Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 1104/1458/12

провадження № 61-14256св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року у складі суддів: Белінської І. М., Сукач Т. О., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, реальних збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди, нанесеної діями фізичної особи, що призвели до тяжких наслідків.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з безпідставністю, недоведеністю позовних вимог та пропуском позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2013 року скасовано рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2012 року і ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, збитків, упущеної вигоди, моральної шкоди, заподіяних діями фізичної особи, що призвело до тяжких наслідків відмовлено.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2013 року у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2015 року у кримінальній справі № 384/466/14-к (пров. № 1-кп/384/2/2015), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року, встановлений факт фальсифікації документів як доказів, наданих відповідачем ОСОБА_5 для огляду в ході розгляду справи, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви) є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. ОСОБА_4 також вказала, що відмова апеляційного суду у задоволенні позову ґрунтується лише на усних поясненнях ОСОБА_5 та поданої нею для огляду суду копії довідки про участь у документальній перевірці від 06 червня 2006 року.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2013 року залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року, не встановлено факту фальшивості довідки головного контролера-ревізора КРВ у Гайворонському районі ОСОБА_5 про участь у документальній перевірці щодо правильності нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_4 протягом 2002-2004 років, а лише вказано на невідповідність документу вимогам Інструкції про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненням правоохоронних органів.

Також апеляційний суд вказав, що суд поставив під сумнів достовірність довідки як доказу вини ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого їй злочину, та дійшов висновку про те, що докази, які поставлені під сумнів, слід тлумачити на користь підсудної ОСОБА_4 У зв'язку із чим зробив висновок, що обставини, на які посилається ОСОБА_4, не є нововиявленими та не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену апеляційним судом у рішенні.

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року, в якій просить оскаржену ухвалу та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2013 року скасувати і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для прийняття рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2013 року стали усні пояснення ОСОБА_5 про те, що довідка складена 06 червня 2005 року, копію якої вона надала для огляду суду. ОСОБА_4 вказує, що вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2015 року встановлено відсутність у матеріалах кримінального провадження довідки від 06 червня 2005 року, тоді як наявна довідка від 10 липня 2005 року та довідка аналогічного змісту без дати складання. Вказує, що апеляційний суд проігнорував встановлені у вироку факти відсутності довідки від 06 червня 2005 року.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини першої, пунктів першого, другого частини другої статті 361 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є серед іншого - істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлена вироком суду, що набрав законної сили, фальшивість документів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі). Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Довідка від 06 червня 2005 року головного контролера-ревізора КРВ в Гайворонському районі ОСОБА_5 про участь в документальній перевірці щодо правильності нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_4 протягом 2002 - 2004 років була предметом оцінки апеляційного суду Кіровоградської області, що відображено у рішенні від 23 лютого 2016 року. Тому нововиявленою обставиною, у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення), вважатися не може.

Аналіз змісту пункту 2 частини другої статті 361 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) свідчить, що фальшивість документів, які зумовили за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, як нововиявлена обставина має бути встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

Разом із тим, вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2015 року не встановлено факту фальшивості документів. У цьому вироку судом надана оцінка двом довідкам головного контролера-ревізора КРВ в Гайворонському районі ОСОБА_5 про участь в документальній перевірці щодо правильності нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_4 протягом 2002 - 2004 років, а саме: а) довідці, у якій відсутня дата складання; б) довідці від 10 червня 2005 року. Довідка від 06 червня 2005 року не була предметом оцінки.

При оцінці довідки, у якій відсутня дата складання, апеляційний суд вказав, що: відсутня дата складання довідки, у передбаченому місці для зазначення дати складання довідки зазначено м. Гайворон, у вказаній довідці відсутній номер, дата звернення і назва правоохоронного органу - ініціатора (перевірки), відсутнє посилання, не вказано ким прийняте рішення та на підставі чого приймала участь у перевірці ОСОБА_5, відсутній супровідний лист про передачу довідки правоохоронним органам. У зв'язку із чим суд зробив висновок, що ОСОБА_5 при складанні цієї довідки не дотрималася вимог Інструкції про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненням правоохоронних органів, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України №107 від 26 листопада 1999 року.

Оцінюючи довідку від 10 червня 2005 року, суд вказав, що зміст цієї довідки аналогічний змісту довідки, в якій не зазначена дата складання, що ставить під сумнів достовірність складання цієї довідки, оскільки 07 червня 2005 року ОСОБА_5 була призначена на посаду начальника фінансового управління районної державної адміністрації. У зв'язку із чим ці довідки судом визнано неналежними доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином, вироком не встановлена фальшивість довідки, у якій відсутня дата складання, та довідки від 10 червня 2005 року. А довідка від 06 червня 2005 року не була предметом оцінки суду при постановленні вироку.

За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про те, обставини, на які посилається ОСОБА_4, не є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення) та не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену апеляційним судом у рішенні.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель