отже подальша поставка земельної ділянки звільнялась від оподаткування податком на додану вартість. У зв'язку з цим правової підстави для збільшення податкового кредиту на 1177038,20 грн. у позивача не було.

Суди, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вказаних правових норм, що призвело до помилкового висновку щодо результату вирішення спору.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош