Історія справи

Постанова

Іменем України

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 752/2433/21

провадження № 61-17635св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», ОСОБА_2 ,

треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року під головуванням судді Машкевич К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна, ОСОБА_3 , про визнання договору довічного утримання недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом у якому просив суд:

- визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 16 жовтня 2020 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА» (далі - ТОВ «Пенсіон-ЮА»);

- припинити право приватної власності ТОВ «Пенсіон-ЮА» на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шишкіної А. О. про державну реєстрацію права власності ТОВ «Пенсіон-ЮА» на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Пенсіон-ЮА» на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати обтяження № 38697059, зареєстроване 16 жовтня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шишкіної А.О. на квартиру АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ТОВ «Пенсіон-ЮА» та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 97 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 01 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви.

Київський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року без змін.

Апеляційний суд вважав, що оскільки ТОВ «Пенсіон-ЮА» не має представництва в Україні, судом першої інстанції було правомірно зобов`язано позивача надати переклад позовної заяви з додатками на мову запитуваної сторони або російську мову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтарєв Р. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що місцевий суд не звернув належної уваги на ту обставину, що у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що на його адресу надійшов лист від відповідача, де була вказана адреса його листування на території України, а тому потреба у перекладі позовної заяви з додатками на мову запитуваної сторони або російську мову відсутня.

Представник заявника вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

В січні 2022 року від представника ТОВ «Пенсіон-ЮА» - адвоката Зубко А. О. до Верхоного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 в якому представник відповідача у задоволенні касаційної скарги просила відмовити.

У поданому відзиві представник відповідача просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу № 752/2433/21.

10 січня 2022 року цивільна справа № 490/102/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Пенсіон-ЮА», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна А. О., ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наступних підстав.

До позовної заяви, для вручення відповідачу, не додано засвідченого перекладу позовної заяви та документів, доданих до неї на мову запитуваної держави (офіційну мову Естонської Республіки) або російську мову, оскільки, як вбачається з позовної заяви, відповідач є юридичною особою, яка знаходиться за адресою: Естонська Республіка, Хар`юський повіт, м. Таллін, район Кесклінн, вул. Туукрі, 19-315, індекс 10152.

Позивач отримав ухвалу суду особисто 12 лютого 2021 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а. с. 19).

На виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року, позивачем, 21 лютого 2021 року направлено до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

В заяві позивач посилався на те, що відповідач ТОВ «Пенсіон-ЮА» приймає кореспонденцію на території України, а саме: 01024, м. Київ, вулиця Терещенківська, 21, офіс 13, тому на його думку, відпала потреба направляти відповідачу повідомлення та інші процесуальні документи в порядку частини восьмої статті 130, статті 502 ЦПК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» - у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів, отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту З частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Розділом ХІ ЦПК України визначено порядок провадження у справах за участю іноземних осіб.

Між Україною та Естонською Республікою, 15 лютого 1995 року підписано Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, який ратифіковано 22 листопада 1995 року та який набув чинності 17 травня 1996 року (далі - Договір).

Статтею 1 Договору передбачено, що громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони. Це відноситься також і до юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з Договірних Сторін.

Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду, прокуратури, нотаріату (які надалі іменуються установами юстиції ) та в інші установи другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Відповідно до статті 2 Договору, установи юстиції Договірних Сторін надають взаємно правову допомогу у цивільних та кримінальних справах відповідно до положень даного Договору.

Установи юстиції здійснюють правову допомогу й іншим установам, до компетенції яких відносяться справи, вказані у пункті 1 цієї статті.

Інші установи, до компетенції яких відносяться справи, вказані у пункті 1 цієї статті, надсилають прохання про правову допомогу через установи юстиції.

Положеннями статей 4, 5 Договору встановлено, що при здійсненні правової допомоги установи Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції та Генеральну Прокуратуру України і Міністерство юстиції та Державну Прокуратуру Естонської Республіки, якщо даним Договором не передбачено інше.

Прохання про здійснення правової допомоги та додатки до них складаються на мові запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони або російську мову.

Переклад засвідчується офіційним перекладачем або нотаріусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.

Відповідно до статті 496 ЦПК України, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичним особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 498 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно із приписами статті 499 ЦПК України, зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються: 1) назва суду, що розглядає справу; 2) за наявності міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення; 3) найменування справи, що розглядається; 4) прізвище, ім`я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення; 5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії; 6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити; 7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12), яке 27 вересня 2017 року набуло статусу остаточного, визнано порушення судами України пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з порушенням принципу рівності сторін внаслідок неповідомлення заявників про розгляд справи в апеляційному провадженні. Європейський суд, розглядаючи скарги заявників, вказав про необхідність використання рекомендованої письмової кореспонденції при відправленні судових документів, а також необхідність повернення до суду особою, яка відправляла документ, доказів відправлення цього документа та необхідність збереження судом цього доказу у судовій справі.

Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що судами встановлено, що відповідач - ТОВ «Пенсіон-ЮА» не має на території України свого представництва і є іноземним елементом, судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, було правомірно зобов`язано позивача надати переклад позовної заяви з додатками на мову запитуваної сторони або російську мову.

Вказаним спростовуються аргументи касаційної скарги про те, що у позивача відпала потреба в усуненні вказаних недоліків позовної заяви, адже у відповідача є адреса для листування на території України.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій не врахували правої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що у разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів, проте підставою для повернення позовної заяви у справі, яка є предметом касаційного перегляду було невиконання вимог щодо перекладу позовної заяви з додатками на мову запитуваної сторони або російську мову.

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17 касаційний суд констатував, що апеляційна скарга, хоча й формально містила певні недоліки, однак такі не мали вирішального значення й не перешкоджали прийняттю апеляційної скарги до провадження, отже недоліки апеляційної скарги у наведеній справі відмінні від недоліків у справі, яка переглядається.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, є помилковим, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд надавав оцінку правомірності визнання неподаною та повернення судом першої інстанції заяви про оскарження рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Колегія суддів також відхиляє посилання на постанову Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18, оскільки у цій справі викладено висновок про те, що у разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 471-473 476 482-484 МК України, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються змістом правильно застосованих апеляційним судом до спірних правовідносин нормами процесуального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров