Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
місто Київ
справа № 2-2862/11
провадження № 61-40628св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство «Місто Банк»,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Савостіна Олена Валентинівна,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Альфа-банк»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року у складі судді Женеску Е. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Місто Банк»
(далі - ПАТ «Місто Банк», банк) звернулося до суду зі скаргою з вимогами про визнання незаконними дій та протиправною бездіяльності державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Савостіної Олени Валентинівни (далі - державний виконавець); скасування постанови про передачу майна стягувачу ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу, ухваленої державним виконавцем 20 жовтня 2017 року; скасування акта про передачу майна стягувачу ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу, складеного державним виконавцем 24 жовтня 2017 року; зобов`язання державного виконавця ухвалити постанову про передачу майна стягувачу Акціонерному товариству «Місто Банк» (далі - АТ «Місто Банк») у рахунок погашення боргу; зобов`язання державного виконавця скласти акт про передачу майна стягувачу АТ «Місто Банк» у рахунок погашення боргу. Також банк просив поновити строк для подання скарги, пропущений заявником з поважних причин.
Вимоги скарги обґрунтовувалися тим, що 27 січня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення у справі № 2-2862/11 за позовом ПАТ «Місто Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на майно та розірвання договору. Позовні вимоги зазначеним рішення суду задоволено повністю. На виконання рішення суду 08 листопада 2011 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 4 536 064, 88 грн та судового збору у розмірі 1 700, 00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120, 00 грн. Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем отримано інформацію про наявність у боржника нерухомого майна, яке не є предметом застави, яке відповідно до постанови від 25 січня 2017 року описано та на яке накладено арешт.
Заявник зазначив, що під час здійснення зведеного виконавчого провадження порушено його права як стягувача в частині передачі нереалізованого майна боржника, оскільки внаслідок нездійснення авансування витрат виконавчого провадження виконавчі документи, за якими стягувачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мали бути повернуті стягувачам відповідно до правил частини четвертої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Банк письмово звертався до державного виконавця з вимогою повернути виконавчі документи стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте державний виконавець не виконав вимоги такого звернення. Додатково банк стверджує, що мав переважне право перед іншими стягувачами на залишення за собою нереалізованого нерухомого майна боржника. Проте, відповідно до постанови державного виконавця від 20 жовтня 2017 року та акта від 24 жовтня 2017 року нереалізоване нерухоме майно боржника передано стягувачу ОСОБА_1 .
На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із скаргою заявник стверджував, що оскаржувана постанова не була опублікована у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, про її наявність банку стало відомо лише 30 листопада 2017 року, копію постанови засобами поштового зв`язку не отримував.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року у задоволенні клопотання ПАТ «Місто Банк» про поновлення строку для подання скарги відмовлено, скаргу залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалася тим, що оскаржені дії здійснені державним виконавцем 20 жовтня 2017 року. Зі скаргою на дії державного виконавця заявник звернувся до суду лише 08 грудня 2017 року, доказів, які б підтвердили поважність причин пропуску встановленого законом строку для подання скарги суду не надано.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 12 липня 2018 року, ПАТ «Місто Банк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник вважає, що судами не враховано, що банку стало відомо про порушення його прав як стягувача у виконавчому провадження лише під час ознайомлення 30 листопада 2017 року із матеріалами виконавчого провадження. Стверджує, що судами не перевірено та не надано оцінку письмовим доказам, що долучені заявником на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, зокрема інформаційній довідці з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Зазначає, що здійснював постійний моніторинг зазначеного реєстру, проте станом на 30 листопада 2017 року відомості про оскаржувану постанову державного виконавця від 20 жовтня 2017 року у ньому були відсутні.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ПАТ «Місто Банк» не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Місто Банк».
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у липні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржувані дії здійснені державним виконавцем 20 жовтня 2017 року.
Зі скаргою на дії державного виконавця заявник звернувся 08 грудня 2017 року.
Апеляційний суд встановив, що у пункті 6 постанови про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені державним виконавцем стягувачу та боржнику, зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за адресою в мережі Інтернет: https://trade.informjust.ua/, ідентифікатор доступу 60ЕА746Г35ГД.
Листом Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 жовтня 2017 року № 32067/13.3-47/6 ПАТ «Місто Банк» повідомлено, що нереалізоване майно буде передано в рахунок погашення заборгованості відповідно до норм чинного законодавства.
Оцінка аргументів касаційної скарги
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
(далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 383 ЦПК України 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 384 ЦПК України 2004 року скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 385 ЦПК України 2004 року скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строків звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, Верховний Суд врахував таке.
Предметом скарги є матеріально-правова вимога заявника до суб`єкта оскарження, щодо якої суд повинен постановити рішення.
У справі, що переглядається, матеріально-правовою вимогою є оскарження бездіяльності та дій, рішень державного виконавця, що полягають у: неповерненні виконавчих документів стягувачам відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; ухваленні постанови про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 20 жовтня 2017 року; складенні акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 24 жовтня 2017 року.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) викладено правовий висновок, що бездіяльність, на відміну від дії, не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу тривання відповідного правопорушення. Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та, відповідно, здійснення незаконної бездіяльності.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд визнає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині оскарження бездіяльності державного виконавця.
Одночасно Верховний Суд врахував, що у справі, що переглядається, в частині оскарження дій державного виконавця, у тому числі й оскарження постанови про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 20 жовтня 2017 року та оскарження акта про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 24 жовтня 2017 року, банк мав звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця протягом 10 днів з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи свобод.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зробила висновок, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, необхідно дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу.
Враховуючи, що аналогічні правила щодо строків звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця передбачені й у ЦПК України 2004 року, Верховний Суд визнає наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду обов`язковим у цій справі.
ПАТ «Місто Банк», обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження зазначених постанови та акта, зазначило, що не отримувало їх копій засобами поштового зв`язку, а також, що постанова державного виконавця від 20 жовтня 2017 року відсутня у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та про її наявність стало відомо лише після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.
Відповідно до статей 67-69 ЦПК України 2004 року строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Згідно зі статтею 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 28 Закону України
«Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.
За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.
У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
У пунктах 2-4 частини другої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується: надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження; виготовлення документів виконавчого провадження; централізоване зберігання документів виконавчого провадження.
Суди першої та апеляційної інстанцій, зробивши висновок про непідтвердження належними та допустимими доказами, що банк пропустив строк на звернення до суду із скаргою з поважних причин, не дослідили докази, надані заявником, зокрема, копії матеріалів виконавчого провадження, долучені до скарги, а також інформацію про виконавче провадження, отриману 30 листопада 2017 року (а. с. 10-53).
Висновки апеляційного суду про можливість ознайомлення із оскаржуваною постановою у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені матеріалами справи, а отже є передчасними.
Одночасно Верховний Суд врахував, що листом Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 жовтня 2017 року за № 32067/13.3-47/6 ПАТ «Місто Банк» не було повідомлено про передачу нереалізованого нерухомого майна боржника стягувану ОСОБА_1 , а лише повідомлено, що нереалізоване майно буде передано в рахунок погашення заборгованості відповідно до норм чинного законодавства, що також свідчить про передчасність висновків судів про пропуск заявником строку на оскарження дій державного виконавця без поважних причин.
Судами не надано системну оцінку усім доказам, наявним у матеріалах справи, а тому висновки судів є передчасними та ґрунтуються на припущеннях.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на нездійснення дослідження наявних у матеріалах справи доказів, а також нездійснення перевірки доводів заявника щодо поважності причин пропуску строку на оскарження дій державного виконавця, неврахування, що оскарження бездіяльності державного виконавця як триваючого правопорушення може бути протягом усього часу тривання відповідного правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій передчасно зробили висновки про наявність підстав для залишення без розгляду скарги ПАТ «Місто Банк» на дії та бездіяльність державного виконавця.
Враховуючи відсутність у Верховного Суду права самостійно досліджувати докази у справі, обґрунтованим є рішення про направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції для здійснення дослідження наведених доказів, не вивчених під час вирішення питання про звернення до суду із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Встановивши порушення норм процесуального права, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про поважність причин пропуску строку заявником на звернення до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, Верховний Суд зробив висновок про обґрунтованість вимог касаційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції, дати відповідну правову оцінку доводам заявника та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко