Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 643/15938/17-ц

провадження № 61-11020св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В.С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Кузнєцова В.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горішній Євгеній Вікторович, акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

треті особи - акціонерне товариство «Комерційний індустріальний банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кандибою Тетяною Олександрівною, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року у складі судді: Букреєвої І.А та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І.В., Бровченка І.О., Колтунової А.І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса ХМНО Горішнього Є.В., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ПАТ «Комерційний індустріальний банк», «Фінансова компанія «Алькор Інвест», у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горішнього Є.В. щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горішнього Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37736134 від 24 жовтня 2017 року, на підставі якого за ОСОБА_2 17 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати недійсними договори відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладені 27 липня 2017 року: між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк»; між Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»; між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 ;

визнати недійсними договори відступлення права вимоги за іпотечним договором, що має похідний характер від основного зобов`язання, укладені 27 липня 2017 року: між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» за реєстровим №15319; між Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» за реєстровим №15321; між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 за реєстровим № 15420 ;

вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 був власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , вказана квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих позивачем від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та банком укладений іпотечний договір. Предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1 . 27 липня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором ПАТ «Комерційний індустріальний банк». У цей же день ПАТ «Комерційний індустріальний банк» відступило права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест». Так само 27 липня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» відступило права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором відповідачу ОСОБА_2 . У листопаді 2017 року позивач дізнався про те, що право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 . Жодних повідомлень про відступлення права вимоги за договорами та вимог про необхідність погашення заборгованості він не отримував. Вважає, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги є договором факторингу, тому ОСОБА_2 не набув статусу нового кредитора та не має права вимагати виконання кредитного та іпотечного договору. Вважає, що набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку є неправомірним, оскільки на час реєстрації права власності за ОСОБА_2 було чинним судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, він не отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання, як того вимагає стаття 35 Закону України «Про іпотеку», тому реєстрація права власності за останнім є незаконною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Відповідно здійснення фінансування первісного кредитора шляхом купівлі у нього новим кредитором права грошової вимоги, що, зокрема, допускається за договором факторингу (частина 1 статті 1084 ЦК України), за відсутності обов`язку у первісного кредитора сплачувати новому кредитору винагороду за надання таких послуг не є підставою для кваліфікації договору факторингу.

ОСОБА_2 дотримався вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення і така вимога 02 серпня 2017 року була направлена боржнику ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .

Надіслання листа банком та надання строку для добровільного погашення не виключає дієздатність банку щодо укладання договорів відступлення права вимоги.

Укладання договорів відступлення права вимоги (навіть, якщо вони укладалися в один день, що не суперечить ні Порядку вчинення нотаріальних дій, ні жодним іншим нормам законодавства) безпосередньо спрямовано на настання правових наслідків - тобто набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків у розумінні частини 1 статті 202 ЦК України - а саме набуття новим кредитором права вимоги до позивача за кредитним договором та договором іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2018 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кандиби Тетяни Олександрівни, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та другої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що до цього часу він не отримував жодних повідомлень про відступлення права вимоги за договорами та вимог про необхідність погашення заборгованості. Зазначає, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги є договором факторингу, тому ОСОБА_2 не набув статусу нового кредитора та не має права вимагати у позивача виконання кредитного та іпотечного договору. Вважає, що набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку є неправомірним, оскільки на час реєстрації права власності за ОСОБА_2 було чинним судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Стверджує, що не отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання, отже реєстрація права власності за останнім є незаконною. Зауважує, що укладені договори відступлення права вимоги є недійсними, оскільки їх укладенню передувала пропозиція врегулювати спірну заборгованість. Крім того, усі договори відступлення права вимоги були укладені в один день, що свідчить про узгоджені дії сторін цих договорів та позбавило позивача можливості оскаржити кожний договір окремо. Також зазначає, що ухвалені рішення суперечать висновкам Верховного суду України від 13 квітня 2016 року в справах №№ 910/6281/15, 910/6714/15, 910/5928/15.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшли відзиви АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 , в яких вони просять відмовити у задоволенні касаційної скарги.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на те, що ОСОБА_2 є новим іпотекодержателем і договором іпотеки передбачено задоволення його вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

ОСОБА_2 зазначає, що він набув статус іпотекодержателя спірного майна, договір відступлення право вимоги не суперечить ознакам та змісту договору цесії, письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором та договором іпотеки була отримана ОСОБА_3 за адресою іпотечного майна.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпня 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 листопада 2008 року.

06 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір №014/0074/74/84314 з додатковими угодами № 1 та № 2, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 43 942 доларів США, а позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору, тарифів банку і виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором. Кредит надається строком до 06 березня 2027 року (включно) згідно графіку надання кредиту.

06 березня 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено іпотечний договір №014/0074/74/84314/1, відповідно до якого іпотекодавець передає іпотекодержателю у забезпечення виконання іпотекодавцем (позичальником) зобов`язань за кредитним договором №014/0074/74/84314 від 06 березня 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , будівництво якої не завершено і яка в майбутньому буде власністю іпотекодавця - до оформлення правовстановлюючих документів та належної реєстрації права власності на вищевказану квартиру, яка після оформлення правовстановлюючих документів та належної реєстрації права власності продовжує бути забезпеченням виконання зобов`язань іпотекодавцем за кредитним договором.

Згідно пункту 3.1. договору іпотеки у разі порушення основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 3.4. зазначеного правочину передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

В такому випадку цей договір вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

11 липня 2017 року банк надіслав ОСОБА_1 листа, в якому вказано, що станом на день його надіслання загальна прострочена заборгованість за кредитним договором перед банком складає 53 956,61 доларів США та повідомив про можливість врегулювання боргу в добровільному порядку до 11 серпня 2017 року.

27 липня 2017 року укладені договори про відступлення права вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договором, зокрема, від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», від ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест».

Того ж дня, між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги № 27072017, за яким товариство відступив ОСОБА_2 за плату належні йому права вимоги за кредитним договором № 014/0074/74/84314 від 06 березня 2007 року з додатковими угодами до нього, та ОСОБА_2 набув права та обов`язки кредитора за кредитним договором.

Згідно пункту 3.1. договору відступлення права вимоги №27072017 від 27 липня 2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 , вартість прав вимоги за договором становить 508 000 грн.

У зв`язку з укладенням цього договору 28 липня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, за яким ОСОБА_2 відступлене право вимоги за іпотечним договором №014/0074/74/84314/1 від 06 березня 2007 року разом з усіма змінами, додатками, додатковими угодами до нього, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

02 серпня 2017 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу, якою повідомив, що йому відступлене право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, на підставі чого він просив протягом 30 днів з дня отримання вимоги погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 698 761,30 грн. і попередив боржника, що у разі невиконання вимоги у вказаний строк іпотекодержатель вправі розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначена вимога згідно опису вкладення, інформації з сайту ДП «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення №6100135712546 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлена на адресу ОСОБА_1 02 серпня 2017 року і отримана за зазначеною адресою ОСОБА_3 11 серпня 2017 року.

17 жовтня 2017 року на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке міститься у іпотечному договорі, ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горішнього Є.В. з заявою про реєстрацію за ним права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із заявою подано докази повідомлення боржника: копію письмової вимоги, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення, квитанцію про оплату цінного листа, газету «Урядовий Кур`єр» № 164 від 05 вересня 2017 року, де міститься оголошення про вимогу до іпотекодавця, інформацію про вручення поштового повідомлення, яка розміщена на сайті Укрпошти.

17 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В. на підставі договору іпотеки № 592 від 06 березня 2007 року, договору №1 про внесення змін до договору іпотеки № 386 від 13 березня 2009 року, копії договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 1539 від 27 липня 2017 року, №15321 від 27 липня 2017 року, договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 15420 від 28 липня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення про державну реєстрацію прав № 37736134 прийнято 24 жовтня 2017 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Згідно з пунктами 6, 12, 18, 19, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судами встановлено, що за спірним договорами право вимоги до боржника передано від ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» до ОСОБА_2 за умови отримання грошової компенсації (винагороди), вартість прав вимоги за договором становить 508 000 грн.

Отже, у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу, оскільки не встановлено факту фінансування фінансовою установою фізичної особи (клієнта) під відступлення права грошової вимоги, а навпаки, встановлено факт набуття права вимоги до фізичної особи на підставі компенсації частини отриманого від права вимоги.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновки судів про те, що право вимоги за договорами, укладеними із позивачем, перейшло до ОСОБА_2 на підставі договору відступлення права вимоги, є такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Крім того, відповідно до пункту 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, в якій проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу, зазначено, що зі змісту статей 2, 512-518 ЦК України можна зробити висновок, що учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим доводи касаційної скарги, зокрема про те, що оскаржувані судові рішення суперечать висновкам викладених у постановах Верховного суду України по справах №№ 910/6281/15-г, 910/6714/15-г, 910/5928/15-г за побідних правовідносин є необґрунтованими, оскільки укладені договори відступлення права вимоги між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 не є договорами факторингу.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання недійсними інших спірних договорів відступлення права вимоги.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку є неправомірним, оскільки на час реєстрації права власності за ОСОБА_2 було чинним судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Так, судом апеляційної інстанції вірно вказано, що існування судового рішення за умови його невиконання не перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить новому іпотекодержателю, на користь якого відступлене право вимоги.

При цьому, на переконання касаційного суду, ухвалення зазначеного рішення без його виконання не припиняє дію договору іпотеки, а застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням та спрямоване на захист прав та інтересів кредитора.

Крім іншого, апеляційним судом обґрунтовано зазначено, що ОСОБА_2 надав нотаріусу передбачені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, необхідні документи для державної реєстрації права власності на спірну квартиру, а відтак, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем проведена з додержанням норм чинного законодавства.

З урахуванням зазначених норм права та встановлених обставин, суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Інші наведені позивачем у касаційній скарзі доводи, зокрема щодо не отримання ним від ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушень за кредитним та іпотечним договором, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки та те, що рішення про державну реєстрацію прийнято пізніше ніж внесено до реєстру запис про реєстрацію права власності зводяться до незгоди з висновками місцевого та апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кандибою Тетяною Олександрівною, залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. від 16 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов