Постанова
Іменем України
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 161/18311/22
провадження № 61-2634св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Луцького міського округу Рачкова Тетяна Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Луцького міського округу Рачкова Тетяна Олександрівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини
за касаційною скаргою адвоката Редька Олександра Вікторовича як представника ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2023 року у складі судді Черняка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Позивач на той час, як і її батько, хворіла COVID-19, тому із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.
Відповідач є сестрою спадкодавця, тобто спадкоємцем другої черги за законом.
За життя спадкодавець був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , співвласником якої він був, проте у квартирі не проживав. У цій квартирі зареєстрована та проживає відповідач. Спадкодавець на час смерті проживав у квартирі АДРЕСА_3 разом з позивачем, чоловіком ОСОБА_5 та її матір`ю. За місцем своєї реєстрації у квартирі АДРЕСА_4 позивач не проживала, оскільки там проводився ремонт після затоплення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 22 серпня 2022 року позов задовольнив. Встановив, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Волинський апеляційний суд постановою від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 залишив без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Редько О. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 та постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16.
На обґрунтування вимог касаційної скарги адвокат Редько О. В. як представник ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У суді першої інстанції позивач жодними належними та допустимими доказами не підтвердила своє проживання з батьком, адже всі докази фактично зводяться до доведення проживання ОСОБА_4 з колишньою дружиною, що немає жодного відношення до предмета спору.
При цьому суди не взяли до уваги документи, надані стороною відповідача, щодо кількості використаної електричної енергії у квартирі, в якій нібито позивач не проживала, що переконливо свідчить про те, що позивач разом із чоловіком на день смерті батька проживали в своїй квартирі, яка нібито була підтоплена і в якій проводився ремонт. Людей, які проводили ремонт у квартирі позивача вона також не могла назвати, що підтверджує про неправдивість інформації щодо непроживання у квартирі упродовж трьох років через її підтоплення та ремонт у зв`язку з цим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луцьку помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина.
Позивач є донькою спадкодавця, а відповідач - його рідною сестрою.
Зі Спадкового реєстру відомо, що станом на 03 квітня 2023 року спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.
На час відкриття спадщини місце проживання спадкодавця було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 , в якій зареєстроване і місце проживання ОСОБА_2 .
Згідно з випискою гастроентерологічного відділення КП «МО Луцької міської територіальної громади» від 26 жовтня 2020 року спадкодавець у медичний заклад 22 жовтня 2020 року та був доставлений бригадою швидкої допомоги з квартири АДРЕСА_3 .
Стверджуючи, що ОСОБА_4 проживав на АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 не змогла надати пояснень, з якої причини він був госпіталізований не з квартири за місцем реєстрації, а з квартири АДРЕСА_3 , де проживала його колишня дружина ОСОБА_8 та донька ОСОБА_1 зі своїм чоловіком.
Факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті у квартирі АДРЕСА_3 підтверджується актом від 05 грудня 2022 року, складеним комісією ОСББ «Молоді 7», письмовими поясненнями ОСОБА_9 , відібраним працівником СДОП ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській області при перевірці звернення громадянки ОСОБА_8 , випискою з гастрологічного відділення Луцької міської лікарні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 572/1774/20.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що спадкодавець на час смерті постійно проживав у квартирі АДРЕСА_3 , разом зі своєю донькою її чоловіком та колишньою дружиною, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені заявником у касаційній скарзі, оскільки у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та намагання довести, що місцем постійного проживання спадкодавця було саме за адресою його місця реєстрації, разом з відповідачем, що свідчить про необхідність здійснення переоцінки фактичних обставин справи, а це не входить до повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Редька Олександра Вікторовича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов