Постанова

Іменем України

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 465/8033/14-ц

провадження № 61-43312св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Українське державне підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова у складі судді Кузь В. Я. від 07 липня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. від 23 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс» (далі - УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів») звернувся до суду із позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами на перевезення туристів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що протягом 2012-2014 років між ним та відповідачем було укладено ряд договорів на перевезення пасажирів. На виконання умов договору позивач надавав відповідачу транспортні послуги за маршрутами, що визначались в заявках на надання транспортних послуг. Пунктом 1.2 договорів передбачено, що відповідач зобов`язаний оплатити надані йому послуги у відповідності з умовами договорів. Розмір плати встановлюється сторонами перед поїздкою згідно калькуляції позивача та з погодженням відповідача. Плата здійснюється наступним чином - 50 % вартості послуги авансом перед поїздкою та 50 % вартості послуги в 5-денний термін після надання послуги.

Проте, починаючи з грудня 2013 року до 03 листопада 2014 року, відповідач належним чином умов договору не виконував, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 84 185,90 грн.

25 вересня 2014 року позивачем було складено та відправлено відповідачу акт взаємної звірки розрахунків, за підписом директора та бухгалтера. Оскільки акт взаємної звірки розрахунків відповідачем не повернуто,

сума 84 185,90 грн вважається погодженою сторонами. Крім основної суми заборгованості, просить також стягнути відповідно до вимог статті 549 ЦПК України, пеню в розмірі 216,89 грн, що передбачено пунктом 1.6 Договорів, а також інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 15 995,32 грн, як це передбаченого статтею 621 ЦК України. Позивач, посилаючись на

статтю 231 ГК України, просить також стягнути із відповідача штраф в розмірі 7 % від суми боргу, що згідно розрахунків позивача становить 5 893,01 грн.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішення Франківського районного суду міста Львова від 07 липня 2015 року позовні вимоги УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервсі» в особі Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» заборгованість в розмірі 100 181,22 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Вирішено питання розподілу судових витрат

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем умов договору, та необхідності стягнення заборгованості у розмірі 84 185,90 грн, збитків внаслідок інфляції у розмірі 15 995,32 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені, а також 7 % від вартості послуг за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 5 893,01 грн відмовлено судом за безпідставністю даних позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником

ОСОБА_2 , залишено без задоволення.

Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 07 липня 2015 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Франківського районного суду міста Львова

від 07 липня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області

від 23 липня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було повідомлено належним чином ОСОБА_1 та його представника про дату, час і місце проведення судових засідань у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, судами не враховано, що позовну заяву було подано неналежним позивачем, а дії позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими, оскільки позивачу було відомо про існування договорів про відступлення прав вимоги.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 465/8033/14-ц з Франківського районного суду міста Львова.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 07 липня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно частини першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно із положеннями частин першої - п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (абзац другий частини шостої статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року розгляд даної справи призначено із повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Повістки про виклик до апеляційного суду Львівської області на 23 січня

2018 року, на 03 квітня 2018року, на 19 червня 2018 року, на 24 липня 2018 року надсилалися ОСОБА_1 та його представнику - ОСОБА_2 на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, проте доказів вручення цих повісток матеріали справи не містять, оскільки дані повістки повернулися до суду із відмітками поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», а відтак справа була розглянута судом апеляційної інстанції 23 липня 2018 року за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі 752/11896/17- ц дійшла висновку щодо неможливості визнання належним способом повідомлення сторони про розгляд справи повернення повістки із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 про неналежне повідомлення його про розгляд справи в апеляційному суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України

з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення її про дату, час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун