Постанова

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 172/888/18

провадження № 61-15356св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину майна в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свідоцтві про народження матір`ю записана - ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті матері позивач звернувся до Васильківської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області. Однак, нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 06 липня 2018 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з підстав пропуску строку на прийняття спадщини. Спадкове майно складається із житлового будинку, який розташований на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області.

У лютому 2018 року він захворів і фактично позбавився зору, тому не зміг у встановлений законом строк подати заяву по прийняття спадщини.

Сестра позивача ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини до Васильківської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, однак не вказала, що позивач також є спадкоємцем за законом. Вважав, що сестра ввела державного нотаріуса в оману, не вказавши його в заяві про прийняття спадщини як спадкоємця, та таємно від нього оформила спадщину. Відповідач ОСОБА_2 після спливу шестимісячного терміну повідомила, що нею отримано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері.

Позивач просив

визначити додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

визнати частково недійсним на 1/2 частину спадкового майна, свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , видане Васильківською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області по спадковій справі № 177/18, після смерті матері ОСОБА_3 ,

визнати право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , після, смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину майна в порядку спадкування за законом, задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у один місяць, з моменту набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано частково недійсним, на 1/2 частину спадкового майна, свідоцтво на право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , видане Васильківською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області по спадковій справі № 177/18 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Задовольняючи позов в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття спадщини позивач захворів на тяжку хворобу, яка швидко прогресувала у бік погіршення стану здоров`я, що спричинило втрату зору. Зазначена хвороба об`єктивно створила перешкоди позивачу для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини. При цьому заява позивачем подана з відносно незначним пропуском строку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив з того, що таке право не оскаржується жодною особою.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що у позивача не було перешкод, істотних труднощів для подання заяви про прийняття ним спадщини, хвороба спадкодавця не може підтверджуватись показаннями свідків.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору задоволено, звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільну справу № 172/888/18 із суду першої інстанції.

У вересні 2019 року цивільна справа № 172/888/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, розташований на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області.

23 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

13 червня 2018 року їй видано свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_3 , що складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 .

06 липня 2018 року позивач подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 . Державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори в той же день йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 у зв`язку зі спливом шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки КЗ «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 03 липня 2018 року ОСОБА_1 перебуває на лікарському обліку в Чаплинській амбулаторії з 12 лютого 2018 року з діагнозом: ІХС. Дифузний кардіосклероз. Глаукома обох очей.

Судом апеляційної інстанції була досліджена довідка Комунального некомерційного підприємства "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Васильківської районної ради Дніпропетровської області від 17 травня 2019 року № 442, у якій зазначено, що хворий ОСОБА_1 звернувся у Чаплинську амбулаторію зі скаргами стосовно стану його зору 12 лютого 2018 року. Скаржився на зниження зору протягом 3-х років. З лютого 2018 року знаходиться на "Д" обліку в Чаплинській АЗПСМ. 12 червня 2018 року підтверджено погіршення та втрату зору. Зазначено - гострота зору правого оку - нуль, лівого ока - нуль. Діагноз: Термінальна глаукома обох очей.

При задоволенні позовних вимог суди зробили висновок, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки після відкриття спадщини позивач захворів на тяжку хворобу, яка швидко прогресувала в бік погіршення стану здоров`я, що спричинило втрату зору. Зазначена хвороба об`єктивно створила перешкоди позивачу для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, так як вся його увага була спрямована на лікування. При цьому заява позивачем подана з відносно незначним пропуском строку.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом

спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про

прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням обставин, встановлених судами, шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини сплив 22 травня 2018 року, а 06 липня 2018 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На час звернення до нотаріальної контори стан здоров`я позивача не змінився, на лікуванні він не перебував, а тому відсутні підстави для висновку, що хвороба позивача була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, а тому суди зробили безпідставний висновок про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 2 114,40 грн (1409,60 грн х 150%).

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, підлягають скасуванню та ухвалюється нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 400 ,412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 141, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 114,40 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук