Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 461/4181/18

провадження № 61-15919св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: обслуговуючий кооператив «Площа Ринок, 43», ОСОБА_1 ,

відповідачі: Львівська міська рада, виконавчий комітет Львівської міської ради,

представник Львівської міської ради - Шевченко Марта Ігорівна ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Площа Ринок, 43», обмежене партнерство «Аерілліа», приватне підприємство «Занзібар Холдинг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської радина рішення Галицького районного суду м. Львова, у складі судді Юрківа О. Р., від 02 квітня

2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., від 18 липня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У червні 2018 року обслуговуючий кооператив «Площа Ринок, 43»

(далі - ОК «Площа Ринок, 43») та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Площа Ринок, 43» (далі - ОСББ «Площа

Ринок, 43»), обмежене партнерство «Аерілліа», приватне підприємство «Занзібар Холдинг», про визнання протиправними та скасування актів і рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскарженими рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради зареєстровано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , вирішено питання балансового обліку цих приміщень, а ухвалами Львівської міської ради затверджено проведення приватизації приміщень способом продажу на аукціоні. Позивачі вказували, що допоміжними приміщеннями мали право розпоряджатися виключно співвласники багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що оскарженими рішеннями органу місцевого самоврядування порушено право власності співвласників багатоквартирного житлового будинку та право користування спірними допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1 , позивачі просили суд визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 Переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29 червня 2017 року № 2277 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні»; пункт 1.2 ухвали Львівської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2822 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м . Львова на площі Соборній, 17 АДРЕСА_1, вулиці Т. Копистинського, 16, вулиці Замарстинівській, 71-а , які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні»; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 травня 2014 року № 331 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради

від 07 листопада 2014 року № 848 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада 2014 року

№ 849 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада 2014 року № 850 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 листопада 2017 року № 1043 «Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на АДРЕСА_1».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано:

· пункти 1 та 2 Переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29 червня 2017 року № 2277 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні»;

· пункт 1.2 ухвали Львівської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2822 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м . Львова на площі Соборній, 17 , АДРЕСА_1, вулиці Т. Копистинського, 16, вулиці Замарстинівській, 71-а , які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні» про затвердження об`єкту комунальної власності, який підлягає приватизації способом продажу на аукціоні, - нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 24,5 кв. м, на АДРЕСА_1;

· рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 травня

2014 року № 331 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»;

· рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада 2014 року № 848 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»;

· рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада 2014 року № 849 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»;

· рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада 2014 року № 850 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1»;

· рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 листопада 2017 року № 1043 «Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на АДРЕСА_1».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні приміщення за своїм призначенням є допоміжними, тому право розпоряджатися ними належить всім співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Таким чином, оскаржені рішення, якими органи місцевого самоврядування на власний розсуд розпорядилися допоміжними приміщеннями будинку, порушують права мешканців будинку та ОК «Площа Ринок, 43», який набув допоміжні приміщення в якості пайового внеску за рішенням загальних зборів співвласників будинку. Судом першої інстанції відхилено доводи відповідачів та третьої особи про те, що передача спірних приміщень в оренду свідчить про відсутність в них статусу допоміжних, оскільки всі зазначені договори оренди були укладені до передачі житлового будинку набаланс ОСББ «Площа Ринок, 43», тобто до 2012 року, а положення чинного до 2012 року законодавства не забороняло передачу в оренду допоміжних приміщень житлового будинку. Передача в оренду не передбачала зміну статусу приміщення з допоміжного на нежитлове. Крім того, суд першої інстанції зазначив про недоведеність доводів відповідачів про те, що акт прийняття-передачі житлового будинку

АДРЕСА_1 з балансу міської ради на баланс ОСББ «Площа Ринок, 43»

від 29 лютого 2012 року не підтверджує статусу приміщень, вказавши, що відповідачами не надано суду іншого примірника акта, не доведено, що відомості про площу нежитлових приміщень та інша інформація зазначені в акті приймання-передачі після його затвердження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні приміщення за своїм призначенням є допоміжними, використовуються для обслуговування будинку, з яким вони поєднані спільними комунікаціями. Право розпоряджатися цими приміщеннями належить всім співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Спірні приміщення на момент прийняття оскаржених ухвал та рішень не були вільними, а тому у відповідачів і з цих підстав не було права ними розпоряджатись.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах Львівська міська рада та управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просять скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Львівської міської ради мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку доказам на підтвердження того, що спірні приміщення є нежитловими, а не допоміжними, як було помилково встановлено судами. Судами надано неправильну оцінку договорам оренди, відповідно до яких спірні приміщення тривалий час використовувались як об`єкти оренди, що виключає їх використання для обслуговування житлового будинку. Під час проведення експертизи експерт не дослідив призначення цих приміщень на момент будівництва, цільове використання впродовж всього періоду експлуатації будинку, а висновок експертизи є неповним, необґрунтованим, таким, що суперечить матеріалам справи.

Касаційна скарга управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради мотивована тим, що спірні приміщення не виконують функції допоміжного приміщення, оскільки не призначені для забезпечення належної експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців, а є нежитловими приміщеннями, отже самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, мають ізольований від житлового будинку вхід, були об`єктами оренди, зокрема використовувались як офіси, приміщення пошти. Заявник вказував, що аналогічну правову позицію щодо розмежування понять «нежитлові приміщення» та «допоміжні приміщення» висловив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 461/12296/15. При цьому на час звернення позивачів з позовом, спору фактично не існує, оскільки спірні приміщення перебувають в комунальній власності, а оскарження рішень органу місцевого самоврядування фактично свідчить про намір позивачів легалізувати реєстрацію права власності спірних приміщень без процедури приватизації.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОК «Площа Ринок, 43» та ОСОБА_1 просять залишити касаційну скаргу управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

13 вересня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 10 грудня 2011 року №1, в яких брали участь співвласники квартир та нежитлових приміщень будинку, створено ОСББ «Площа Ринок, 43».

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07 лютого 2012 року № 82 у зв`язку із створенням в житловому будинку АДРЕСА_1 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язано ЛКП «Старий Львів» передати будинок АДРЕСА_1 на баланс

ОСББ «Площа Ринок, 43» та скласти акт приймання-передачі.

Згідно акту прийняття-передачі житлового будинку з балансу Львівської міської ради на баланс ОСББ «Площа Ринок, 43» від 29 лютого 2012 року, комісія ОСББ «Площа Ринок, 43» провела обстеження житлового будинку

АДРЕСА_1, який передається з балансу ЛКП «Старий Львів» на баланс ОСББ «Площа Ринок, 43», і встановила, що площа допоміжних приміщень будинку становить 187,6 кв. м, у тому числі: відділення акціонерного товариства «Укрпошта», площею 68,5 кв. м, Львівська міська громадська організація «Львівський інститут освіти», площею 19,8 кв. м, товариство з обмеженою відповідальністю «Солодка вишиванка», площею

48,2 кв. м, приватне підприємство «Європейка», площею 24,5 кв. м ЛКП «Старий Львів» площею 26,6 кв. м. Площа підвалів становить 199,0 кв. м, горищ - 96,2 кв. м.

Акт підписано без зауважень всіма членами комісії, у тому числі представниками органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств. Додатками до акту є технічний паспорт на будинок, поверховий план, домові книги.

Акт приймання-передачі від 29 лютого 2012 року затверджено наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 26 березня 2012 року № 120.

Ухвалою Львівської міської ради від 29 червня 2017 року № 2277 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні» для приватизації способом продажу на аукціоні затверджено нежитлове приміщення першого і другого поверхів, загальною площею 19,8 кв. м, на АДРЕСА_1 у

м. Львові та нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 68,5 кв. м, на АДРЕСА_1.

Ухвалою Львівської міської ради від 21 грудня 2017 року № 2822 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова на

площі Соборній, 17 , АДРЕСА_1, вулиці Т. Копистинського, 16, вулиці Замарстинівській, 71-а , які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні» для приватизації способом продажу на аукціоні затверджено нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 24,5 кв. м, на АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 травня

2014 року № 331 вирішено зареєструвати за територіальною громадою

м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на окремий об`єкт - нежитлові приміщення першого поверху (індекси частин приміщення 14-1, 14-2, 14-3, 14-4, 14-5), загальною площею 68,5 кв. м, на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, складеним обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 25 листопада 2010 року за інвентарним № 862.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада 2014 року № 848 вирішено зареєструвати за територіальною громадою

м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 19,4 кв. м, на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, складеним обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 17 вересня 2014 року за інвентарним № 862, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада

2014 року № 849 вирішено зареєструвати за територіальною громадою

м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення першого поверху під індексом 1-1 та другого поверху під індексом 4-1, загальною площею 19,8 кв. м, на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, складеним обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 17 вересня 2014 року за інвентарним № 862, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07 листопада

2014 року № 850 вирішено зареєструвати за територіальною громадою

м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення першого поверху під індексом 1, загальною площею 24,5 кв. м, на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, складеним обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 17 вересня 2014 року за інвентарним № 862, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 листопада

2017 року № 1043 «Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на АДРЕСА_1» вирішено Львівському комунальному підприємству» Агенція ресурсів Львівської міської ради» взяти на баланс у місячний термін нежитлові приміщення у будівлі під літерою «А-4» на АДРЕСА_1: першого поверху від індексом ХІІІ, загальною площею 19,4 кв. м, першого поверху під індексами 14-1, 14-2, 14-3, 14-4, 14-5, загальною площею 68,5 кв. м, першого поверху під індексом 1, загальною площею 24,5 кв. м, першого поверху під індексом 1-1, другого поверху під індексом 4-1 загальною площею 19,8 кв. м.

На підставі протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку «Площа Ринок, 43» у м. Львові від 26 грудня 2017 року

№ 26/12/17 прийнято рішення про реєстрацію права власності на допоміжні приміщення будинку на АДРЕСА_1 за ОСББ «Площа Ринок, 43», зокрема вирішено згідно з актом прийняття-передачі житлового будинку

АДРЕСА_1 з балансу міської ради на баланс ОСББ «Площа

Ринок, 43», складеного 29 лютого 2012 року, зареєструвати за ОСББ «Площа Ринок, 43» право власності на допоміжне приміщення житлового будинку, загальною площею 68,5 кв. м згідно технічного паспорта, допоміжне приміщення житлового будинку, загальною площею 19,4 кв. м згідно з технічним паспортом, допоміжне приміщення, загальною площею 19,8 кв. м згідно з технічним паспортом, допоміжне приміщення, загальною площею 24,5 кв. м згідно з технічним паспортом.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку «Площа Ринок, 43» у м. Львові, оформленим протоколом

від 06 квітня 2018 року № 06/04/18, вирішено з метою належного утримання будинку та використання допоміжних приміщень: допоміжні приміщення будинку, а саме допоміжні приміщення житлового будинку загальною площею 68,5 кв. м, 19,4 кв. м, 19,8 кв. м, 24,5 кв. м, в рахунок паю члена кооперативу передати у власність ОК «Площа Ринок, 43», членом якого є ОСББ «Площа Ринок, 43».

За ОК «Площа Ринок, 43» зареєстровано право власності на допоміжне приміщення № 1, загальною площею 19,8 кв. м, позначене на поверхових планах першого та другого поверхів будинку під номером І-1 (на першому поверсі 9 кв. м на другому поверсі 10,8 кв. м), допоміжне приміщення № 2, загальною площею 19,4 кв. м, позначене на поверховому плані першого поверху будинку під номером ХІІІ, допоміжне приміщення № 3, загальною площею 68,5 кв. м, позначене на поверховому плані першого поверху будинку під номерами ІІІ-1 (39,4 кв. м), ІІІ-2 (8,6 кв. м), ІІІ-3 (5,9 кв. м), ІІІ-4 ((2,1 кв. м), ІІІ-5 (12,5 кв. м), допоміжне приміщення № 4, загальною площею

24,5 кв. м, позначене на поверховому плані першого поверху будинку під номером IV.

Згідно із висновком експерта про результати проведення будівельно-технічної експертизи за замовленням ОК «Площа Ринок, 43»

від 05 листопада 2018 року № 83/18, складеним судовим експертно-розрахунковим бюро ТОВ «Серб» (судовий експерт Бочуляк Р. П. ), спірні нежитлові приміщення, які знаходяться в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за своїми функціональними призначеннями підпадають під визначення допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, а отже належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

Відповідно до висновку судового експерта № 30/18 від 02 січня 2018 року спірні приміщення за функціональним призначенням належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку і на момент проведення експертного дослідження у них розташовані загальнобудинкові інженерні мережі газо-, водо- та електропостачання.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушеним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, в тому числі житловий фонд, нежитлові приміщення та інше майно, майнові права, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02 березня 2004 рокуу справі

№ 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2

статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2

статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (стаття 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають вирішальне значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що спірні приміщення є допоміжними, призначеними для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та побутового обслуговування його мешканців, а тому вони не можуть бути виділені в окремі нежитлові приміщення та передані для подальшої приватизації, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оскарженими рішеннями органу місцевого самоврядування було вирішено зареєструвати право комунальної власності й віднести до переліку об`єктів приватизації приміщення, які є допоміжними у багатоквартирному будинку та були передані на баланс ОСББ «Площа Ринок, 43» на підставі акту прийняття передачі від 07 лютого 2012 року, затвердженого наказам Департаменту житлового господарства та інфраструктури від 26 травня 2012 року № 120, отже спірними рішеннями порушено право власності співвласників квартир багатоквартирного будинку та ОК «Площа Ринок, 43».

Згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційних скарг, які загалом є аналогічними доводам апеляційних скарг, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами суду касаційної інстанції. Відповідачі, заперечуючи проти висновків експертиз, складених на замовлення позивачів, яким судами була надана належна правова оцінка, не скористались своїм правом та не заявляли клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, отже доводів позивачів не спростували.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович