Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 357/619/19

провадження № 61-1336св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1,відповідач треті особи:- ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2019 року у складі судді Орєхова О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDT, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (на час купівлі), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, та визнати ОСОБА_1 покупцем за вказаним правочином.

Позовна заява мотивована тим, що 29 вересня 2015 року він придбав у ОСОБА_2 автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDT, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (на час купівлі), за ціною 240 000,00 грн. (в еквівалентній сумі 10 000,00 доларів США). Правочин купівлі-продажу вищезазначеного автомобіля був оформлений у спеціалізованій торгівельній організації ТОВ "Поряд", яке видало довідку-рахунок серії ААЕ № 363723 на підтвердження укладення правочину. 29 вересня 2015 року в присутності свідків ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 грошові кошти за продаж автомобіля, а той передав йому документи та ключі від нього. 30 вересня 2015 року здійснено державну реєстрацію автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 115 CDT, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1. Однак, при оформленні правочину у ТОВ "Поряд" одержувачем автомобіля (покупцем) з метою зменшення податкового навантаження зазначено ОСОБА_6 (співмешканця тещі позивача). Вказаний автомобіль ОСОБА_6 не придбавав, з ОСОБА_2 ніяких перемовин про його купівлю не вів та коштів не передавав і ніколи не володів автомобілем, оскільки за їхньою з позивачем домовленістю ОСОБА_6 був лише титульним (формальним) власником, що дозволило позивачу не сплачувати велику суму податку за четвертий автомобіль у власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а тому ОСОБА_1 позбавлений можливості в позасудовому порядку вирішити питання про визнання його покупцем придбаного ним, але оформленого на ОСОБА_6, автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDT, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, у зв'язку із чим він був змушений звернутися до суду із відповідним позовом.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов пред'явлено до особи, яка є неналежним відповідачем у справі, а тому враховуючи вимоги процесуального законодавства та правову позицію Верховного Суду, позов не підлягає задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2019 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову, оскільки позивачем не залучено до участі у справі належних відповідачів, що унеможливлює її розгляд у належному суб'єктному складі. Дані обставини вказують на наявність підстав для відмови в позові, що також узгоджується із судовою практикою, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1, не погодившись із рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що суди помилково вважали належними відповідачами за даним позовом спадкоємців ОСОБА_6, оскільки відповідні особи (ОСОБА_5, ОСОБА_4) не є стороною чи правонаступниками сторони спірного правочину. Разом із цим, ним не оспорюється право власності ОСОБА_6 або його спадкоємців на відповідний автомобіль. Також він зазначає, що після залучення в якості третіх осіб спадкоємців ОСОБА_6, суд не роз'яснив йому необхідність залучення відповідних осіб в якості відповідачів у справі.

Позиції інших учасників

18 березня 2020 року ОСОБА_4 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Однак, відзив надісланий до суду з пропуском строку, визначеного ухвалою суду від 06 лютого 2020 року про відкриття касаційного провадження, тобто після 10 березня 2020 року і він не містить клопотання про поновлення строку на його подання, а тому в силу вимог статтей 126, 395 ЦПК України даний відзив залишається без розгляду. Разом із цим, в установлений судом строк, відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

Фактичні обставини, встановлені судами

26 вересня 2015 року ОСОБА_6 здійснено продаж автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDT, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується довідкою-рахунком серії ААЕ № 363723, виданою ТОВ "Поряд" (а с. 11).

30 вересня 2015 року вищевказаний автомобіль зареєстровано на праві власності за ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 10). Спадкоємцями після його смерті є треті особи у даній справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до копії розписки від 29 вересня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 240 000,00 грн в еквіваленті 10 000,00 доларів США за продаж автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO 115 CDT, 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 (а. с. 9).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року (далі - Закон).

У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року.

Таким чином, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, слід здійснювати, враховуючи вимоги ЦПК України в редакції до 08 лютого 2020 року.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не зазначено належних відповідачів у даному спорі, а саме, сторін спірного правочину або їх правонаступників (спадкоємців), а тому пред'явлений до неналежних відповідачів позов не підлягав задоволенню саме із цих підстав.

Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленим судами на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів.

Звертаючись до суду із даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу автомобіля є недійсним, оскільки саме він є фактичним покупцем за цим правочином, однак, з огляду на те, що вказаний у договорі покупець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку вирішити питання про визнання його покупцем за відповідним договором.

За частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (стаття 50 ЦПК України).

У статті 51 ЦПК України зазначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Виходячи з норм процесуального права на відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи або інтереси позивача. Виключно позивач наділений правом визначити коло відповідачів, предмет та підставу позову. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц).

Як установлено судами, сторонами спірного правочину (договору купівлі-продажу) були ОСОБА_2, а також ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцями ОСОБА_6 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

У ~law29~ зазначено, що особами, які насамперед беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є сторони правочину.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статті 1219 ЦК України.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави відповідного позову, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що належними відповідачами у цьому спорі є, зокрема, сторони спірного правочину, а у випадку їх смерті - правонаступники (спадкоємці/особи, які прийняли спадщину).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Ураховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши належними чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку із неправильним визначенням ним суб'єктного складу учасників справи.

Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_1, що відповідні особи, які є спадкоємцями ОСОБА_6, не є учасниками спірного правочину, а тому не можуть бути відповідачами після його смерті, оскільки у спірних правовідносинах допускається правонаступництво.

Аргументи касаційної скарги щодо відсутності спору про право власності на відповідний автомобіль не спростовують висновків суду щодо неналежного суб'єктного складу учасників справи у спірних правовідносинах.

Разом із цим, суд також не приймає до уваги доводи скарги про нероз'яснення позивачу судом його права на залучення належних відповідачів (співвідповідачів) у цій справі, оскільки це не є обов'язком суду згідно статті 12 ЦПК України та відповідно до статтей 13, 51 ЦПК України залучення нового відповідача (співвідповідача) здійснюється виключно за наявності відповідного клопотання позивача.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук