Форс-мажорні обставини в умовах воєнного стану у вирішенні господарських спорів: судова практика КГС ВС

ГК України та ЦК України не оперують поняттям «форс-мажор», натомість застосовується визначення «непереборна сила». Так, за ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Детальніше поняття непереборної сили розкривається у ч. 2 ст. 218 ГК України: у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Легальне ж закріплення саме терміну «форс-мажорних обставин» міститься у ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Судова практика оперує обома цими поняттями як тотожними. З огляду на наведене нормативно-правове регулювання Касаційним господарським судом форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) розглядаються як надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

(Постанови КГС ВС від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)

Війна в Україні, безумовно, є класичним прикладом форс-мажору. Вона має всі необхідні ознаки:

• незалежність від волі сторін, оскільки є зовнішньою подією, на яку сторони договору не можуть вплинути;

• надзвичайний характер – це масштабна криза, яка має значний вплив на економіку, суспільство і життя кожної людини;

• непередбачуваність, адже її початок і наслідки важко передбачити;

• невідворотність: під час активних бойових дій багато процесів стають неконтрольованими;

• неможливість виконання зобов'язань: війна може призвести до руйнування інфраструктури, перебоїв з електропостачанням, логістичних проблем, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань.

Українська судова система вже має досвід адаптації до масштабних надзвичайних ситуацій, зокрема проведення АТО, запровадження карантину, спричиненого пандемією COVID-19. З огляду на це низка ключових підходів до вирішення спорів із посиланням на форс-мажорні обставини, сформованих раніше, застосовується і під час розгляду спорів в умовах воєнного стану.

До ключових висновків у практиці КГС ВС з вирішення спорів із посиланням на форс-мажорні обставини в умовах військової агресії рф проти України належать такі:

• Лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

• Сертифікат ТПП України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 86 ГПК України.

• Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини – військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов’язань.

• Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру.

• Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов’язання.

• Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв’язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов’язання.

• Сторона, яка посилається на форс-мажор, повинна дотриматися умов договору стосовно вчасного та належного повідомлення сторони договору про обставини форс-мажору, що унеможливлюють належне виконання обов’язків за договором.

• Форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями.

Лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Позивач не позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов’язанням.

Лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов’язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". А також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб’єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

(Постанови КГС ВС від 07.06.2023 у справі № 912/750/22; від 07.06.2023 у справі № 906/540/22; від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22; від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22; від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22)

Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб’єктів. Кожен суб’єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов’язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

(Постанови КГС ВС від 07.06.2023 у справі № 906/540/22; від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22)

Сертифікат ТПП України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 86 ГПК України.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, оскільки визнання його єдиним і достатнім доказом суперечить принципу змагальності сторін.

Сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 86 ГПК України. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов’язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

(Постанови КГС ВС від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16; від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18; від 25.11.2021 у справі № 905/55/21; від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; від 07.06.2023 у справі № 912/750/22; від 07.06.2023 у справі № 906/540/22; від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22; від 29.06.2023 у справі № 922/999/22; від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22; від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23, від 19.11.2024 у справі № 906/1378/23)

Сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин.

Наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

У ч.1 ст.75 ГПК визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Крім того, відповідно до ч.3 ст.75 ГПК обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

(Постанови КГС ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22; від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22)

Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини – військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов’язань. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов’язання.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

(Постанови КГС ВС від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, від 08.02.2024 у справі № 911/1786/22, від 12.03.2024 у справі № 911/2635/22, від 20.06.2024 у справі № 910/1779/23, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23)

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов’язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, – це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об’єктивної неможливості виконати зобов’язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов’язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов’язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов’язання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв’язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов’язання. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини – військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов’язань.

(Постанови КГС ВС від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20; від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21; від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21; від 14.03.2023 у справі № 923/878/21; від 07.06.2023 у справі № 912/750/22; від 15.06.2023 у справі №910/8580/22; від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 ; від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22; від 04.09.2024 у справі № 910/5550/23)

У цій справі суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача за зустрічним позовом, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою недопущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав зазначив, що відповідач за зустрічним позовом протягом спірного періоду (з дати підписання акта про виконані роботи до останньої оплати за виконані роботи підрядником – 12.07.2022) працював, незважаючи на введений воєнний стан в Україні та повномасштабну воєнну агресію рф проти України. Виключно віднесення введеного в Україні воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування таких обставин у конкретних правовідносинах та неможливість виконання відповідачем за зустрічним позовом господарських зобов'язань за договором у частині своєчасної оплати за виконані роботи.

(Постанови КГС ВС від 03.08.2023 у справі № 916/628/22; від 12.06.2024 у справі № 910/6306/21)

Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов'язань, ні для звільнення від їх виконання. Судом має бути з'ясовано й перевірено причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами і неналежним виконанням зобов'язання у конкретному випадку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ведення бойових дій на території України призвело до знищення запасів пального (бензину А-95 і ДП), що має безпосередній вплив на можливість виконання Товариством своїх зобов'язань щодо постачання пального, унеможливлює постачання нафтопродуктів з Республіки Білорусь, який є виробником предмета закупівлі.

КГС ВС зазначив, що судами не з'ясовано, не зазначено і не досліджено належними доказами, в зв'язку з чим неможливість постачання нафтопродуктів (бензину і ДП) виробництва одного лише конкретного виробника унеможливлювала виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки в цілому.

(Постанови КГС ВС від 09.05.2023 у справі № 903/573/22; від 30.04.2024 у справі № 910/5488/23)

Суди попередніх інстанцій надали оцінку сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.11.2022 щодо обов'язку (зобов'язання) АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, виконання якого унеможливлено через військову агресію рф проти України, а саме захоплення структурних підрозділів оператора газорозподільної системи Луганськгаз з усім рухомим та нерухомим майном.

КГС ВС погодився з судами попередніх інстанцій, що тимчасова окупація всієї території Луганської області, на якій здійснював свою діяльність відповідач, є винятковою обставиною. Позивач має можливість здійснювати свою діяльність на всій території України, в тому числі в регіонах, які не окуповані рф і на територіях яких не відбуваються активні бойові дії. Порівнюючи стан ведення господарської діяльності, позивач як кредитор перебуває у більш вигідному матеріальному становищі, ніж відповідач, зважаючи на відсутність транспортування природного газу позивачем через ГВС Сохранівка (підтверджується сертифікатом ТПП України).

КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення розміру пені на 50%.

(Постанова КГС ВС від 06.09.2023 у справі № 913/228/22)

Суперечлива поведінка?

Верховний Суд відхилив посилання скаржника на суперечливу поведінку позивача, який в інших судових справах посилався на обставини форс-мажору і не вбачає порушення судами попередніх інстанцій вимог ст.236 ГПК.

Боржник, який допустив невиконання чи неналежне виконання зобов`язання має право доводити, що це відбулося внаслідок дії непереборної сили.

Форс-мажор може впливати на виконання одного договору / зобов'язання і не впливати щодо виконання іншого, залежно від сутності зобов`язання, стану боржника.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

(Постанови КГС ВС 15.06.2018 у справі № 915/531/17; від 26.05.2020 у справі № 918/289/19; від 17.12.2020 у справі № 913/785/17; від 30.11.2021 у справі №913/785/17; від 07.06.2023 у справі №906/540/22)

Сторона, яка посилається на форс-мажор повинна дотриматися умов договору стосовно вчасного та належного повідомлення сторони договору про обставини форс-мажору, що унеможливлюють належне виконання обов’язків за договором.

Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

(Постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі №904/5328/21; від 31.08.2022 у справі №910/15264/21; від 23.08.2023 у справі №910/6234/22; від 14.09.2023 у справі № 924/75/23, від 17.09.2024 у справі № 911/2007/23, від 24.10.2024 у справі № 913/767/21)

Повідомлення іншій стороні VS звернення до ТПП.

Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Отримання сертифіката вже після розірвання договору не впливає на його юридичну силу та правову природу, адже відповідно до п. 6.2 Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікати видаються ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин щодо зобов'язань, строк виконання яких настав, і законодавство не містить вимог щодо строку, протягом якого відповідний сертифікат має бути отриманий.

(Постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21; від 13.12.2023 у справі № 922/193/23)

Форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК України) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але особа має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду.

(Постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21, від 23.10.2024 у справі № 922/4801/23)

Наявність форс-мажорних обставини виключає можливість внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин. З огляду на це КГС ВС, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив таке.

Висновки апеляційного суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України та внесення змін у договір на підставі цієї норми при одночасному встановлені підстав для задоволення позову з огляду на існування й обставин непереборної сили, свідчать про неправильне застосування апеляційним судом вказаної норми матеріального права у цьому разі, оскільки при наявності форс-мажору положення ст. 652 ЦК України не застосовуються.

Позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов'язані з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін в окремі пункти договору та додатку до нього у зв`язку з істотною зміною обставин, а наявність обставин непереборної сили суд першої інстанції не встановив.

(Постанова КГС ВС від 10.10.2024 у справі № 910/332/24)

Принагідно звертаю увагу на те, що з іншими актуальними позиціями Верховного Суду з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану можна ознайомитися в Огляді судової практики Верховного Суду з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану (червень 2022 – березень 2024) за посиланнями та у Дайджесті судової практики Верховного Суду у справах, пов'язаних з війною (лютий 2022 – вересень 2024) за посиланнями.

Автор дайджесту: Олеся Лукомська

начальник управління аналітичної та правової роботи КГС ВС департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду

Джерело: SupremeObserver