Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.05.2025 року у справі №760/23723/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року

м. Київ

справа № 760/23723/17

провадження № 61-3610св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,відповідач - Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст»,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у складі колегії суддів

Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» (далі - КП «Київавтошляхміст») про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

(далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Peugeot Expert, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

11 грудня 2016 року, керуючи автомобілем марки Peugeot Expert, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в місті Києві по естакаді біля станції метро «Шулявська», ОСОБА_1 потрапив у вибоїну, внаслідок чого його автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Солом`янський районний суд міста Києва постановою від 14 червня 2017 року визнав винним чергового майстра КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП, а тому позивач вважав, що на підставі статті 1166 ЦК України саме підприємство зобов`язано відшкодувати завдані збитки.

Згідно зі звітом від 11 грудня 2016 року № 42-1120 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобілю марки Peugeot Expert, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку становить 15 931,76 грн.

Крім того, позивач посилався на те, що ним були оплачені транспортні послуги евакуатора з транспортування пошкодженого автомобіля на суму 7 572 грн, що підтверджується квитанцією від 11 грудня 2016 року № 002371, та вартість проведення експертизи на суму 900 грн, що підтверджується актом прийому-передачі звіту про визначення вартості матеріального збитку від 20 грудня 2016 року.

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просив суд стягнути з КП «Київавтошляхміст» матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у загальному розмірі 24 403,76 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 08 липня 2019 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Нова»).

Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 12 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з КП «Київавтошляхміст» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 16 831,76 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що невжиття КП «Київавтошляхміст» заходів щодо належного утримання вулично-дорожньої мережі (естакади біля станції метро «Шулявська») призвело до пошкодження належного позивачу транспортного засобу, а тому понесені останнім збитки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з винними діями (бездіяльністю) відповідача. Отже, наявні підстави для відшкодування збитків відповідно до статті 1166 ЦК України.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 12 жовтня 2021 року був присутній представник КП «Київавтошляхміст».

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 21 січня 2025 року Боднарюк М. П. в інтересах КП «Київавтошляхміст» оскаржив його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Боднарюка М. П. в інтересах КП «Київавтошляхміст» на рішення Солом`янського районного суду у міста Києва від 12 жовтня 2021 року відмовив на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що апеляційна скарга подана після спливу значного строку з дня складення повного тексту судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи, тому, враховуючи відсутність доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у березні 2025 року, КП «Київавтошляхміст» просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 12 жовтня 2021 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/23723/17. Повний текст рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року було отримано заявником засобами поштового зв`язку 08 січня 2025 року. Рішення суду першої інстанції взагалі не містить відомостей про дату повного його складання, а суд апеляційної інстанції посилається на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР). Таким чином, підприємство пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з причин, що об`єктивно унеможливлювали вчинення процесуальної дії у встановлений строк.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Фактичні обставини справи, що встановили суди

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Київавтошляхміст» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (а. с. 3-6).

Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 08 липня 2019 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПрАТ «Страхова компанія «Нова» (а. с. 134, 135).

Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 12 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з КП «Київавтошляхміст» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 16 831,76 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив (а. с. 186-191).

Під час розгляду справи у судовому засіданні 12 жовтня 2021 року був присутнім представник КП «Київавтошляхміст» - Боднарюк М. П., що підтверджується протоколом судового засідання від 12 жовтня 2021 року (а. с. 183, 184).

27 січня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу рішення суду першої інстанції від 12 жовтня 2021 року.

Відповідно до супровідного листа Солом`янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року завірену належним чином копію рішення суду першої інстанції від 12 жовтня 2021 року направлено на адресу КП «Київавтошляхміст» (а. с. 192).

У травні 2023 року КП «Київавтошляхміст» надіслало до суду першої інстанції заяву від 02 травня 2023 року про видачу повного тексту судового рішення

(а. с. 195).

22 листопада 2024 року до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» від представника КП «Київавтошляхміст» Бонднарюка М. П. надійшла заява про видачу повного тексту судового рішення, до якої додана також попередня заява від 02 травня 2023 року про видачу повного тексту судового рішення (а. с. 197-205).

Відповідно до супровідного листа Солом`янського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року завірену належним чином копію рішення суду першої інстанції від 12 жовтня 2021 року направлено на адресу КП «Київавтошляхміст» (а. с. 206) та отримано заявником 08 січня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке додано до матеріалів справи (а. с. 207).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини перша, третя статті 406 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі

статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня

1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред`явленого йому, або при визначенні його права та обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Забезпечення права на справедливий суд відіграє особливу роль

у демократичному суспільстві, є його базовою цінністю, яка має вирішальне значення у безперешкодній реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина та дотриманні принципу верховенства права загалом. Водночас однією з важливих гарантій цього права є можливість оскарження судових рішень в апеляційному порядку.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Diya 97 v. Ukraine», заява № 19164/04, пункт 47).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine», заява № 17160/06 та № 35548/06, пункт 34).

Відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2 3887/2009 (провадження № 14-36цс21)).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевого суду)).

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України). У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення), та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61 175сво21)).

Згідно з частинами першою, другою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевого суду) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Касаційний суд вже зауважував, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (постанова Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) надано тлумачення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України щодо неповідомлення особи про розгляд справи, згідно з яким сформульовано висновок про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.

У справі, яка переглядається, Київський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Боднарюка М. П. в інтересах КП «Київавтошляхміст» на рішення Солом`янського районного суду у міста Києва від 12 жовтня 2021 року відмовив на підставі частини другої статті 358 ЦПК України (а. с. 241-244).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з посиланням на частину другу статті 358 ЦПК України, апеляційний суд керувався тим, що у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу, має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2 вказаної статті.

Суд апеляційної інстанції вважав, що останнім днем для подання апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України було 11 листопада 2021 року. Водночас матеріали справи не містять дати виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду першої інстанції було надіслано до ЄДРСР 25 січня 2022 року, зареєстровано 26 січня 2022 року, забезпечено надання загального доступу 27 січня 2022 року.

Апеляційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 21 січня 2025 року, з пропуском строку на апеляційне оскарження понад три роки.

Апеляційний суд зазначив, що представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції здійснював представник Боднарюк М. П., який був присутній під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні, проте не цікавився результатом розгляду справи та не вказував обставин та причин, які б унеможливлювали б вчасне звернення з апеляційною скаргою.

Відмовивши у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не зазначив обставин чи причин, що унеможливлювали б ознайомлення представника відповідача з повним текстом оскаржуваного рішення, обставин непереборної сили, внаслідок яких пропущений строку на апеляційне оскарження, не зазначив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Каракуця проти України» (заява № 2814/20) зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України»

(заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (параграф 41).

Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 12 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Відповідно до протоколу судового засідання від 12 жовтня 2021 року під час проголошення скороченого рішення в судовому засіданні був присутній представник КП «Київавтошляхміст» Боднарюк М. П., який надавав пояснення по справі (т. 1, а. с. 184, 185). Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (т. 1, а. с.169).

Відповідач КП «Київавтошляхміст» користувалося професійною правничою допомогою та діяло у процесі через представника Боднарюка М. П., який був присутній у судовому засіданні та мав можливість слідкувати за перебігом розгляду справи, дізнаватися про його результати, ознайомитися з рішенням суду першої інстанції (забезпечено надання загального доступу до рішення 27 січня 2022 року) та в установлені процесуальні строки звернутися з апеляційною скаргою.

Відповідач своєчасно не скористався правом на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу 21 січня 2025 року, тобто більше ніж через три роки після складення повного тексту рішення суду першої інстанції.

Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні, як і докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.

Отже, КП «Київавтошляхміст» було обізнане про оскаржуване судове рішення Солом`янського районного суду міста Києва, яке ухвалено 12 жовтня 2021 року у присутності його представника та оприлюднено у ЄДРСР 27 січня 2022 року, проте до 21 січня 2025 року не вживало заходів щодо його апеляційного оскарження та не навело обставин непереборної сили, які б перешкодили йому вчасно звернутися з апеляційною скаргою.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано виснував про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник на навів об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого строку.

Доводи касаційної скарги про те, що у повному тексті оскаржуваного судового рішення відсутня вказівка на дату складення його повного тексту Верховний Суд відхиляє, оскільки відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного від 04 листопада 2024 року в справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24).

Отже, процесуальна бездіяльність відповідача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Верховний Суд також зазначає, що норма про відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадам (принципам) цивільного судочинства, зокрема таким, як «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами щодо пропущення строку особою, повідомленою про розгляд справи, на апеляційне оскарження судового рішення та відсутністю обставин непереборної сили, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

Отже, на думку колегії суддів Верховного Суду, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є достатньо обґрунтованою та мотивованою.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк