Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2019 року у справі №2-5248/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 2-5248/11

провадження №61-1129св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом, ? Національний банк України,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року, ухвалене у складі судді Гайдук С. В., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року, постановлену колегією у складі суддів: Корчевного Г. В., Слободянюк С. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним і зустрічним позовами

У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі -ПАТ «Універсал Банк») звернулось з позовом, уточненим у червні 2012 року, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначило, що 30 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-2008-121, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 80 000 доларів США строком до 10 січня 2033 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних. Погашення суми кредиту та процентів позичальник зобов`язався здійснювати шляхом сплати щомісячних платежів.

Цього ж дня між позивачем і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого у забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .

Також у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014-2008-121-Р/1, за яким поручитель зобов`язався відповідати за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору, у повному обсязі.

Позичальник зобов`язання щодо своєчасної сплати щомісячних платежів не виконує і має прострочену заборгованість, у зв`язку з чим банк скористався правом вимагати дострокового погашення кредиту та процентів у повному обсязі, про що ОСОБА_1 7 вересня 2010 року направлено вимогу.

Вказану вимогу позичальник не виконала і станом на 5 квітня 2012 року має заборгованість у розмірі 94 031,11 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 751 111,07 гривень), яка включає: заборгованість за кредитом у сумі 73 599,92 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 587 908,81 гривень; заборгованість за процентами у сумі 17 602,71 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 140 608,65 гривень; заборгованість за підвищеними процентами у сумі 2 828,48 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 22 593,62 гривень.

За таких обставин ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість у розмірі 94 031,11 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 751 111,07 гривень.

У березні 2011 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов, уточнений у березні 2012 року, до ПАТ «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний банк України, ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки і виключення з реєстрів записів про державну реєстрацію договору іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що кредитний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, банк, не маючи ні індивідуальної, ні генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, не мав права надавати кредит у доларах США.

Посилаючись на вказане, просила визнати недійсними кредитний договір № 014-2008-121 від 30 січня 2008 року, договір іпотеки від 30 січня 2008 року і договір поруки від 30 січня 2008 року, а також у порядку застосування наслідків недійсності правочину виключити із Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, вчинені на виконання договору іпотеки від 30 січня 2008 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 014-2008-121 від 30 січня 2008 року у сумі 94 031,11 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 751 111,07 гривень, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 219 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанцій дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 зобов'язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у неї заборгованості у зазначеному банком розмірі, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що кредитний договір і договори поруки та іпотеки укладені відповідно до вимог чинного законодавства, відповідали дійсному волевиявленню сторін і спрямовані на настання юридичних наслідків, тому підстави для визнання їх недійсними та виключення із державних реєстрів записів про обтяження нерухомого майна відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 94 031,11 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 751 111,07 гривень, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року скасувати у частині вирішення позовних вимог банку про солідарне стягнення з нього заборгованості і ухвалити нове рішення, яким визнати припиненою його поруку за зобов`язаннями ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні вимог про стягнення з нього заборгованості.

У частині вирішення позову ПАТ «Універсал Банк» до позичальника і в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 заявник судові рішення не оскаржує.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій у оскаржуваній частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про місце, дату та час розгляду справи, щодо призвело до обмеження у реалізації процесуальних прав, у тому числі щодо подання доказів, надання пояснень, можливості пред`явлення зустрічного позову.

Суди попередніх інстанцій, на думку заявника, не звернули уваги на те, що банк без його згоди підвищив процентну ставку за кредитом, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

Вважає, що банк пропустив встановлений статтею 559 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, так як право вимагати дострокового повернення кредита набув у березні 2009 року, а з цим позовом звернувся у листопаді 2010 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-2008-121, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 80 000 доларів США строком до 10 січня 2033 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних (базова процентна ставка).

Погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів, які включають частину тіла кредита і процентів. Щомісячні платежі підлягають внесенню до останнього робочого дня, що передує 10-му числу кожного місяця (пункт 2.4 договору).

У пункті 1.1 кредитного договору сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно з умовами цього договору.

За користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі 37,35 % річних (пункт 1.1.1 договору).

У пункті 5.2.5 договору зазначено, що у випадку прострочення сплати чергового щомісячного платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад два місяці та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 січня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014-2008-121-Р/1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі відповідати за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

ОСОБА_1 допускала порушення умов кредитного договору щодо своєчасної сплати щомісячних платежів, у зв`язку з чим має прострочену заборгованість.

7 вересня 2010 року ОСОБА_1 , а 14 вересня 2010 року - ОСОБА_2 направлено вимогу про сплату протягом тридцяти днів з моменту її отримання простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафних санкцій, у якій вказано, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково, на 31 день з моменту отримання вимоги.

Вказані вимоги відповідачами не виконані і станом на 5 квітня 2012 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 94 031,11 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 751 111,07 гривень, та включає: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 6 933,42 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 55 383,47 гривень; заборгованість за кредитом, яка стягується достроково, у сумі 66 666,50 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 532 525,34 гривень; заборгованість за процентами у сумі 17 602,71 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 140 608,65 гривень; заборгованість за підвищеними процентами в сумі 2 828,48 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 22 593,62 гривень.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі і стягуючи солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 94 031,11 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 751 111,07 гривень, яка нарахована з вересня 2009 року по квітень 2012 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ця заборгованість не погашена, тому підлягає стягненню з позичальника і поручителя у повному обсязі у сумах, що вказані банком у розрахунку заборгованості.

Проте повністю з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Під виконанням сторонами договірного зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із укладеного ними договору. Основнезобов`язання - це реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Укладений ПАТ «Універсал Банк» із ОСОБА_1 . кредитний договір встановлював окремі зобов`язання, які деталізували обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачали самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку.

Тобто поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України, пунктом 2.4 кредитного договору спливає у останній робочий день, що передує 10-му числу кожного місяця.

За таких обставин незалежно від визначення у договорі строку кредитування право ПАТ «Універсал Банк» вважається порушеним з моменту порушення ОСОБА_1 терміну внесення щомісячного платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК Українипоручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного щомісячного платежу.

Якщо банк пред`явить вимоги до поручителя більше, ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, то згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення коштів поза межами цього строку.

Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 14-265цс18.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , яка зобов`язалася погашати кредитну заборгованість щомісячними платежами, допускала порушення умов кредитного договору з вересня 2009 року і станом на 5 квітня 2012 року має прострочену заборгованість за тілом кредита у розмірі 6 933,42 доларів США і за процентами та підвищеними процентами у розмірах 16 702,71 доларів США і 2 828,48 доларів США відповідно.

За таких обставин з вересня 2009 року розпочався перебіг шестимісячного строку для пред`явлення кредитором вимоги до поручителя щодо погашення кожного щомісячного платежу, який включає частину тіла кредита і процентів.

Оскільки з цим позовом банк звернувся 27 листопада 2010 року, порука ОСОБА_2 за зобов`язаннями щодо сплати щомісячних платежів, які підлягали внесенню у строк до 27 травня 2010 року (у межах шести місяців, що передували зверненню до суду), припинилася у зв'язку з пропущенням кредитором шестимісячного строку на пред`явлення вимоги до поручителя.

Станом на травень 2010 року ОСОБА_1 мала прострочену заборгованість зі сплати щомісячних платежів, яка включала заборгованість за тілом кредита - 1 691,21 доларів США, за процентами - 3 565,51 доларів США і за підвищеними процентами - 1 087,10 доларів США.

ПАТ «Універсал Банк», подаючи цей позов у листопаді 2010 року, пропустило строк пред`явлення вимоги до ОСОБА_2 як до поручителя щодо стягнення вказаної заборгованості, тому загальна сума заборгованості за тілом кредита і за процентами, що стягується із заявника, підлягає зменшенню на ці суми.

Суди першої і апеляційної інстанції, вирішуючи справу в частині вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , неправильно застосували до спірних правовідносин положення 254, 525, 530, 554, 559, 1049, 1054 ЦК України та дійшли помилкового висновку про стягнення з поручителя заборгованості за щомісячними платежами, що підлягали сплаті до 27 травня 2010 року.

Доводи заявника про припинення його поруки за зобов`язаннями ОСОБА_1 у повному обсязі, так як право вимагати дострокового повернення кредита банк набув у березні 2009 року, а з цим позовом звернувся у листопаді 2010 року, касаційний суд відхиляє.

Зміною строку виконання основного зобов`язання є вчинення банком дій у порядку пункту 5.2.5 кредитного договору, а саме направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту. Саме лише виникнення у банка права вимагати дострокового виконання кредитного зобов`язання до здійснення таких юридично значимих дій не свідчить про зміну строку виконання основного зобов`язання і не зумовлює початок перебігу шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя щодо дострокового погашення частини кредиту, що лишилася, і процентів.

Помилковим є посилання заявника на припинення поруки у зв`язку з підвищенням процентної ставки за кредитом з 12,45% до 13,95% річних без його згоди, що зумовило збільшення обсягу відповідальності поручителя, так як поданий банком розрахунок заборгованості станом на 5 квітня 2012 року обчислений за ставкою 12,45% річних.

Касаційний суд відхиляє доводи заявника про те, що суд першої інстанції неналежним чином повідомляв його про місце, дату та час розгляду справи, щодо призвело до обмеження у реалізації процесуальних прав.

За відомостями адресно-довідкового бюро м. Києва, отриманими на запит суду першої інстанції, ОСОБА_2 значився зареєстрований у АДРЕСА_2 , у подальшому знятий з реєстраційного обліку та вибув проживати до АДРЕСА_3 .

У матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з якими ОСОБА_2 та члени його сім`ї неодноразово отримували повістки про виклик відповідача у судове засідання, що направлялися як за адресою АДРЕСА_2 , так і за адресою АДРЕСА_4 . За таких обставин касаційний суд вважає, що заявник не був позбавлений можливості брати участь у справі і реалізувати свої процесуальні права, тому доводи касаційної скарги у цій частині безпідставні і не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового стягнення з ОСОБА_2 заборгованості.

Разом з тим, обґрунтовано стягнувши із поручителя і позичальника солідарно заборгованість за тілом кредита, що стягується достроково, та прострочені щомісячні платежі у межах шестимісячного строку, який передував поданню цього позову, суди першої і апеляційної інстанцій не врахували правові наслідки пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості.

Так, у пункті 5.2.5 кредитного договору № 014-2008-121 банк і позичальник погодили, що у випадку прострочення сплати щомісячного платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад два місяці та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Частина друга статті 1050 ЦК України також визначає, що у випадку, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 7 вересня 2010 року ПАТ «Універсал Банк» у порядку пункту 5.2.5 кредитного договору направив ОСОБА_1 вимогу, яку позичальник протягом передбачених цим пунктом тридцяти днів не виконала, з огляду на що термін повернення кредиту у повному обсязі настав на 31 календарний день з дати відправлення вимоги - 8 жовтня 2010 року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом і встановив новий строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність досудової вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості у повному обсязі у встановлений строк свідчить про відсутність підстав для нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки строк кредитування закінчився у зв`язку з пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення боргу.

За таких обставин положення частини першої статті 1048 ЦК України, за якими проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку кредитування. У таких правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки надісланням ОСОБА_1 досудової вимоги у порядку частини другої статті 1050 ЦК України, пункту 5.2.5 кредитного договору кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, його право на отримання передбачених договором процентів і підвищених процентів припинилося з 8 жовтня 2010 року.

Такі висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 4 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Суди першої і апеляційної інстанцій, стягуючи із ОСОБА_2 заборгованість у визначеному банком розмірі, не звернули уваги на те, що пред`явленням вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, яка підлягала виконанню до 8 жовтня 2010 року, ПАТ «Універсал Банк» на власний розсуд змінив строк дії кредитного договору і встановив новий строк повного виконання зобов`язання, зі спливом якого право банка на нарахування процентів за користування кредитними коштами припинилося, тому відсутні правові підстави для нарахування і стягнення з поручителя процентів і підвищених процентів за період з 8 жовтня 2010 року по 5 квітня 2012 року.

Таке неправильне застосування норм матеріального права дає касаційному суду підстави відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України не обмежуватись доводами касаційної скарги під час перегляду справи у касаційному порядку.

За встановлених обставин касаційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь банка заборгованості за тілом кредита, яка підлягає достроковому погашенню, у розмірі 66 666,50 доларів США, простроченої заборгованості за тілом кредита у межах шести місяців, що передували поданню позову до суду, у розмірі 5 242,21 доларів США, процентів за користування кредитом і підвищених процентів за період з 27 травня 2010 року по 8 жовтня 2010 року у розмірі 2 621,18 доларів США і 626,89 доларів США відповідно, що у загальному становить 75 156,78 доларів США (за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США станом на 5 квітня 2012 року еквівалентно 600 344,84 гривень).

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд змінює рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до поручителя ОСОБА_2 , і зменшує стягнену із нього заборгованість з 94 031,11 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 751 111,07 гривень, до 75 156,78 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США становить 600 344,84 гривень.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки солідарне стягнення судових витрат законодавством не передбачено, касаційний суд скасовує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 219 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та, змінюючи розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам із урахуванням задоволених вимог касаційної скарги, стягує з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» у відшкодування судового збору 1 526,92 гривень (3219+120)*79,93%)-(1827 +3862,8 )*20,07%).

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» кредитної заборгованості змінити і зменшити суму стягнення з 94 031,11 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США станом на 5 квітня 2012 року еквівалентно 751 111,07 гривень, до 75 156,78 доларів США, що за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долара США станом на 5 квітня 2012 року еквівалентно 600 344,84 гривень.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 219 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасувати і стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» у відшкодування витрат зі сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 1 526,92 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. СтрільчукСудді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний