Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КЦС ВП від 09.09.2020 року у справі №278/3640/18 Ухвала КЦС ВП від 09.09.2020 року у справі №278/36...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 278/3640/18

провадження № 61-11481 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області, Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 січня 2020 року у складі

судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду

від 22 червня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С.,

Шевчук А. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області (далі - Регіональний сервісний центр), Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Хмельницький) (далі - ДВС), ОСОБА_4, про визнання права власності та скасування арешту майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 вересня 2017 року він придбав автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, модель 316 CDI, номерний знак

НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 у суб'єкта господарювання, що здійснює оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами й перебував на обліку в Регіональному сервісному центрі за реєстраційним № 6976 від 11 березня 2014 року, сплативши ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 38 300,00 грн. Підставою для укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу між ним та ФОП ОСОБА_3 передував укладений договір комісії від 14 вересня 2017 року № 6976/17/001524 між

ФОП ОСОБА_3 та попереднім власником транспортного засобу - ОСОБА_2, відповідно до якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду здійснити від свого імені угоду з продажу спірного транспортного засобу.

Вказував, що звертався до Регіонального сервісного центру № 1841 з документами для здійснення перереєстрації транспортного засобу, але йому було відмовлено, оскільки на нього накладено арешт постановою державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби від 17 вересня 2018 року та від 27 листопада 2018 року з метою забезпечення виконання рішення суду на користь ОСОБА_4.

Зазначав, що даний автомобіль перебуває у його володінні, а накладення арешту на майно порушує його права як власника вказаного транспортного засобу.

У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, модель 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 та скасувати арешт на зазначений автомобіль.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 23 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку й не було не укладено договір купівлі-продажу автомобіля безпосередньо з продавцем, ОСОБА_2. При цьому, сам по собі договір купівлі-продажу з

ФОП ОСОБА_3, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу на покупця у визначеному порядку, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 січня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повній мірі з'ясував обставини у справі та дійшов правильного висновку про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відсутні підстави відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" для визнання права власності на нього та для зняття арешту з автомобіля. Крім того, для державної реєстрації транспортних засобів, які перебували в експлуатації і зняті з обліку

в територіальних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу про зняття транспортного засобу з обліку, а договір купівлі-продажу вчинений

у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 278/3640/18 із Житомирського районного суду Житомирської області

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справа передана

судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не в повній мірі досліджено докази і обставини у справі, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, посилаючись на відповідні судові рішення.

Також зазначає, що висновки судів щодо неподання доказів укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу є безпідставними, оскільки він подав до Регіонального сервісного центру МВС України весь пакет документів, а саме: договір комісії, договір купівлі-продажу транспортного засобу, квитанції про сплату податків та зборів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), реєстраційну картку до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, але йому відмовлено у знятті автомобіля з обліку через існування арешту, тому вказує, що він здійснив законну процедуру щодо зняття автомобіля з обліку, до виникнення арешту на спірний транспортний засіб.

Крім того, стверджує, що суди не дослідили, що підставою для укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу було укладення між

ФОП ОСОБА_3 та попереднім власником - ОСОБА_2 договору комісії від 14 вересня 2017 року № 6976/17/001524, тому суди повинні були взяти до уваги укладений договір комісії, що підтверджує правомірність набуття права власності на транспортний засіб.

Крім того, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права й формування єдиної правозастосовчої практики, так як необхідно визначитися з правовідносинами, де під виглядом договору купівлі-продажу укладалася довіреність.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 вересня 2017 року між ОСОБА_2 (комітент) та

ФОП ОСОБА_3 (комісіонер) було укладено договір комісії № 6976/17/001524, відповідно до якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента та винагороду, здійснити від свого імені угоду з продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter,

модель 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 (а. с. 14, т. 1).

Того самого дня між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого позивач передав ФОП ОСОБА_3 38 300,00
грн
, вартість якого визначена висновком про оцінку вартості транспортного засобу від 12 вересня 2017 року (а. с. 13,16, т. 1).

На виконанні у Житомирському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області перебуває виконавче провадження № ~organization0~ по виконанню виконавчого листа від 26 листопада 2018 року №278/2693/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у сумі 186 417,00 грн. Постановою державного виконавця

від 27 листопада 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. У цьому відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 58871692 по виконанню виконавчого листа від 10 грудня 2018 року № 278/2688/18, виданого Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь

ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у сумі 90 538,82 грн.

12 грудня 2018 року старшим державним виконавцем ДВС у виконавчому провадженні № ~organization1~ накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_2 (а. с.129-133, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Верховний Суд виходить з того, що судами не враховано та не надано правової оцінки укладеному договору комісії від 14 вересня 2017 року № 6976/17/001524 між ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_3 (комісіонер), відповідно до якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента та винагороду, здійснити від свого імені угоду з продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter, модель 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2. Того самого дня між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого позивач передав

ФОП ОСОБА_3 38 300,00 грн, вартість якого визначена висновком про оцінку вартості транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Так, пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, визначено, що документом, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, є, зокрема, оформлений в установленому порядку договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.

Наслідком порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, є покладення та порушників відповідальності, встановленої законом (пункт 5), а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17 (Касаційний господарський суд) тавід 04 вересня 2019 року у справі № 761/24050/17, провадження № 61-12864 св 18 (Касаційний цивільний суд).

Таким чином, суду першої інстанції при новому розгляді потрібно надати, належну оцінку договору купівлі-продажу транспортного засобу, який був укладений на виконання договору комісії, з урахування вищевказаних висновків та норм права.

Крім того, вимоги позивача про зняття арешту з майна судами взагалі не були розглянуті й вирішені, відповідні докази накладення арешту не досліджувалися, що позбавляє Верховний Суд можливості в цій частині перевірити доводи касаційної скарги.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, що в силу пункту 1 частин 3 та 4 статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання заявника про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчоїпрактики у подібних правовідносинах,

не заслуговують на увагу, оскільки правових й обґрунтованих підстав для такої передачі заявником не наведено, а Верховним Судом їх

не встановлено, тому у задоволенні клопотання про передачу справи

на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 23 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 22 червня 2020 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю.

В. Черняк
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати