ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 465/4628/16

провадження № 61-28422св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову послалися на те, що відповідач, будучи головою комісії з питань захисту прав у сфері земельних відносин Консультативної ради громадських фахівців при прокуратурі Львівської області, неправомірно зібрав та поширив конфіденційну інформацію щодо їх сімейного стану.

Так, у зверненні до прокурора Львівської області із проханням провести службову перевірку щодо можливих порушень позивачами вимог Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції» ОСОБА_3 зазначив, що начальник відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин Управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області Онищенко С. В. є чоловіком ОСОБА_2 , яку наказом № 403-к від 21 жовтня 2013 року переведено на посаду головного спеціаліста - державного інспектора відділу координації інспекційної діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Львівській області. Вважає, що у даному випадку має місце конфлікт інтересів, що є підставою для притягнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції».

Позивачі вважають, що інформація про їх сімейний стан є конфіденційною і її розголошення є втручанням у їх приватне життя, а інформація про переведення ОСОБА_2 є службовою і підлягає лише службовому використанню.

Дії відповідача зумовили негативні наслідки для позивачів, які полягають у тому, що після проведення перевірки за зверненням ОСОБА_3 , викладені у якому обставини не підтвердилися, ОСОБА_1 довелося звільнитися із займаної посади у порядку переведення до органів прокуратури міста Києва, а ОСОБА_2 вимушено звільнилася з роботи у зв`язку зі зміною місця проживання. Крім того, проведення перевірки завдало їм моральних страждань, так як щодо них приходили запити про витребування інформації, виникла необхідність надавати пояснення тощо.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати незаконними дії ОСОБА_3 щодо збирання і поширення інформації про їх сімейний стан та стягнути на їх користь у відшкодування моральної шкоди 120 000 гривень, а також визнати незаконними дії відповідача щодо збирання службової інформації про ОСОБА_2 у невстановлений законом спосіб і стягнути з нього на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 60 000 гривень.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року, ухваленим у складі судді Гулієвої М. І., позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії ОСОБА_3 щодо збирання та поширення конфіденційної інформації про сімейний стан ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Визнано незаконними дії ОСОБА_3 щодо збирання службової інформації про ОСОБА_2 у невстановлений законодавством спосіб.

Стягнено із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди по 3 000 гривень кожному та по 563,2 гривень судового збору, всього стягнено на користь кожного по 3 563,2 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності неправомірного збирання і поширення ОСОБА_3 конфіденційної та службової інформації відносно позивачів, що завдало їм моральних страждань і призвело до вимушених змін у їх житті.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що до діяльності позивачів як суб`єктів державної служби, на яких поширює дію Закон України «Про засади запобігання і протидію корупції», чинний на час виникнення спірних правовідносин, увага суспільства є підвищеною, тому відповідне звернення відповідача щодо перевірки можливого конфлікту інтересів не може вважатися неправомірним збиранням і поширенням приватної і службової інформації про ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просили рішення апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року скасувати і залишити в силі заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

На думку заявників, суд неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 32 Конституції України, згідно з якою ніхто не може зазнавати втручання у його сімейне і особисте життя, та відповідні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ЦК України, Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про інформацію» і Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Заявники вважають, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки діям відповідача щодо збирання конфіденційної та службової інформації про них, зокрема тому, що ця інформація зібрана у невстановлений законодавством спосіб.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду начальника відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин Управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в суді прокуратури Львівської області.

Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . - займала посаду головного спеціаліста - державного інспектора відділу координації інспекційної діяльності Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства Львівської області.

У прокуратурі Львівської області відповідно до наказу прокурора області № 52 від 16 червня 2014 року діє Консультативна рада (група) громадських фахівців.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про Консультативну раду (групу) громадських фахівців при прокуратурі Львівської області рада є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом, утвореним з урахуванням вимог Закону України «Про прокуратуру» та Наказу Генерального прокурора України № 41 від 3 квітня 2014 року, який реалізує принципи гласності діяльності, незалежного інформування громадськості про стан законності в області та заходи щодо її зміцнення, забезпечує участь громадян у здійсненні громадського контролю за станом законності і дотриманням правопорядку, налагоджує ефективну взаємодію прокуратури з громадськістю та забезпечує врахування громадської думки.

Основними завданнями Консультативної ради громадських фахівців є:

- сприяння у здійсненні громадського контролю за станом законності і дотримання правопорядку, забезпечення ефективного здійснення працівниками прокуратури своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, суспільної моралі та високої культури, з додержанням гарантій незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, передбачених статтею 7 Закону України «Про прокуратуру»;

- налагодження системного діалогу та ефективної взаємодії прокуратури із громадськістю, підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них;

- узагальнення громадської думки задля з`ясування необхідності застосування заходів, спрямованих на зміцнення стану законності;

- сприяння у створенні умов, які унеможливлюють використання органів прокуратури для обмеження прав і свобод громадян, а також у інтересах окремих осіб, політичних партій та громадських організацій.

4 червня 2014 року Консультативна рада громадських фахівців про прокуратурі Львівської області звернулася до прокурора Львівської області із листом-зверненням, у якому зазначила, що 29 травня 2014 року відбулося чергове засідання Комісії, за результатами якого стало відомо про порушення працівниками прокуратури Львівської області Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Так, з 15 жовтня 2012 року посаду начальника відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин Управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області займає ОСОБА_1 ; наказом Державної інспекції сільського господарства у Львівській області № 403-к від 21 жовтня 2013 року «Про переведення ОСОБА_2 » його дружину переведено на посаду головного спеціаліста - державного інспектора відділу координації інспекційної діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Львівській області.

Комісія дійшла висновку, що у даному випадку має місце конфлікт інтересів (абзац 4 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»), що є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності за корупційні правопорушення.

Просили провести службову перевірку фактів, викладених у цій заяві, та притягнути до відповідальності вказаних посадових осіб прокуратури Львівської області та Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, що винні у порушенні норм Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Зазначений лист-звернення підписано головою комісії з питань захисту прав у сфері земельних відносин ОСОБА_3 .

За результатами розгляду звернення 12 серпня 2014 року комісією прокуратури Львівської області складено висновок службового розслідування, згідно з яким у ході перевірки не здобуто даних, які б свідчили про прийняття ОСОБА_1 рішень, вчинення чи невчинення дій під час виконання покладених на нього службових обов`язків, які були б пов`язані з інтересами близької йому особи ОСОБА_2 Комісія дійшла висновку, що доводи, викладені у зверненні, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Наказом прокурора Львівської області № 1384-к від 8 серпня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин Управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області в порядку переведення до органів прокуратури міста Києва.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» також передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Конституційний суд України у рішенні № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року роз`яснив, що особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування. Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі України.

Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, варто виходити з того, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

У Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказано про необхідність усвідомлення публічними особами того, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя. Публічними особами вважаються особи, які займають державні посади і/чи використовують державний ресурс, а також усі ті, хто відіграє певну роль у громадському житті, зокрема, в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій сфері.

Встановивши, що при направленні звернення до прокурора Львівської області Ртіщев В. В. діяв на підставі Положення про Консультативну раду (групу) громадських фахівців при прокуратурі області як голова комісії з питань захисту прав у сфері земельних відносин та мав на меті реалізацію завдань ради щодо здійснення громадського контролю за станом законності і дотримання правопорядку у органах прокуратури, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що такі дії відповідача не можуть бути розцінені як неправомірне збирання і поширення конфіденційної інформації про позивачів, які займають посади у органах державної влади і рівень уваги до діяльності яких є підвищеним.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В обґрунтування своїх доводів про завдання діями відповідача моральної шкоди позивачі послалися на проведення службової перевірки щодо ОСОБА_1 , виникнення необхідності надавати пояснення Генеральній прокуратурі України і керівництву Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, звільнення ОСОБА_1 у порядку переведення до органів прокуратури міста Києва і вимушений переїзд на нове місце проживання.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи такі доводи, виходив із того, що ОСОБА_3 як голова комісії з питань захисту прав у сфері земельних відносин Консультативної ради громадських фахівців при прокуратурі Львівської області, звертаючись із зверненням до прокурора Львівської області, діяв у межах наданих йому повноважень та на виконання завдань ради.

Оскільки апеляційним судом не встановлено протиправності у діях ОСОБА_3 та причинно-наслідкового зв`язку між його діями і подальшими змінами в організації життя позивачів, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 моральної шкоди і правильно відмовив у позові.

Твердження заявників про те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 32 Конституції України, згідно з якою ніхто не може зазнавати втручання у його сімейне і особисте життя, та відповідні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ЦК України, Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про інформацію» і Закону України «Про доступ до публічної інформації», касаційний суд відхиляє.

Подаючи звернення, ОСОБА_3 у відповідності до Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції» просив перевірити існування можливого конфлікту інтересів, зумовленого зайняттям членами однієї сім`ї, а саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посад у відділі захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин Управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області та у відділі координації інспекційної діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Львівській області.

Відомостей щодо сімейного життя позивачів, під чим розуміються їх особисті майнові та немайнові відносини між собою та з іншими членами сім`ї, дане звернення не містить.

Твердження заявників про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки діям відповідача щодо збирання конфіденційної та службової інформації про них, зокрема тому, ця інформація зібрана у невстановлений законодавством спосіб, касаційний суд вважає безпідставними.

Інформація про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси державного органу є публічною і розпорядник інформації зобов`язаний її оприлюднювати (стаття 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Таким чином, відомості щодо зайняття особою відповідної посади державної служби не є конфіденційними. Зазначення таких відомостей у зверненні до компетентної посадової особи для проведення перевірки не може вважатися неправомірним збиранням і поширенням конфіденційної чи службової інформації щодо особи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд апеляційної інстанції ухвали його з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко М. Ю. Тітов