Історія справи

Постанова

Іменем України

27 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 648/1627/17

провадження № 61-26657св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Сокирко Л. М. та постанову апеляційного суду Херсонської області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Базіль Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4, від імені якої діяв ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона і ОСОБА_5 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки відповідач про здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток дітей не піклується, участь у вихованні та утриманні не бере, просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не надала доказів винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми обов'язками, що могло бути підставою для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав.

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2018 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.

У касаційній скарзі, поданій 11 квітня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 20 березня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Нею надано достатньо доказів про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, висновок органу опіки і піклування є необґрунтованим та передчасним.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білозерського районного суду Херсонської області.

08 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що сторони перебували в шлюбі з 06 жовтня 2007 року, який розірвано рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2010 року, і є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір'ю.

На час розгляду справи, у зв'язку з виїздом ОСОБА_4 за межі України, діти проживають з бабусею ОСОБА_8 у належному їй на праві власності будинку АДРЕСА_1.

Згідно з висновком Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, зробленим з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 22 липня 2017 року, орган опіки та піклування Білозерської районної державної адміністрації вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 по відношенню до дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, недоцільним.

ОСОБА_5 визнав факт обмеженого спілкування з дітьми та недостатньої участі у їх вихованні, однак пояснив, що це відбувається через те, що діти проживають у будинку бабусі, з якою у нього склалися непрості стосунки, тому навіть після визначення органом опіки та піклування способів його участі у вихованні дітей зустрічі з дітьми відбуваються лише в присутності ОСОБА_8 в дуже напруженій обстановці.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Встановивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язкамиі те що, батько дітей бажає спілкуватися з ними, заперечує проти позбавлення його батьківських прав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про недоведеність позивачем вимог про застосування до відповідача крайнього заходу впливу, що є способом захисту прав та інтересів дітей, яким є позбавлення батьківських прав.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат