Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 201/6232/17

провадження № 61-41214св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у складі суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що вона та відповідач є батьками синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Діти з 2013 року проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року стягнуто з відповідача аліменти на дітей, проте він їх не сплачує аліменти, станом на серпень 2017 року заборгованість по аліментах становить 100 800 грн.

Посилаючись на те, що відповідач вживає алкогольні та наркотичні засоби, не сплачує аліменти на дітей та ухиляється від виконання батьківських обов'язків, ОСОБА_4 просила суд позбавити ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітніх дітей та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем факту винної поведінки відповідача для застосування крайнього заходу для позбавлення його батьківських прав щодо дітей.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У липні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2018 року та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав щодо дітей, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди не врахували, що вона фактично сама виховує та утримує двох малолітніх дітей, а відповідач ухиляється від виховання та утримання дітей.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зазначену справу.

02 жовтня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На час розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 відзиви не надходили.

Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 18 липня 2009 року по 03 листопада 2014 року перебували у шлюбі, мають двох синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року стягнуто зі ОСОБА_5 на користь позивача аліменти на дітей у розмірі по 1500,00 грн на кожну дитину щомісячно.

Згідно довідки-розрахунку від 14 квітня 2017 року, виданої державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів на дітей станом на 05 квітня 2017 року складає 81 500,00 грн.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради від 26 липня 2017 року визнано за недоцільне позбавляти ОСОБА_5 батьківських прав відносно синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на те, що відповідач вживає алкогольні та наркотичні засоби, не сплачує аліменти на утримання дітей та ухиляється від участі у вихованні дітей.

Суди встановили, що відповідач на обліку як особа, що зловживає наркотичними засобами і алкоголем, не перебуває.

За висновком лікаря-психіатра ОСОБА_5 може здійснювати опіку і догляд над його неповнолітніми дітьми (довідки КЗ «Дніпровська міська поліклініка № 1» Дніпровської міської ради від 30 червня 2017 року).

Відповідно до частин другої, п'ятої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: 1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Апеляційний суд установив, що відповідач працює водієм у закритому акціонерному товаристві «Вуглеводород» та з червня 2017 року сумлінно сплачує аліменти в розмірі, встановленому судовим рішенням про стягнення аліментів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи зі встановлених на підставі наданих сторонами доказів і обставин та інтересів дітей, враховуючи висновок виконавчого комітету міської ради про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, дійшли обгрунтованого висновку про недоведеність факту винної поведінки відповідача та відсутність підстав для застосування крайнього заходу - позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно дітей.

Сам по собі факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення батька його батьківських прав відносно дітей.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що виходять за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат