Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.05.2023 року у справі №454/4357/21
Постанова КЦС ВП від 26.05.2023 року у справі №454/4357/21
Постанова ВССУ від 07.02.2024 року у справі №454/4357/21

Постанова

Іменем України

26 травня 2023 року

м. Київ

справа № 454/4357/21

провадження № 61-2763св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Червоноградського нотаріального округу Львівської областіСироїд Галина Іванівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Червоноградського нотаріального округу Львівської областіСироїд Г. І., про визнання договору дарування квартири удаваним правочином та поділ майна подружжя, посилаючись на те, що 14 червня 2008 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, однак у 2020 році вони перестали вести спільне господарство та підтримувати подружні стосунки, у зв`язку з чим вона подала до суду заяву про розірвання шлюбу. При проведенні поділу спільно нажитого майна вона дізналася, що на підставі договору дарування від 20 квітня 2012 року її чоловік отримав у дар від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Вважає, що вищезгаданий договір дарування є удаваним правочином, оскільки вчинений з метою приховання договору купівлі-продажу, враховуючи, що 17 травня 2011 року ОСОБА_2 та приватний підприємець ОСОБА_3 уклали договір про дольову участь у будівництві житлового будинку за вказаною адесою, за умовами якого названий приватний підприємець зобов`язалася надати ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , східної орієнтації загальною площею 47,9 кв. м, а її чоловік - оплатити вартість квартири, попередня базова ціна якої становила 28 740 доларів США. При цьому договір дарування було укладено після сплати всіх пайових внесків, що свідчить про спрямованість дійсної волі сторін на вчинення договору купівлі-продажу квартири. Оскільки спірне житло набуте її чоловіком у власність вперіод перебування з нею у шлюбі, то це майно є спільною сумісною власністю подружжя. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 28 квітня 2012 року приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г. І., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою приховування дійсного правочину - договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості; визнати, що 28 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було фактично укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 ; визнати квартиру АДРЕСА_3 спільним майном подружжя; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на 1/2 частку згаданої квартири.

Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року у складі судді Фарина Л. Ю., з урахуванням ухвали цього суду від 17 жовтня 2022 року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, що воля сторін спірного договору дарування була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цим правочином, а також - наявності у них мети приховати вчинення договору купівлі-продажу. В силу вимог пункту 2 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України спірна квартира не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона набута ОСОБА_2 під час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського Р. І. задоволено. Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 28 квітня 2012 року приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г. І., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Визнано, що 20 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було фактично укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Визнано квартиру АДРЕСА_3 спільним майном подружжя. В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за договором від 17 листопада 2011 року № 50 на дольову участь у будівництві житлового будинку в АДРЕСА_4 ОСОБА_2 набув майнові права на спірну квартиру, які не є правом власності, а лише наділяють його правомочністю отримати право власності на відповідне нерухоме майно в майбутньому. Разом з тим, будучи власником спірної квартири, ОСОБА_3 відчужила це майно ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 20 квітня 2012 року. Однак з долучених до матеріалів справи розписок вбачається, що на виконання умов договору на дольову участь у будівництві ОСОБА_2 сплачував грошові кошти в розмірі не меншому, ніж погоджена сторонами договору базова вартість квартири, що суперечить правовій сутності договору дарування. Отже, факт отримання приватним підприємцем ОСОБА_3 грошових коштів в рахунок оплати вартості відчужуваної квартири свідчить про те, що сторони договору дарування мали на меті досягнення наслідків та встановлення між ними прав і обов`язків, характерних саме для договору купівлі-продажу, оскільки право для однієї сторони договору на отримання майна у власність та зобов`язання сплатити його ціну, якому кореспондує обов`язок другої сторони передати предмет договору наступному власнику та право на отримання вартості товару характерні саме для договору купівлі-продажу. Таким чином, спірний договір дарування є удаваним, оскільки укладений з метою приховання договору купівлі-продажу квартири. У сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, і це є її процесуальним обов`язком. Враховуючи те, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 28 квітня 2012 року, тобто під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , і таке майно фактично набуте ним на підставі договору купівлі-продажу, то наявні підстави для визнання квартири спільною сумісною власністю та її поділу між колишнім подружжям у рівних частках.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У лютому 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, а заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року залишити в силі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 6-133цс12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 369/11750/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 29 січня 2020 року у справі № 711/2892/19-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 761/12145/17, від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Позивачем не доведено, що воля сторін спірного договору дарування була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цим правочином. Апеляційний суд залишив поза увагою те, що він уклав договір на дольову участь у будівництві житлового будинку в АДРЕСА_4 та сплатив основну частину пайового внеску ще до одруження з ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, не повідомивши його належним чином про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 навмисне вказала неправдиву інформацію щодо нього, а саме про неіснуючий номер засобу зв`язку та електронну пошту.

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Сокальського районного суду Львівської області.

10 березня 2023 року справа № 454/4357/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Частиною першою статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 «Апеляційне провадження» розділу V цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 15.16 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України. Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

З урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України, які передбачають, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно розпочали функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду (листопад 2021 року) названі підсистеми (модулі) ЄСІТС вже розпочали функціонування.

За визначенням, наведеним у підпункті 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету (пункт 38 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з пунктами 42, 43 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету. До Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства. У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі. У разі надсилання документів у справі особою в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).

Матеріалами цієї справи підтверджується, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського Р. І. на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року (а. с. 113).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 грудня 2022 року о 10 годині 30 хвилин з повідомленням сторін (а. с. 120).

Через неявку сторін в судове засідання, призначене на 12 грудня 2022 року, протокол судового засідання не вівся, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а отже, судове засідання не проводилося.

Львівським апеляційним судом справу розглянуто 12 грудня 2022 року, проте відомостей про складення цим судом повного судового рішення саме 12 грудня 2022 рокуматеріали справи не містять.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського Р. І. задоволено. Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову (а. с. 141-149).

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд справи, яка переглядається, відбувся за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 22 грудня 2022 року. Схожі висновки Верховний Суд зробив у постановах від 25 травня 2020 року у справі № 464/8801/16-ц (провадження № 61-35930св18), від 03 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61-3778св21), від 22 червня 2021 року у справі № 495/3904/18 (провадження № 61-1172св21), від 24 червня 2021 року у справі № 522/14984/19 (провадження № 61-9632св20), від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18 (провадження № 61-6241св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 462/2906/20 (провадження № 61-9829св21).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

В матеріалах справи наявні судові повістки-повідомлення про розгляд справи 12 грудня 2022 року, згідно з якими ці повістки-повідомлення направлялися апеляційним судом ОСОБА_2 на поштову адресу: АДРЕСА_5 , а також - на зазначену представником позивача в апеляційній скарзі електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 123).

Разом з тим матеріали справи не містять ні зворотного повідомлення про вручення ОСОБА_2 судової повістки-повідомлення про розгляд справи 12 грудня 2022 року, ні конверта, який мав би повернутися до суду у випадку невручення особі такого відправлення.

Водночас згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «Судова повістка-повідомлення» у справі № 454/4357/21 була надіслана 11 листопада 2022 року о 13:33:08 одержувачу на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому у графі «Документ доставлено до електронної скриньки» відсутні відомості про дату та час доставки адресату згаданого електронного листа (а. с. 129).

Верховний Суд зауважує, що навіть за наявності в матеріалах справи відомостей про доставлення ОСОБА_2 вищевказаного електронного листа за електронною адресою test@example.com, це не свідчило б про належне повідомлення сторони відповідача про дату, час та місце судового розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Із змісту вказаної процесуальної норми убачається, що для цілей цього кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС.

Системний аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

Вказані правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22).

В постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) вказано, що електронна адреса - адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua».

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14 (провадження № 61-6503св22) зазначено, що відправлення й доставка судових рішень і процесуальних документів електронним листом на особисту електронну пошту відповідача не свідчить про вручення копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги, а також про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

В постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) вказано, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС. Разом з тим, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.

Таким чином, зазначена стороною позивача в апеляційній скарзі електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку суд апеляційної інстанції направляв ОСОБА_2 судову повістку про розгляд справи, не є офіційною. Наявність у названого відповідача офіційної електронної адреси або повідомлених особисто ним засобів комунікації матеріалами справи не підтверджується.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що заявник був належним чином повідомлений апеляційним судом про розгляд цієї справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, апеляційний суд порушив право відповідача ОСОБА_2 знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня2017 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_2 , щодо якого немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що він зазначив у касаційній скарзі, у зв`язку з чим порушено його право брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко