Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №623/1969/17

Постанова

Іменем України

23 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 623/1969/17

провадження № 61-3012св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - комунальне підприємство «Благоустрій міста Ізюм»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у складі судді Одарюка М. П. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюм» (далі - КП «Благоустрій міста Ізюм») про розірвання договору про надання послуг із вивезення побутових відходів.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та КП «Благоустрій міста Ізюм» укладено договір про надання послуг із вивезення побутових відходів.

Строк дії договору становить один рік.

16 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до КП «Благоустрій міста Ізюм» із заявою про розірвання договору. Відповідач листом повідомив ОСОБА_4, що договір укладений на невизначений період та не передбачає право сторін в односторонньому порядку його розірвати, тому відповідач не має права задовольнити заяву позивача про розірвання договору.

ОСОБА_4 просив розірвати договір про надання послуг із вивезення побутових відходів, укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та

КП «Благоустрій міста Ізюм».

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до КП «Благоустрій міста Ізюм» про розірвання договору про надання послуг із вивезення побутових відходів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір укладений на невизначений строк, а позивачем не надано доказів, які б були підставами для розірвання договору, а саме, що послуга з вивезення побутових відходів відповідачем не надається, а також доказів істотного порушення договору відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

09 січня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 побутових відходів не має.

18 січня 2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року відстрочено ОСОБА_4 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до КП «Благоустрій міста Ізюм» про розірвання договору про надання послуг із вивезення побутових відходів до ухвалення судового рішення у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Ізюмського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу № 623/1969/17 за позовом ОСОБА_4 до КП «Благоустрій міста Ізюм» про розірвання договору про надання послуг із вивезення побутових відходів.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та додані до неї документи, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 26 березня 2018 року.

13 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У березні 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 611 ЦК Україниунормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положення статті 651 ЦК Українивстановлюють, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки встановили, що спірний договір про надання послуг із вивезення побутових відходів є укладеним із позивачем на невизначений строк та не передбачає право сторін розірвати його в односторонньому порядку. Доказів про те, що послуга з вивезення побутових відходів відповідачем не надається та доказів істотного порушення договору відповідачем ОСОБА_4 не надано.

Доводи заявника про те, що він не має побутових відходів не є підставою для розірвання договору про надання послуг із вивезення побутових відходів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Частиною першою статті 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4 при поданні касаційної скарги відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі. Тому з ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 280,00 грн.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 280,00 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська