Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2018 року у справі №333/1947/17

Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 333/1947/17-ц

провадження № 61-12791св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Міністерство оборони України,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що в період з 05 серпня 1968 року по 31 серпня 1989 року він проходив військову службу у збройних силах Радянської армії. Під час проходження військової служби позивач отримав численні захворювання, а саме: гіпертонічна хвороба II стадії, гіпертрофія серця, гіпертонічна ангіопатія сітчатки обох очей, розповсюджений остеохондроз хребта з больовим синдромом. Відповідно до запису 12 у Послужному списку ОСОБА_4 звільнено з військової служби в запас по статті 59 пункту «б» за станом здоров'я.

Згідно довідки до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії

від 13 червня 2006 року позивачу встановлено III група інвалідності безстроково, у зв'язку із захорюванням, отриманим під час проходження військової служби.

Позивач зазначає, що внаслідок захворювань, отриманих під час проходження військової служби, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок проходження військової служби він отримав невиліковні захворювання.

Вказує, що його постійно турбують головні болі, які підсилюються при фізичному навантаженні, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, порушення сну, нудота, загальний озноб, дискомфорт в області серця, підвищений АТ, постійно відчуває тривогу, дратівливість, болі в хребті та ногах.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з Міністерства оборони України 240 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня

2017 року у складі судді Ярошенко А. Г. позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4

30 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 встановлена ІІІ група інвалідності, що є наслідком травм та захворювання, пов'язаних з проходженням військової служби, тому, керуючись статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтями 23, 170, 1167 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку повинно відшкодувати Міністерство оборони України, як уповноважений орган державного управління, оскільки статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, позивач не довів факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування такої шкоди та позивачем не було надано до суду першої інстанції належних і допустимих доказів завдання йому моральної шкоди у будь-якому розмірі саме Міністерством оборони України, яке було утворено після отримання позивачем травм та захворювання, пов'язаних з проходженням військової служби, наслідком яких є встановлення йому в подальшому групи інвалідності.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ОСОБА_4. просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обґрунтована доводами, наведеними у позовній заяві, а також посиланням на обгрунтованість пред'явленого ним позовом.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скаргаОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Встановивши, що ОСОБА_4 отримав захворювання, яке стало підставою для встановлення йому ІІІ групи інвалідності, під час проходження військової служби у Радянській армії, суд правильно вказав, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди та дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для покладення обов'язку про відшкодування моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке було утворено після отримання позивачем травм та захворювання, під час проходження військової служби у Радянській армії.

Апеляційним судом також обґрунтовано зазначено про те, що військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими у Конституції України та законах України.

Доводи касаційної скарги про право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, отриманого у період з 05 серпня

1968 року по 31 серпня 1989 року, не спростовують висновків суду, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Ці доводи не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. М.Фаловська

С. П. Штелик