Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 303/4128/17

провадження № 61-14604св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", Закарпатське регіональне управління акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгострах",

третя особа: Мукачівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року у складі колегії суддів:

Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"; банк), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - КБ "ПриватБанк"), Закарпатського регіонального управління закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ЗРУ ЗАТ

КБ "ПриватБанк") і закритого акціонерного товариства "Страхової компанії "Інгосстрах" (далі - ЗАТ СК "Інгосстрах"), правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгострах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосрах") про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 вересня 2006 ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Закарпатського регіонального управління банку уклало з

ОСОБА_3 кредитний договір № MKR0GA00000380, а 23 жовтня

2008 року - додаткову угоду до нього, на підставі яких надало останньому кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії у сумі 27 580,02 доларів США, з яких 24
999,02 доларів США - на споживчі цілі, 2 581,00 доларів США - на сплату страхових платежів. За користування кредитом була встановлена ставка 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, договором були передбачені й інші винагороди та комісії на користь банку. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою належної ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, у листопаді 2008 року документи про це були надані банку. З листопада 2008 року по 2015 рік ОСОБА_1 повністю погасила кредит, сплатила проценти за ним та нараховану пеню. У червні 2016 року ОСОБА_1, переглядаючи документи покійного ОСОБА_3, виявила договір особистого страхування

від 27 вересня 2008 року № MKR0LK00000380, що був укладений між ОСОБА_3 і ЗАТ СК "Інгосстрах", де вигодонабувачем є

ЗАТ КБ "ПриватБанк". За цим договором смерть страхувальника визначається страховим випадком, страхова сума становить 126 250,00 грн.

Вважали, що банк неправомірно отримав кредитні кошти в сумі 24 999,02 доларів США та нараховані проценти, комісії і пеню. Так, страхування життя позичальника було обов'язковою умовою кредитного договору (пункти 2.1.3. , 2.2.7. ), при цьому, у разі несплати страхувальником страхового платежу такий повинен був сплачуватися банком із наступним утриманням коштів з позичальника. Оскільки банк надав кредит позичальнику, слід визнати, що останнім були виконані всі умови для отримання кредиту, в тому числі, в частині сплати страхового платежу. За приписами статей 526, 636, 985 ЦК України, статті 3 Закону України "Про страхування", страхувальник вправі укласти страховий договір на користь третьої особи, якій належить здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, а вигодонабувач у праві вимагати здійснення відповідної виплати. Після отримання у листопаді 2008 року документів щодо смерті позичальника банк зобов'язаний був отримати страхове відшкодування, за рахунок якого мав погасити кредитну заборгованість у сумі 24 999,02 доларів США, чого не зробив.

За свого життя позичальник ОСОБА_3 не порушував зобов'язання, виконання якого забезпечувалося іпотекою, тому покладання на спадкоємців позичальника обов'язку сплати процентів за кредитом, що нараховувалися вже після смерті позичальника, а також пені та штрафу, зокрема, за порушення строків сплати таких процентів, неправомірне.

Вимоги їх представника до банку щодо надання інформації про розрахунки за кредитним договором після смерті позичальника, про отримані банком кошти тощо залишились без задоволення із посиланням на банківську таємницю. У зв'язку з цим, на їх замовлення КНДІСЕ надав висновок експертного дослідження від 18 травня 2017 року № 303/17-22, відповідно до якого сума боргу за кредитом станом на 30 жовтня 2008 року складала 22 988,89 доларів США, страхова сума на випадок смерті позичальника складала 126 250,00 грн і підлягала виплаті повністю, а сума, сплачена поручителями ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 31 січня 2008 року по 31 березня 2015 року складає

33 975,60 доларів США.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк "), Закарпатського РУ КБ "ПриватБанк" і

ЗАТ СК "Інгосстрах" солідарно на їх користь неправомірно отримані кошти згідно кредитного договору від 27 вересня 2006 року № MKR0GA00000380 у сумі 33 975,60
доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) (26,7) станом на день подачі позову становить 90 7148,07 грн, а також покласти на банк судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 14 лютого 2018 року у складі судді Пак М. М. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачі із заявою до ПрАТ "СК "Інгосстрах" про виплату страхового відшкодування не звертались, а тому підстави для задоволення їх позову відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Справа судом апеляційної інстанції розглядалась неодноразово.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 червня

2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 лютого 2018 року скасовано, у позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ЗАТ КБ "ПриватБанк ", Закарпатського РУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"" про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено у зв'язку з пред'явленням його до неналежних відповідачів.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 13 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 лютого 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з

ПАТ КБ "ПриватБанк" солідарно на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 неправомірно отриманих коштів, згідно з кредитним договором № МКR0GA00000380 від 27 вересня 2006 року у розмірі 29 266,52 доларів США, що еквівалентно 702 396 грн 48 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали суду жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що вони у встановлений договором страхування річний строк, з дня настання події, яка підпадає під ознаки страхового випадку, зверталися до страховика чи банку з письмовою заявою про страхову виплату, та не надали суду документи, які підтверджують факт настання страхового випадку, а саме: медичну картку та виписку з історії хвороби ОСОБА_3, що вказувало б на настання саме страхового випадку, яким згідно з договором страхування, зокрема, є смерть застрахованої особи, яка наступила внаслідок захворювання. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з ЗАТ "Страхова компанія "Інгострах" на користь позивачів неправомірно отриманих коштів згідно з кредитним договором

від 27 вересня 2006 року в сумі 33 975,60 доларів США.

Враховуючи, що станом на день смерті позичальника ОСОБА_3 у нього була наявна заборгованість тільки за тілом кредиту в сумі 24 631,50 доларів США, а майнові поручителі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є позичальниками за укладеним між банком та ОСОБА_3 кредитним договором, і банк не надав суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності нарахування та отримання від позивачів відсотків за користування кредитом та комісії, тобто відповідного договору, в якому були б погоджені між банком та позивачами ці умови, що вказувало б на правомірність отримання відповідачем коштів у сумі 29 635,02 доларів США, тому суд апеляційної інстанції вважав, що вказані кошти банком були отримані неправомірно. Тобто з наведеного слідує, що на виконання кредитного договору

від 27 вересня 2006 року, за яким позичальник помер (ІНФОРМАЦІЯ_1), банк без достатньої правової підстави отримав від позивачів, які не є стороною цього кредитного договору, у період з листопада 2008 року

по 21 квітня 2016 року грошові кошти в сумі 29 635,02 доларів США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку

АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, у якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 3 та 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції невірно визначено суму коштів, що були погашені позивачами, адже насправді ними було сплачено лише 37 286,00 доларів США, а не 54 266,52 доларів США, із них 5 869,58
доларів США повернуто спадкоємцям, у той час як сума боргу на день смерті позичальника складала 27 580,02 доларів США. Таким чином, враховуючи, що розмір боргу складав 27 508,02 доларів США та 5 896,58 доларів США було виплачено спадкоємцям, то переплата по кредитному договору складає лише 3 908,40 доларів США, а не

29 635,02 доларів США. І це не є остаточною сумою, оскільки не враховано винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати згідно із пунктом 8.1 додаткової угоди.

Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано положення статті 1212 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи зобов'язання за кредитним договором мало правову підставу (підставу, за якої виникло зобов'язання). У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх підстав договірних характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року задоволено. Зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.

У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ЗАТ КБ "ПриватБанк", Закарпатського районного управління КБ "ПриватБанк ", ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", третя особа - Мукачівська державна нотаріальна контора, про стягнення безпідставно отриманих коштів призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 та

ОСОБА_2, поданий представником - ОСОБА_4, на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", у якому вони просять вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 вересня 2006 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Закарпатського регіонального управління банку та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № MKR0GA00000380, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у вигляді поновлювальної лінії в розмірі 26 500 доларів США на наступні цілі: споживчі цілі 25 000
доларів США і на сплату страхових платежів 1 500 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, строком повернення до 26 вересня 2010 року (а. с. 11-14, т. 1).

Виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором було забезпечено іпотекою належної ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, внаслідок укладення нотаріально посвідченого договору іпотеки від 27 вересня 2006 року (а. с. 22-23, т. 1).

23 жовтня 2008 року між банком та позичальником ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № MKR0GA00000380

від 27 серпня 2006 року, відповідно до якої позичальнику надано кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії в сумі 27 580,02 доларів США, з яких 24 999,02
доларів США - на споживчі цілі, 2 581,00 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків а користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк

з 27 вересня 2006 року по 26 вересня 2016 року. Періодом сплати платежів за цим кредитним договором є період з "25" по "30" число кожного місяця (а. с. 15-21, т. 1).

27 вересня 2006 року ОСОБА_3 уклав із ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" договір особистого страхування № MKR0LK00000380, в пункті 8 якого визначено розмір страхової суми 126 250 грн. Відповідно до пункту 6 цього договору застрахованою особою є ОСОБА_3.

Перелік страхових випадків (в частині особистого страхування) визначено у пункті 7 цього договору, якими є смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок нещасного випадку; стійка втрата застрахованою особою працездатності (внаслідок інвалідності); смерть застрахованої особи, яка наступила внаслідок захворювання.

Події, зазначені у пунктах 7 цього договору, також визнаються страховими випадками, якщо вони сталися протягом одного року з дня нещасного випадку, що мав місце під час дії цього договору, та підтверджені документами, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між нещасним та страховим випадками. У разі настання страхового випадку страховик зобов'язується здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві ("ПриватБанк") згідно з умовами пункту 4.2 цього договору страхування.

За змістом пунктів 3.1,3.2 договору страхування у разі настання події, яка підпадає під ознаки страхового випадку, страхувальник або застрахована особа, а у випадку смерті застрахованої особи - вигодонабувач, повинні у строк не пізніше одного року з дня настання події повідомити страховика про її настання. Для отримання страхової виплати страхувальник, застрахована особа або вигодонабувач чи спадкоємець застрахованої особи повинні звернутися до страховика в особі страхового агента з письмовою заявою про страхову виплату та надати документи, які підтверджують факт настання страхового випадку (а. с. 125, т. 1).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 31 жовтня

2008 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік, про що зроблено актовий запис за № 863 (а. с. 26, т. 1).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Ергарт-Козар В. В. та зареєстрованого в реєстрі № 2-1359, спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина ОСОБА_1, у тому числі з урахуванням

1/2 частки майна, від якого відмовився ОСОБА_2. Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво, складається з 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: квартира

АДРЕСА_1 (а. с. 126, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого

20 квітня 2016 року державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Плеша А. М. та зареєстрованого в реєстрі № 1-200, спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина - ОСОБА_1.

Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з грошового вкладу з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні у ПАТ КБ "ПриватБанк" на рахунку № НОМЕР_2 в сумі 5 869,58 доларів США від 27 вересня 2006 року (а. с. 127, т. 1).

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_3 за період

з 27 вересня 2006 року по 21 квітня 2016 року було сплачено коштів у розмірі 54
266,52 доларів США, що еквівалентно 667 789,68 грн. Тобто майновими поручителями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було сплачено не тільки тіло кредиту в розмірі 24 631,50
доларів США, але й нараховані банком відсотки за користування кредитом та комісією на загальну суму

29 635,02 доларів США (а. с. 75-85, т. 1).

За змістом до висновку експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження, складеного Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

від 18 травня 2017 року за № 303/17-22, сума боргу по кредитному договору від 27 вересня 2006 року № MKR0GA00000380 станом на 30 жовтня

2008 року складає 22 988,89 доларів США. Розмір страхової суми по

ОСОБА_3 за цим договором складає 126 250 грн. Згідно з пунктом 3 цього договору "Умови здійснення страхових виплат" у разі смерті застрахованої особи виплачується 100 % страхової суми. Сума сплачена поручителями

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно кредитного договору, укладеного

27 вересня 2006 року № MKR0GA00000380, за період з 30 жовтня 2008 року по 31 березня 2015 року складає 33 975,6 доларів США (а. с. 32-38, т. 1).

Згідно з копією довідки, виданої ПАТ КБ "ПриватБанк" 31 березня 2015 року за № 2342725, слідує, що у ОСОБА_3 станом на 31 березня 2015 року за угодою від 27 вересня 2006 року № MKR0GA00000380, заборгованість відсутня (а. с. 132, т. 1).

Відповідно до листа ПАТ КБ "ПриватБанк" від 14 грудня 2017 року аналізом баз даних вхідної кореспонденції банку встановлено, що ОСОБА_1 і

ОСОБА_2 із заявою про страхове відшкодування за договором особистого страхування від 27 вересня 2006 року № MKR0LK00000380, укладеного між ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" та ОСОБА_3, не звертались

(а. с. 157, т. 1).

Згідно із відповіддю ПрАТ "Страхової компанії "Інгосстрах" від 06 грудня 2017 року № 06/12-17 (02) ОСОБА_1, ОСОБА_2 та вигодонабувач за договором особистого страхування від 27 вересня 2006 року № MKR0LK00000380 з заявою про страхове відшкодування з приводу смерті страхувальника ОСОБА_3 - не звертались (а. с. 152, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1282 ЦК спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже, з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки у тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1 , 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частинами 1 , 6 статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1 , 2 статті 89 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що ОСОБА_1 повідомила банк та надала відповідне свідоцтво про смерть. Однак банк у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України, з вимогами до спадкоємців про погашення кредитної заборгованості в межах вартості майна, одержаного у спадщину, з моменту, коли йому стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_3 у листопаді 2008 року, не звертався. А натомість вимагав від позивачів повного погашення кредиту, відсотків за кредитом, комісії та пені, які були сплачені позивачами у період з листопада 2008 року по 21 квітня 2016 року в сумі 54 266,52 доларів США на виконання умов укладеного між банком та ОСОБА_3 кредитного договору від 27 вересня 2006 року, в тому числі і спадщина, яка складалася з грошового вкладу в сумі 5 869,58 доларів США.

Позичальник ОСОБА_3 за життя належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, і на день його смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилась несплаченою заборгованість за тілом кредиту в сумі 24
631,50 доларів США. Майновими поручителями ОСОБА_1 і

ОСОБА_2 було сплачено не тільки тіло кредиту в розмірі

24 631,50 доларів США але й нараховані банком відсотки за користування кредитом та комісія на загальну суму 29 635,02 доларів США

(а. с. 75-85, т. 1).

Враховуючи, що станом на день смерті позичальника ОСОБА_3 у нього була наявна заборгованість тільки за тілом кредиту в сумі 24 631,50 доларів США, а майнові поручителі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є позичальниками за укладеним між банком та ОСОБА_3 кредитним договором, і банк не надав суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності нарахування та отримання від позивачів відсотків за користування кредитом та комісії, тобто відповідного договору, в якому були б погоджені між банком та позивачами ці умови, що вказувало б на правомірність отримання відповідачем коштів в сумі 29 635,02 доларів США, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вказані кошти банком були отримані неправомірно. Тобто на виконання кредитного договору від 27 вересня

2006 року, позичальник за яким помер (ІНФОРМАЦІЯ_1), банк без достатньої правової підстави отримав від позивачів, які не є стороною цього кредитного договору, у період з листопада 2008 року по 21 квітня 2016 року грошові кошти в сумі 29 635,02 доларів США.

Зважаючи на те, що банк без достатньої правової підстави отримав

від позивачів грошові кошти в сумі 29 635,02 доларів США, що еквівалентно 702
396,48 грн, тому він зобов'язаний повернути ці кошти ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування цієї норми є безпідставними, оскільки відповідачі не є позичальниками за укладеним між банком та ОСОБА_3 кредитним договором, а тому не є стороною договірних зобов'язань.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною 1 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Закарпатського апеляційного суду

від 20 січня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович