Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 203/1285/19

провадження № 61-10986св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - Комунальний заклад вищої освіти "Дніпровський педагогічний коледж" Дніпропетровської обласної ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року у складі судді Казак С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу вищої освіти "Дніпровський педагогічний коледж" Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж"), в якому просила визнати протиправними та скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу № 1 від 27 грудня 2018 року; накази № 04-к-тр від

04 січня 2019 року, № 58-ктр від 04 березня 2019 року, № 59-ктр від 05 березня 2019 року, № 60-ктр від 06 березня 2019 року; поновити її на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" з 04 січня 2019 року; поновити на роботі в закладі з 05 березня

2019 року; а також стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 березня 2019 року її ознайомлено

з наказом № 59-ктр від 05 березня 2019 року про її звільнення на підставі пункту 5 частини 1 статті 43-1 КЗпП України, що наказом № 60-ктр від 06 березня 2019 року виправлено на пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. Того ж дня їй видано трудову книжку.

Її звільненню передували такі події. Починаючи з грудня 2018 року вона почала зазнавати тиск та незаконні дії з боку керівництва та деяких працівників навчального закладу. 04 січня 2018 року її ознайомили з актом № 01 від

27 грудня 2018 року та протоколом № 1 засідання комісії для проведення службового розслідування від 27 грудня 2018 року, в якому зазначалось про необґрунтованість її появи на робочому місці 02 грудня 2018 року та заняттях

08 грудня 2018 року, перебування у навчальному корпусі у зазначені дати.

Внаслідок цього в. о. директора запропоновано застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді суворого попередження із занесенням до особової справи. Щодо вказаних фактів нею надано пояснення про те, що

в кабінеті закладу, де вона працює, вона забула власний зарядний пристрій для телефону, який їй був необхідний та який вони прийшла забрати в той день.

Стосовно подій 08 грудня 2018 року нею надано пояснення, що ввечері 07 грудня 2018 року їй зателефонували та повідомили, що викладач ОСОБА_3, яка

08 грудня 2018 року мала викладати в закладі лекції для здобувачів освіти заочної форми навчання, потрапила до лікарні. В зв'язку з цим, для забезпечення безперебійності навчального процесу, вона вийшла на заміну викладача ОСОБА_3.

Проте не зважаючи на надані нею пояснення та фактичну відсутність в її діях порушень трудової дисципліни, складено протокол, в якому також не зазначено, які саме норми трудової дисципліни нею порушено, а йде посилання в загальному вигляді на колективний договір, який затверджено 20 грудня 2018 року та який не може регламентувати діяльність

в період до 20 грудня 2018 року.

В зв'язку з емоціями, які на неї нахлинули в результаті таких дій керівництва та деяких працівників закладу, 04 січня 2019 року нею написано заяву про переведення з посади заступника директора з навчально-методичної роботи, яку вона займала, на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням

з 21 січня 2019 року. Також в цій заяві зазначено про її написання під тиском.

11 січня 2019 року вона подала заяву про відкликання заяви від 04 січня

2019 року про переведення. Проте 18 січня 2019 року її ознайомлено із наказом № 04-к-тр від 04 січня 2019 року про її переведення на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку на 0,5 тарифної ставки з 08 січня 2019 року з неповним педагогічним навантаженням. Таке переведення є незаконним, оскільки відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника, а про зміну істотних умов праці працівник має бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.

18 січня 2019 року вона не змогла потрапити до свого службового кабінету, який було опечатано. Після цих подій в неї стався гіпертонічний криз, їй викликано швидку медичну допомогу та з 19 січня 2019 року по 25 лютого 2019 року вона перебувала на лікуванні. Після виходу на роботу 25 лютого 2019 року вона почала виконувати роботу за графіком (регламентом), з яким була ознайомлена. 04 березня 2019 року її ознайомили з актом від 27 лютого 2019 року про її відсутність 27 лютого 2019 року на робочому місці в закладі по пр. Олександра Поля, 83 в м.

Дніпро, хоча в цей день в неї передбачена робота в інших навчальних закладах, в одному з яких вона в той день перебувала та працювала. 06 березня 2019 року, прийшовши на роботу, їй повідомлено про прийнятий

04 березня 2019 року наказ № 58-ктр про оголошення догани за відсутність на робочому місці з 12:15 год. по 14:00 год. 25 лютого 2019 року. Того ж дня її ознайомлено з наказом № 59-ктр від 05 березня 2019 року про її звільнення

з роботи та наказом № 60-ктр від 06 березня 2019 року про внесення змін до наказу № 59-ктр.

Вказані накази є незаконними, оскільки не відображали дійсних обставин справи, прийняті за відсутності з її боку порушень трудової дисципліни, а також

з порушенням пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно якого днем звільнення вважається останній день роботи, вимог статті 47 КЗпП України, згідно якої власник в день звільнення зобов'язаний видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 47 КЗпП України.

Внаслідок незаконних дій відповідача вона неодноразово перебувала на лікарняному, а 18 січня 2019 року приїжджала швидка медична допомога, оскільки події, що відбувались, сильно вплинули на неї психологічно, що проявилось у гіпертонічному нападі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди керувалися тим, що оскільки позивач не дотрималась встановленого

у закладі порядку виходу на роботу у вихідний день 08 грудня 2018 року, то відповідачем правомірно вирішено застосувати до неї заходи впливу.

Позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу № 1 від 27 грудня 2018 року. Проте такий наказ (розпорядження) відповідачем не виносився, а фактично прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 27 грудня 2018 року про оголошення позивачу суворого попередження, яке відповідно до статті 147 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, а є заходом впливу, який було лише запропоновано застосувати до позивача згідно статті 140 КЗпП України. В зв'язку з цим, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності суд першої інстанції відмовив за безпідставністю та відсутністю предмету оскарження.

Перевіряючи доводи позивача в частині написання заяви від 04 січня 2019 року про її звільнення з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та переведення на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням через психологічний тиск з боку керівництва коледжу, суд першої інстанції врахував, що будь-яких належних та допустимих доказів такого тиску позивач суду не надала.

Факт проведення службового розслідування та складання відповідною комісією протоколу, яким в. о. директора коледжу рекомендовано вирішити питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення

у вигляді суворого попередження, суд не визнав таким, що свідчив про психологічний тиск.

Посилання позивача на те, що вона в поданій 04 січня 2019 року заяві ставила питання про її переведення з 21 січня 2019 року на повну ставку викладача, а не на 0,5 ставки та з 08 січня 2019 року, як фактично зроблено відповідачем,

а також щодо відкликання заявою від 11 січня 2019 року своєї заяви від 04 січня 2019 року, суд першої інстанції відхилив. Відповідно до наказу № 04-к-тр від

04 січня 2019 року відповідачем фактично здійснено переміщення позивача за її ініціативою (відповідно до її заяви) з посади заступника директора з навчально-методичної роботи на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку за професіональним спрямуванням, яку позивач займала за сумісництвом, як на основну роботу. Переведення позивача на 0,5 ставки відповідало її педагогічному навантаженню, затвердженому на 2018-2019 навчальний рік наказом № 199-к-тр від 11 вересня 2018 року, яке згідно пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України №1 02 від 15 квітня

1993 року, визначається один раз на рік до початку навчального року.

Ознайомившись із наказом, позивач його в подальшому не оскаржувала, після виходу з лікарняного 25 лютого 2019 року склала графік роботи викладача на ІІ семестр 2018-2019 навчального року, згідно якого 27 лютого 2019 року виходила на практику до КЗО "СЗОШ №31" ДМР, що свідчить про те, що вона погодилась

з умовами праці та приступила до виконання обов'язків за посадою, на яку вона переміщена. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу № 04-к-тр від 04 січня 2019 року про переведення та поновлення позивача на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача, що відповідно до графіку роботи в понеділок та вівторок було передбачено наукову роботу, а тому вона не зобов'язана перебувати саме на робочому місці в приміщенні коледжу, є безпідставними, оскільки іншого місця проведення наукової роботи в графіку не визначено. У понеділок

25 лютого 2019 року та вівторок 26 лютого 2019 року позивач мала знаходитись у КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" в період з 09-00 год. до 14-00 год., визначеного нею як робочий у графіку, дотримуючись графіку роботи та вимог пункту 5.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Оскільки позивачем не дотримано графіку роботи, то відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу № 58-ктр від 04 березня 2019 року за прогул без поважних причин (відсутність на робочому місці) 25 лютого 2019 року в період з 12-15 до 14-00.

Оскільки 26 лютого 2019 року позивач відповідно до графіку роботи повинна була знаходитись на робочому місці в приміщенні коледжу з 09-00 год. до 14-00 год., а фактично була присутня з 07-45 год., залишила робоче місце і приміщення коледжу о 09-29 год. та більше на роботу не поверталась, тобто, була відсутня на робочому місці в цей день більше трьох годин без поважних причин, відповідач правомірно розірвав договір із позивачем на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 27 лютого 2019 (середа) була присутня на роботі та виконувала її за місцезнаходженням КЗО "СЗОШ №31",

а в КЗО "Спеціалізована школа №13" ДМР не була присутня, посилаючись на те, що неможливо знаходитися в декількох місцях одночасно, апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки відповідно до графіку роботи викладача ОСОБА_1 на ІІ семестр 2018-2019 навчальний рік вона з 8.30 год. по 13.30 год. викладає дисципліну: Пед. аналіз. Практика "Пробні уроки та заняття" ПО-16-1/9, в якому зазначено, місце проведення і КЗО "СЗОШ № 31" ДМР,

і КЗО "Спеціалізована шкода № 13" ДМР (а. с. 126, том 1). Графік погоджений

з викладачем, про що свідчить підпис ОСОБА_1. Позивач визнає свою відсутність на робочу місці 27 лютого 2019 в КЗО "Спеціалізована школа № 13" ДМР. Питання знаходження викладача в двох закладах в один робочий день мало вирішуватися при встановленні графіку роботи, а не під час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги, що наукова робота не може здійснюватися виключно в межах закладу освіти, в якому працює ОСОБА_1, оскільки сама суть наукової роботи полягає у пошуках нових знань, апеляційний суд також відхилив. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються навчальним закладом. Робочий час викладача КЗВО "ДПК ДОР" встановлений Правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до Закону України "Про вищу освіту", Закону України "Про освіту" та КЗпП України. Оскільки іншого місця проведення наукової роботи в графіку не визначено, то в понеділок

25 лютого 2019 року та вівторок 26 лютого 2019 року позивач мала знаходитись у КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" протягом робочого часу, визначеного нею графіку роботи, дотримуючись його та вимог пункту 5.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Доводи апеляційної скарги, що позивача звільнено без погодження профспілкової організації, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки ОСОБА_1 не являлась членом жодної первинної профспілкової організації, які діють

у КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж", тому відповідно до пункту

5 частини 1 статті 43-1 КЗпП України згода профспілкової організації на її звільнення потрібна не була.

Аргументи учасників справи

У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що зробивши висновок про те, що мало місце переміщення працівника на іншу посаду за згодою працівника, а дату переміщення роботодавець не повинен був узгоджувати з працівником, суди не правильно визначили характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють, оскільки мало місце не переміщення, а фактичне звільнення

з посади. Працівником подавалась заява про звільнення з посади за згодою сторін з подальшим переведенням на іншу посаду. Наказом КЗВО "Дніпропетровський педагогічний коледж" від 04 січня 2019 року про переведення доручено провести виплату невикористаних днів відпустки, що згідно частини 1 статті 83 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" можливе лише при звільненні працівника. Тому

з урахуванням змісту заяви про звільнення та оскарженого наказу відбулося саме звільнення позивача з підстав, визначених в заяві про звільнення - за згодою сторін.

Сторонами спору не був погоджений строк звільнення позивача з посади заступника директора, оскільки в заяві про звільнення зазначено про звільнення з 21 січня 2019 року, 11 січня 2019 року позивач подала заяву про відкликання заяви про звільнення, а наказ про її переведення на іншу посаду з вивільненням попередньо займаної посади вже було видано 04 січня 2019 року

з призначенням на нову посаду з 08 січня 2019 року, раніше дати, яка була вказана працівником. Тому станом на 04 січня 2019 року у відповідача не було підстав видавати наказ про переведення позивача з 08 січня 2019 року. Той факт, що позивач приступила до виконання роботи на новій посаді, не впливає на незаконність фактично проведеного звільнення з посади заступника директора та на необхідність поновлення позивача на цій посаді, оскільки позивач при ознайомленні зі змістом наказу від 04 січня 2019 року не погодилася з ним, про що зробила відповідний запис на примірнику наказу,

а також 11 січня 2019 року подала заяву про відкликання своєї заяви про звільнення.

Погоджуючись з доводами відповідача про те, що робота з написання наукової статті повинна здійснюватися на робочому місці позивача, суди не встановили, яка тематика наукової статті, які джерела повинні бути використаними при її написанні та чи достатньою є наукова та матеріальна база відповідача для здійснення відповідної діяльності саме на робочому місці. Також не вказано нормативний документ, яким регламентується місце проведення викладачем наукової роботи. Зазначені висновки судів є припущеннями, які не могли бути покладеними в основу рішення для доведення обставин відсутності позивача на робочому місці без поважних причин. Результат наукової роботи (написані статті, що вийшли друком) позивач надала суду як доказ проведеної наукової роботи. Сторонами спору не заперечується, що час, відведений індивідуальним робочим планом для написання статті, не оплачується за рахунок відповідача. Написання наукової статті входить до змісту наукової, методичної роботи, але не входить до переліку безпосередніх посадових обов'язків викладача, які регламентуються розкладом занять і педагогічної практики та планом роботи коледжу, і роботодавець, не може контролювати місце виконання такої роботи, яке може змінюватися за необхідності (бібліотека, наукова установа, інший навчальний заклад тощо). Викладач звітує лише про результат виконаної роботи, який є підтвердженням факту виконаної роботи. Отже, час написання статті викладачем не є часом виконання трудової функції, що позбавляє роботодавця контрольних повноважень щодо працівника у вказаний період,

в тому числі в питаннях дотримання трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку. Тому для виконання індивідуального робочого плату і написання статті позивач не була зобов'язана перебувати на робочому місці.

Суди безпідставно ототожнили відсутність працівника на роботі із відсутністю на робочому місці, у той час як в матеріалах справи відсутні докази невиконання позивачем трудової функції більше ніж 3 години 26 лютого 2019 року.

У відповідача відсутні підстави для застосування пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України та звільнення позивача, що свідчить про незаконність наказу про звільнення від 05 березня 2019 року № 59-ктр. Незаконним є і наказ від

04 березня 2019 року про оголошення догани, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано виключно за відсутність протягом певного періоду часу позивача на робочому місці 25 лютого 2019 року, у той час як наказ та інші матеріали справи не містять відомостей про невиконання позивачем трудової функції

у вказаний період часу.

Суди неправильно застосували вимоги статей 32, 40 КЗпП України та не застосували вимоги статей 36, 237-1 КЗпП України, що підлягали застосуванню.

У жовтні 2020 року Голова комісії з реорганізації КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" Захорольська В. М. подала до суду відзив, у якому просила оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3 частини 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що позивач працювала в КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" на різних посадах, а з 31 серпня 2018 року - на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи (а. с. 17, том 1).

Наказом № 78-а-г від 04 грудня 2018 року "Про організацію роботи КЗВО "ДПК ДОР" у вихідні та святкові дні" встановлено Порядок проходу в навчальний корпус КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" у вихідні та святкові дні. Пунктом 1.1 наказу встановлено графік роботи закладу щоденно з 08-00 год. по 18-30 год., крім суботи, неділі та святкових днів. Пунктом 1.2 наказу визначено, що працівники закладу, у тому числі заступник директора з навчально-методичної роботи ОСОБА_1, мають змогу проходити та знаходитись

в приміщеннях навчального корпусу у вихідні та святкові дні тільки, якщо це терміново необхідно для виконання службових обов'язків та заздалегідь узгоджено з директором коледжу шляхом підписання заяви з обґрунтуванням такої потреби.

Оформлені належним чином заяви передаються швейцарам навчального корпусу напередодні вихідного або святкового дня (а. с.100-101, том 1).

27 грудня 2018 року відповідачем видано наказ № 100-од "Про утворення комісії для проведення службового розслідування" стосовно заступника директора

з навчально-методичної роботи ОСОБА_1 щодо присутності на роботі

в вихідний день 02 грудня 2018 року (неділя), знаходячись в навчальній відпустці, а також 08 грудня 2018 року щодо виходу на вичитку пар для студентів заочного відділення на особисте прохання викладача ОСОБА_3 без графіка заміни на часи (а. с.102-103, том 1).

Згідно рішення утвореної комісії, оформленого протоколом № 1 від 27 грудня 2018 року (а. с.25-26, том 1), заслухано завідуючу господарством Вороніну В. П., яка підтвердила факт виходу на роботу ОСОБА_1 у неділю 02 грудня

2018 року, досліджено пояснювальну записку швейцара ОСОБА_4; пояснювальні записки ОСОБА_1 та ОСОБА_3; голову циклової комісії української та іноземної мови ОСОБА_5 та за наслідками службової перевірки та обговорення її результатів вирішено визнати причину появи ОСОБА_1 на робочому місці 02 грудня 2018 року та на заняттях 08 грудня 2018 року незадовільною, перебування у навчальному корпусі у зазначені дати - необґрунтованим та запропоновано в. о. директора ОСОБА_6 застосувати до ОСОБА_1 захід дисциплінарного стягнення у вигляді суворого попередження з занесенням до особової справи.

Станом на 08 грудня 2018 року відповідно до наказу №267-к-тр від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебувала у додатковій оплачуваній відпустці (а. с. 93, том 1); питання щодо виходу на роботу у вихідний день, відповідно до Порядку, визначеного наказом № 78-а-г від 04 грудня 2018 року, не погоджувала; також не погоджувала питання щодо виходу на заміну замість іншого викладача, при цьому перебуваючи у відпустці, офіційно останню не переривала.

04 січня 2019 року позивач подала заяву, в якій просила звільнити її з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та перевести на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням з 21 січня 2019 року через психологічний тиск з боку керівника закладу (за згодою сторін) (а. с.110, том 1).

Наказом № 04-к-тр від 04 січня 2019 року позивача переведено на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку за професіональним спрямуванням код КП-2310.2 на 0,5 тарифної ставки з 08 січня 2019 року (а. с. 111, том 1).

На вказаній посаді ОСОБА_1 до цього працювала за сумісництвом відповідно до її заяви від 31 серпня 2018 року (а. с.118, том 1), наказу № 176-ктр від 03 вересня 2018 року (а. с. 119, том 1) та на якій отримувала заробітну плату відповідно до педагогічного навантаження, затвердженого наказом № 199-к-тр від 11 вересня 2018 року (а. с. 113-117, том 1).

11 січня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву, в якій вона просила не давати хід її заяві від 04 січня 2019 року, оскільки вона написана у стані надмірної психо-емоційної напруги, спровокованої ситуацією оголошення їй суворого попередження за вихід на роботу у вихідний день.

З 08 січня 2019 року по 23 лютого 2019 року позивач перебувала на лікарняному (а. с. 120,123-125, том 1). 25 лютого 2019 року позивач вийшла на роботу.

В цей день позивачем складено графік роботи викладача ОСОБА_1 на ІІ семестр 2018-2019 років, який погоджено головою циклової комісії ОСОБА_5. Відповідно до графіку встановлено наступний графік роботи позивачки: понеділок з 09-00 г. до 14-00 г. - наукова робота (робота над дисертацією); вівторок з 09-00 г. до 14-00 г. - наукова робота (підготовка статті для фахового видання); середа з 08-30 год. до 13-30 год. - пед. аналіз, практика "Пробні уроки та заняття" ПО-16-1/9 в КЗО "СЗОШ № 31 ", КЗО "Спеціалізована школа № 13" ДМР; четвер з 08-30 год. до 14-30 год. - пед. аналіз, практика "Пробні уроки та заняття" ПО-16-2/9 в КЗО "КВО № 28" ДМР (а. с.126, том 1).

25 лютого 2019 року утвореною згідно наказу №42-од від 25 лютого 2019 року комісією складено акт, яким зафіксовано залишення ОСОБА_1 без поважних причин робочого місця 25 лютого 2019 року о 12-00 год., що

є пропуском робочого часу та порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку закладу (а. с.127, том 1).

26 лютого 2019 року комісією складено акт, яким зафіксовано факт безпідставного залишення ОСОБА_1 робочого місця 26 лютого 2019 року о 09-29 год., що є пропуском робочого часу та порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку закладу (а. с.128-129, том 1).

Сторонами визнано, що 27 лютого 2019 року (середа) позивач відповідно до графіку роботи проводила практику в КЗО "СЗОШ № 31" ДМР, проте була відсутня на практиці в КЗО "СШ № 13" ДМР. Відповідно до графіку роботи

27 лютого 2019 року (середа) повинна була проводити практичні заняття з 08-30 год. по 13-30 год., як в КЗО "СЗОШ № 31", так і в КЗО "Спеціалізована школа № 13" ДМР.

Згідно довідки директора КЗО "Спеціалізована школа № 13" ДМР від 28 лютого 2019 року, доповідної керівника педагогічної практики Марченко-Іванюк О. В. та акта фіксації відсутності на місці проведення практики від 28 лютого 2019 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 в КЗО "Спеціалізована школа № 13" ДМР, де вона повинна проводити практику згідно графіку роботи 27 лютого

2019 року (а. с.130-132, том 1). Також актом від 27 лютого 2019 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в коледжі по пр. Олександра Поля, 83 в м.

Дніпро 27 лютого 2019 року з 08-30 год. до 13-00 год. (а. с. 30, том 1).

Актами від 04 березня 2019 року зафіксовано відмову ОСОБА_1 щодо надання письмових пояснень з приводу відсутності на робочому місці у робочий час 25 лютого, 26 лютого та 27 лютого 2019 року (а. с. 133,134,135, том 1).

Відповідно до рішення утвореної комісії, оформленої протоколом № 1 від

04 березня 2019 року, вирішено за фактом залишення ОСОБА_1 25 лютого 2019 року о 12-15 год. робочого місця, приміщення коледжу по пр. Олександра Поля, 83 в м.

Дніпро, застосувати до неї захід дисциплінарного стягнення

у вигляді догани (а. с. 136, том 1).

Наказом № 58-ктр від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни та трудового розпорядку (відсутність з 12-15 год. по 14-00 год. на робочому місці в робочий час 25 лютого 2019 року. Підставами для видачі наказу зазначено акт від 25 лютого 2019 року, пояснення швейцара ОСОБА_7 (а. с. 32, том 1).

Згідно рішення комісії, оформленого протоколом №2 від 04 березня 2019 року, вирішено застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, за фактом залишення робочого місця до завершення робочого часу 26 лютого 2019 року з 09-29 год. та відсутність на робочому місці 27 лютого 2019 року.

Наказом № 59-ктр від 05 березня 2019 року позивача звільнено з займаної посади викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку

з 05 березня 2019 року за прогули без поважних причин згідно пункту 5 частини 1 статті 43-1 КЗпП України. Підставами звільнення зазначено протокол № 2 від 27 лютого 2019 року, акти про встановлення наявності або відсутності працівника на місці роботи від 26 лютого та 27 лютого 2019 року, акт фіксації відсутності на місці проведення практики 27 лютого 2019 року, акти фіксації відмови від письмових пояснень, довідка з КЗО "СШ №13" ДОР (а. с. 33, том 1).

06 березня 2019 року складено акт про допущення технічної помилки під час ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про звільнення в частині зазначення звільнення на підставі пункту 5 частини 1 статті 43-1 КЗпП України, замість вірного пункту частини 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 34-35, том 1).

Згідно пункту 5.5 Правил початок роботи та тривалість робочого дня для науково-педагогічних працівників коледжу визначаються їх тижневими графіками робочого часу (регламентами роботи) з урахуванням навчального навантаження, розкладу навчальних занять, консультацій, контрольних заходів та інших видів робіт, передбачених індивідуальними робочими планами науково-педагогічних працівників.

Пунктом 5.7 Правил педагогічним та науково-педагогічним працівникам забороняється змінювати на свій розсуд розклад занять, продовжувати або скорочувати тривалість навчальних занять і перерв між ними.

Згідно графіку робочий час позивача становив 18 годин на тиждень, що, з огляду роботи позивачки на 0,5 ставки, відповідало половині робочого часу, встановленого статтею 56 Закону України "Про вищу освіту".

У пункті 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанову Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 428/6597/19 (провадження № 61-1292св21) зазначено, що "прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця

в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов'язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу".

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня

2018 року справа № 461/4469/16-ц провадження № 61-4015св18.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у частинами 1 , 2 статті 32 КЗпП України та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 645/139/19 (провадження № 61-15863св19) зроблено висновок, що "тлумачення частини 2 статті 32 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що поняття "переміщення" передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов'язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій".

У частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 3 статті 89 ЦПК України зазначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом пункту 3 частини 4 статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини 1 статті 382 ЦПК Україниу мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним

з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин суди:

не врахували, що в заяві від 04 січня 2019 року позивач просила перевести її на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням та зробили помилковий висновок, що відповідач здійснив переміщення позивача на 0,5тарифної ставки викладача української мови та літератури за її згодою, оскільки ОСОБА_1 займала посаду заступника директора з навчально-методичної роботи та працювала на посаді викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку за професіональним спрямуванням за сумісництвом відповідно до наказу № 176-ктр від 03 вересня 2018 року;

не звернули увагу, що в графіку роботи позивача місця виконання наукової роботи не визначені та не перевірили чи вживав відповідач заходів для з'ясування характеру та місць виконання такої роботи позивачем 25 лютого 2019 року та 26 лютого 2019 року з 09.00 год. по 14.00 год. ;

не врахували, що 27 лютого 2019 року (середа) позивач відповідно до графіку роботи знаходилася на роботі та проводила практику в КЗО "СЗОШ № 31" ДМР.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову

в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня

2020 року скасувати.

Справу № 203/1285/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук