Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.08.2025 року у справі №201/12136/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 201/12136/23

провадження № 61-13747св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року у складі судді Наумова О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у складі колегії суддів Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - АТ «Миколаївгаз») про стягнення належної при звільненні суми з урахуванням середнього заробітку за час затримки до часу фактичного розрахунку в розмірі 8 251 647,10 грн.

Позов мотивований тим, що 20 лютого 2020 року її прийнято на роботу на посаду голови правління АТ «Миколаївгаз», умови праці на якій визначаються трудовим договором (контрактом), що укладається з органом управління цього товариства відповідно до статуту та чинного законодавства.

25 травня 2022 року рішенням наглядової ради товариства ОСОБА_1 повторно обрано на посаду голови правління АТ «Миколаївгаз», на підставі чого 17 червня 2022 року з нею укладено контракт, який визначав її трудові права та обов`язки на посаді, включаючи умови оплати праці.

Відповідач в односторонньому порядку достроково розірвав контракт та припинив з позивачем трудові відносини.

19 серпня 2023 року позивач засобами поштового зв`язку отримала від товариства лист від 16 серпня 2023 року № 54001.1-Сл-15077-0823 за підписом нового голови правління, у якому повідомлено про її звільнення з посади голови правління AT «Миколаївгаз» з 11 серпня 2023 року у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, у випадку припинення повноважень посадових осіб (наказ від 14 серпня 2023 року № 1067-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Надіслано копію наказу про припинення трудового договору (контракту) та розрахунковий листок. Згідно із цим наказом на підставі протоколу від 11 серпня 2023 року № 2/23 засідання наглядової ради відповідача наказано звільнено з 11 серпня 2023 року з посади голови правління - члена правління AT «Миколаївгаз» ОСОБА_1 згідно з пунктом 5 статті 41 КЗпП України; головному бухгалтеру наказано нарахувати та виплатити згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідну допомогу у розмірі шістьох середньомісячних заробітних плат, нарахувати та виплатити компенсацію за 11 календарних днів невикористаної відпустки.

До відповіді додано розрахунковий листок за серпень 2023 року за підписом головного бухгалтера та посадової особи відповідача, завірений печаткою, в якому проінформовано про належні до сплати суми розрахунку при звільненні, а саме: вихідну допомогу в сумі 12 700 898,82 грн, компенсацію відпустки 216 726,34 грн, оклад 11 965,81 грн, оплату відпустки 76 627,76 грн, всього - 13 000 218,73 грн; із цих нарахувань підлягає утриманню військовий збір - 2 535 042,65 грн; з урахуванням проведених виплат, нараховано та підлягає виплаті при розрахунку 10 442 470,95 грн.

Водночас повний розрахунок при звільненні відповідач не провів, адже лише 31 серпня 2023 року на картковий рахунок позивача в AT «Ощадбанк», який використовувався для виплати заробітної плати, виплачено 2 190 823,85 грн, інших виплат не проводилось, тобто повний розрахунок з відповідачем проведений не був.

Отже, сума розрахунку при звільненні в розмірі 10 442 470,95 грн нарахована обґрунтовано і відповідає нормам законодавства, разом з тим, детального розрахунку цієї суми, а також інформації про фактичне нарахування та суму середнього заробітку на запит позивача відповідач не надав.

Таким чином, на день звернення з цим позовом відповідач не здійснив розрахунок зі звільненим працівником і не виплатив йому належні кошти (без урахування середнього заробітку за час затримки розрахунку) в сумі: 10 442 470,95 грн - 2 190 823,85 грн = 8 251 647,10 грн.

Наказом АТ «Миколаївгаз» від 14 серпня 2023 року № 1067-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача проінформовано про розмір сум, належних до виплати, проте їх виплату у встановленому порядку не здійснена, а в день видання наказу відповідач письмово не повідомив позивачку про нараховані суми, належні при звільненні, не здійснив їх виплату, що є порушенням частини першої статті 116 КЗпП України, адже повідомлення здійснено лише листом від 16 серпня 2023 року.

Вважала, що відповідач, порушивши статі 47 116 КЗпП України, не виплатив суми, які мають бути виплачені у день звільнення, у зв`язку з чим для роботодавця настала передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Просила стягнути з АТ «Миколаївгаз» належну суму розрахунку при звільненні в розмірі 8 251 647,10 грн, з урахуванням середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку (без урахування податків та інших обов`язкових платежів).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня

2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, в висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що роботодавець повідомив позивача про суми, які підлягають виплаті. Отже, регламентовані статтями 45 116 КЗпП України спірні до виплати суми при звільненні відсутні. Підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення та постанову апеляційного суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/24489/17, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13, від 24 березня 2021 року у справі № 359/8379/17, від 18 травня 2022 року у справі № 462/3660/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 153/758/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 754/9761/21, від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року АТ «Миколаївгаз» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала в АТ «Миколаївгаз» на посаді голови правління.

Наказом від 14 серпня 2023 року № 1067-ос ОСОБА_1 звільнено з посади відповідно до рішення наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 11 серпня 2023 року на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги в розмірі шістьох середньомісячних заробітних плат та компенсації за 11 календарних днів невикористаної відпустки. На час звільнення позивач була відсутня на роботі.

19 серпня 2023 року позивач поштою отримала лист АТ «Миколаївгаз» від 16 серпня 2023 року № 54001.1-Сл-15077-0823, у якому повідомлено про її звільнення, додано копію наказу від 14 серпня 2023 року № 1067-ос та розрахунковий листок за серпень 2023 року.

Згідно з розрахунковим листком за серпень 2023 року ОСОБА_1 до сплати нараховано вихідну допомогу в сумі 12 700 898,82 грн, компенсацію відпустки - 216 726,34 грн, оклад - 11 965,81 грн, оплату відпустки - 76 627,76 грн, всього - 13 000 218,73 грн. З урахуванням обов`язкових відрахувань до сплати - 10 442 470,95 грн.

Зазначений розрахунок проведено з урахуванням виплаченої позивачу премії 17 травня 2023 року за перші чотири місяці 2023 року в сумі 4 969 000,00 грн згідно з рішенням наглядової ради від 12 травня 2023 року № 12/05-2023 на підставі наказу АТ «Миколаївгаз» від 17 травня 2023 року № 653-ос.

На підставі рішення наглядової ради AT «Миколаївгаз» від 21 серпня 2023 року № 3/23 відповідач здійснив перерахунок вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки згідно з наказами про звільнення голови та членів правління.

Наведено розрахунки (вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки) без урахування премії за підсумками роботи за перші чотири місяці 2023 року, а саме: голова правління ОСОБА_1.: 2 526 279,24 грн - вихідна допомога, 134 852,63 грн - компенсація відпустки, 2 749 725,44 грн - всього остаточний розрахунок при звільненні 31 серпня 2023 року.

31 серпня 2023 року на картковий рахунок позивача відповідач перерахував заробітну плату в розмірі 2 190 823,85 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

У правовідносинах із роботодавцем працівник є менш захищеною і більш економічно слабкою стороною, тому поведінка власника або уповноваженого ним органу у таких правовідносинах повинна бути послідовною.

За змістом частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтями 47 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України).

Отже, обов`язок з виплати заробітної плати робітнику несе роботодавець.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19)».

Суди встановили, що ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління АТ «Миколаївгаз» 11 серпня 2023 року.

31 серпня 2023 року на картковий рахунок позивача відповідач перерахував заробітну плату в розмірі 2 190 823,85 грн.

Висновки судів про те, що суму у розмірі 2 190 823,85 грн відповідач виплатив без порушення статті 116 КЗпП України, оскільки існував спір про розмір усієї суми, яка підлягала виплаті позивачу при звільнені, є помилковими, оскільки суди встановили, що позивачу направлено лист АТ «Миколаївгаз» від 16 серпня 2023 року № 54001.1-Сл-15077-0823, яким повідомлено про її звільнення, додано копію наказу від 14 серпня 2023 року № 1067-ос про її звільнення, та розрахунковий листок за серпень 2023 року.

Згідно з розрахунковим листком за серпень 2023 року ОСОБА_1 до сплати нараховано вихідну допомогу в сумі 12 700 898,82 грн, компенсацію відпустки - 216 726,34 грн, оклад - 11 965,81 грн, оплату відпустки - 76 627,76 грн, всього - 13 000 218,73 грн. З урахуванням обов`язкових відрахувань до сплати підлягало 10 442 470,95 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19) зазначено, що частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми, та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Як відомо з матеріалів справи, між роботодавцем і працівником такий спір виник під час розгляду цієї справи.

За змістом статті 116 КЗпП України у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з розрахунковим листком за серпень 2023 року ОСОБА_1 до сплати нараховано вихідну допомогу в сумі 2 526 279,24 грн, компенсацію відпустки 134 852,63 грн, оклад 11 965,81 грн, оплату відпустки 76 627,76 грн, всього - 2 749 725,44 грн. Борг за підприємством на кінець місяця становив 2 190 823,85 грн. Перерахунок здійснено згідно з наказом АТ «Миколаївгаз» від 24 серпня 2023 року № 1136-ОС, на підставі протоколу засідання Наглядової ради товариства від 21 серпня 2023 року № 3/23.

Таким чином, і в розрахунковому листі за серпень 2023 року, який АТ «Миколаївгаз» направило ОСОБА_1 листом від 16 серпня 2023 року, і в розрахунковому листі за серпень 2023 року після перерахунку безспірними сумами є оклад в розмірі 11 965,81 грн і оплата відпустки - 76 627,76 грн.

Однак роботодавець у день звільнення неоспорювану суму не виплатив.

З урахуванням правового регулювання та за установлених обставин, Верховний Суд уважає, що суди у цій справі неправильно застосували положення статей 116 та 117 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відмови позивачу у стягненні середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що повний розрахунок з позивачем проведено 31 серпня 2023 року, колегія суддів погоджується з висновками судів, що немає підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині.

Відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не має процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, що перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до статті 411 ЦПК України.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов