Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.05.2018 року у справі №483/1096/17

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 483/1096/17

провадження № 61-16470св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Мегабанк",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року в складі судді Рак Л. М. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року в складі колегії суддів:

Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк"), який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила визнати іпотечний договір від 28 березня 2008 року, укладений між нею та ПАТ "Мегабанк", посвідчений приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу Корчемахою С. С., зареєстрований в реєстрі за № 480, припиненим.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 28 березня 2008 року між нею та відповідачем укладено іпотечний договір в забезпечення виконання кредитних зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), за умовами якого вона передала банку в іпотеку належну їй земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1.

З грудня 2011 року ФОП ОСОБА_2 припинив свою діяльність на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28 грудня 2011 року, відповідно якої вимоги банку як кредитора за кредитним договором, в забезпечення якого укладено іпотечний договір, визнано погашеними та такими, що залишилися заборгованістю банкрута.

Посилаючись на те, що з припиненням діяльності ФОП ОСОБА_2 було припинено основне зобов'язання за кредитним договором, наслідком чого є припинення іпотечного договору, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 рокув задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки у зв'язку з ліквідацією ФОП ОСОБА_2 та визнання господарським судом залишку заборгованості погашеною, основне зобов'язання третьої особи за кредитним договором є припиненим. Однак, враховуючи, що право на позов у ОСОБА_3 виникло з моменту постановлення Господарським судом Миколаївської області ухвали від 28 грудня 2011 року, проте позивач реалізувала його лише 12 липня 2017 року, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ "Мегабанк" задоволено. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 позов є необґрунтованим, а тому висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У квітні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кулешір С. О. звернулась до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що у випадках, коли в зобов'язанні визначено строк виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, хоч би на момент спливу строку виконання особа не знала і не могла знати про порушення її права. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки вимоги до ФОП ОСОБА_2, що належали ПАТ "Мегабанк", однак не були заявлені у справі про банкрутство, вважаються погашеними та припиненими.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У вересні 2019 року ПАТ "Мегабанк" надіслало відзив, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кулешір С. О. залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що про існування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28 листопада 2011 року, якою припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 позивачу було відомо у червні 2012 року. Висновок апеляційного суду про те, що припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 не розповсюджується на відносини, що склались між банком та іпотекодавцем, є законним та таким, що відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216цс14.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито провадження у справі № 483/1096/17 та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Мегабанк ", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 55-14П/2008, за умовами якого позичальник отримав у кредит грошові кошти у розмірі 300 000 грн під 18 % річних з терміном їх повернення до 27 березня 2018 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого остання виступила майновими поручителем ОСОБА_2 за кредитним договором № 55-14П/2008 та передала в іпотеку банку належну їй земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1. Іпотечний договір діє до повного виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором.

20 червня 2011 року Господарським судом Миколаївської області винесено постанову про визнання банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 та відкриття ліквідаційної процедури стосовно боржника в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

02 серпня 2011 року ПАТ "Мегабанк" пред'явило суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_2 заяву про грошові вимоги до боржника у розмірі 352 005грн 15 коп.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28 грудня 2011 року припинена підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_2.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ПАТ "Мегабанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Мегабанк" 471 697 грн 91 коп. заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 55-14П/2008. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 55-14П/2008, укладеним між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_2, у розмірі 471 697 грн 91 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки (земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,25 га, кадастровий № 4825184801:04:012:0002, розташовану по АДРЕСА_1) за договором іпотеки від 28 березня 2008 року, укладеним між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_1. Надано ПАТ "Мегабанк" право продажу земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,25 га, кадастровий № undefined, розташовану по АДРЕСА_1, шляхом укладення договору купівлі-продажу із будь-якою особою покупцем за початковою ціною 708 894 грн із наданням банку права отримання документів, необхідних для оформлення такого правочину.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що кредитний договір від 28 березня 2008 року № 55-14П/2008 укладено між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_2, як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку, що припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 не є правовою підставою для припинення забезпечення виконання основного зобов'язання.

При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що саме по собі постановлення господарським судом судових рішень про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 та припинення його діяльності не тягнуть за собою припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216цс14.

З огляду на викладене, встановивши, що право позивача та його охоронюваний законом інтерес не порушено, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов