Постанова

Іменем України

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 202/1233/16-ц

провадження № 61-44232св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач) - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач (позивач) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11269424000, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 35 000,00 дол. США на строк до 14 грудня 2017 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника 14 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11269424000/2, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 всіх його зобов`язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Всупереч умовам зазначеного договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим станом на 18 лютого 2016 року утворилася заборгованість у розмірі у розмірі 9 466,27 дол. США та 33 637,11 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 348, 59 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 1 117,68 дол. США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 27 892,86 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 5 744,25 грн.

На підставі вищезазначеного, просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 9 466,27 дол. США та 33 637,11 грн.

Не погоджуючись з позовом, ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Посилаючись на те, що кредитний договір № 11269424000 від 14 грудня 2007 року укладений із суттєвими порушеннями істотних умов договору, встановлених діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини, які необхідні для його укладання, з використанням елементів нечесної підприємницької практики, що порушують його права, як споживача фінансових послуг банку, просить визнати недійсним кредитний договір № 11269424000 від 14 грудня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд позбавлений можливості визначити реальний розмір заборгованості за кредитним договором № 11269424000 від 14 грудня 2007 року, оскільки згідно висновку експерта № 6/11.3/2283 від 27 березня 2017 року судово-економічної експертизи неможливо встановити в яких обсягах здійснювалося зарахування коштів на проценти та на кредит, за яким курсом конвертувались кошти, а також в якому обсязі здійснювалося нарахування процентів, що підтверджено допитаною у судовому засіданні експертом ОСОБА_3 і тому, з урахуванням норм частини третьої статті 10 ЦПК України, дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що при укладанні спірного кредитного договору між сторонами були додержавні всі загальні умови, які встановлені статтею 203 ЦК України та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до умов кредитного договору № 11269424000 від 14 грудня 2007 року відповідач погодився з викладеною пропозицією банку надати кредит на умовах, встановлених у договорі, що підтверджується його підписанням ОСОБА_1 , отже останній підтвердив, що він повністю розуміє всі істотні умови договору, свої права та обов`язки і погоджується з ними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов у цій частині задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11269424000 від 14 грудня 2007 року станом на 18 лютого 2016 року у розмірі 9 466,27 дол. США та 33 637,11 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 348,59 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 1 117,68 дол. США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 27 892,86 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 5 744,25 грн.

Вирішено питання судових витрат.

У іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя у солідарному порядку.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/1233/16-ц, витребувано її з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року зупинено дію постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу передано Бурлакову С. Ю .

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що банк не підтвердив факт наявності заборгованості за кредитним договором № 11269424000 від 14 грудня 2007 року, крім того банк пропустив шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука є припиненою.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним не оскаржувалось в апеляційному порядку, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 14 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11269424000, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 35 000 дол. США зі сплатою 13,4 % річних на строк до 14 грудня 2017 року.

Згідно пункту 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати щомісяця в рахунок погашення кредиту ануїтений платіж 531,00 дол. США. Відповідно до пункту 1.3.1 за користування кредитними коштами Позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 13.4 % річних. Сторони домовилися, що розмір процентної ставки може бути змінений відповідно до пункту 10.2 кредитного договору. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, встановленому договором, (пункт 1.3 кредитного договору).

Цього ж дня на забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11269424000/2, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 всіх його зобов`язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Протягом дії терміну кредитного договору відповідач порушував свої зобов`язання щодо своєчасного погашення платежів, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до розгорнутого розрахунку заборгованості, яка утворилася за кредитним договором № 11269424000 від 14 грудня 2007 року станом на 18 лютого 2016 року у розмірі 9 466,27 дол. США та 33 637,11 грн, та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 348,59 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 1 117,68 дол. США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 27 892,86 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 5 744,25 грн.

У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» 14 листопада 2015 року надіслав ОСОБА_1 вимогу, в якій повідомив про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором протягом 31 календарного дня з дати одержання цієї вимоги та погасити кредитну заборгованість у повному обсязі.

04 листопада 2015 року АКІБ «УкрСиббанк» надіслав ОСОБА_2 вимогу, у якій повідомив про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором протягом 31 календарного дня з дати одержання цієї вимоги та погасити кредитну заборгованість у повному обсязі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором від № 11269424000 від 14 грудня 2007 року, у зв`язку з чим станом на 18 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 9 466,27 дол. США та 33 637,11 грн, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення цієї заборгованості із поручителя ОСОБА_2 як солідарного із ОСОБА_1 боржника.

Посилання в касаційній скарзі на припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України є безпідставними з огляду на таке.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У пункті 2.2 договору поруки обумовлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги.

Відповідно до пункту 3.1 договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.

Так, строк дії кредитного договору сторонами визначено до 14 грудня 2017 року.

Однак, використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом направлення 04 листопада 2015 року на адресу ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором протягом 31 календарного дня з дати одержання цієї вимоги, відповідно до умов кредитного договору, позичальник на 41 календарний день вважається таким, що є повідомлений, й починаючи з цієї дати у банка виникло право протягом шести місяців звернутися до суду з відповідним позовом до поручителя. Із позовом про стягнення заборгованості до боржника та поручителя банк звернувся 26 лютого 2016 року, у зв`язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення поруки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення ? без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Щодо поновлення виконання оскаржуваного судового рішення

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

На підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія суддів поновлює виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року за результатами касаційного перегляду.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року за результатами касаційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська