Історія справи

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 347/1834/15-ц

провадження № 61-962св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

відповідач за зустрічним позовом - Національний природний парк «Гуцульщина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2017 року в складі судді Сабадаха Б. В. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення спричиненої моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що ОСОБА_4 поширює завідомо неправдиву інформацію про ОСОБА_3 як керівника Національного природного парку «Гуцульщина» (далі - НПП «Гуцульщина»), а також мету, діяльність та роботу цього парку, намагається піддати сумніву акт його створення, діяльність та досягнення у виробництві.

На підставі викладеного ОСОБА_3 просив: визнати неправдивою інформацію, поширену ОСОБА_4 на зібранні депутатів та громадськості Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області з правоохоронними органами Косівського району Івано-Франківської області 20 січня 2015 року та розповсюджену в електронних засобах масової інформації (ютубі), а саме: наміру віддати 116 га земель, які є у користуванні та оперативному управлінні НПП «Гуцульщина», щодо відчуження 4,2 га землі, яка перебуває у користуванні чи оперативному управлінні НПП «Гуцульщина» на користь Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, щодо зникнення 25 га землі з оперативного управління НПП Гуцульщина», щодо незаконного будівництва на території НПП «Гуцульщина» з вилученням у Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області земель для цих цілей, щодо виготовлення проекту Генерального плану забудови с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області з передачі лісових масивів до території с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області, щодо незаконно витрачених коштів НПП «Гуцульщина» у розмірі 160 000 грн на його поїздку до Японії; принести публічне вибачення за висловлення щодо нього брутальною лайкою; спростувати таку недостовірну інформацію у спосіб, який вона була поширена; стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, НПП «Гуцульщина» в особі ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що викладені ОСОБА_3 у позовній заяві обставини свідчать про те, що останній поширює про нього недостовірну інформацію, яка негативно впливає на його особисті немайнові права як керівника органу місцевого самоврядування, принижуючи честь, гідність та ділову репутацію, а також створює перешкоди у реалізації його конституційних прав. Також незаконна діяльність НПП «Гуцульщина» призвела до пошкодження довкілля, а ОСОБА_3 витрачає грошові кошти із фонду охорони навколишнього природного середовища на особисті потреби, зокрема на поїздку у Японію.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: визнати незаконною діяльність НПП «Гуцульщина», яка призвела до пошкодження довкілля, а саме: природних ресурсів (лісових насаджень), які передані на зберігання НПП «Гуцульщина» станом на 20 січня 2015 року; визнати незаконними дії директора НПП «Гуцульщина» ОСОБА_3, які полягають у витрачанні грошових коштів із фонду охорони навколишнього природного середовища на поїздку у Японію; визнати недостовірною інформацію, зокрема, що ОСОБА_4 «використовуючи можливість електронних засобів масової інформації та частково своє службове становище, поширює завідомо неправдиву інформацію про мету, діяльність та роботу НПП «Гуцульщина», що «Всупереч Указу Президента України про створення національно-природного парку «Гуцульщина», метою якого є примноження і збереження природних ресурсів Покутських Карпат, їхньої фауни і флори, ОСОБА_4, також будучи сільським головою с. Пістинь, намагається будь-якими методами і способами перешкодити узгодженню меж землекористування між сільською радою та НПП», що «Він (посилання на особу ОСОБА_4) все одно буде нехтувати загально прийнятими нормами поведінки і моралі»; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2017 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поширена ОСОБА_4інформація є оціночними судженнями, думками, переконаннями, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки і поглядів останнього, а тому не підлягає спростуванню, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві. З указаних підстав місцевий суд також відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що зі змісту інформації, в якій на думку ОСОБА_3 порушено його ділову репутацію, висловлювання ОСОБА_4 містять не фактичні дані, а його критику, власні бачення і припущення, надану ним оцінку дій НПП «Гуцульщина» та його керівника.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що поширена ОСОБА_4 інформація стосовно ОСОБА_3 є недостовірною та негативною, а також завдає шкоди його діловій репутації, що є неприпустимим з точки зору закону, отже, порушені немайнові права позивача за первісним позовом підлягають захисту. НПП «Гуцульщина» не було повідомлено про розгляд справи.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

24 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 20 січня 2015 року відбулась зустріч депутатів Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області з правоохоронними органами Косівського району Івано-Франківської області, на якій ОСОБА_4висловив оцінку, власні бачення і припущення щодо діяльності НПП «Гуцульщина» та його керівника.

На підтвердження заявлених вимог, директор Національного природного парка «Гуцульщина» ОСОБА_3 надав відеозапис зібрання на двох CD-R носіях.

Суди встановили, що поданий позивачем за первісним позовом відеозапис містить елементи монтажу кадрів із застосуванням художньої обробки, тому такий доказ є недопустимим в силу вимог процесуального закону.

У статтях 3, 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

ЄСПЛ вказує, що слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

На підставі викладеного, суди дійшли правильного висновку, що поширена відповідачем за первісним позовом інформація не принижує честі та гідності позивача за первісним позовом. Висловлювання ОСОБА_4 є лише оціночним вираженням його особистих поглядів щодо особи позивача та його висловлювань, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки і поглядів, а тому не підлягає спростуванню, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що поширена ОСОБА_4 інформація стосовно ОСОБА_3 є недостовірною та негативною, а також завдає шкоди його репутації, що є неприпустимим з точки зору закону, отже, порушені немайнові права позивача підлягають захисту, оскільки вказані вище інформація є оціночними судженнями, думками, переконаннями, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, тому в силу вищевказаних норм матеріального права не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття до розгляду зустрічного позову, оскільки обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, вони виникають з одних правовідносин, а відповідно до частини третьої статті 123 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Доводи касаційної інстанції, що НПП «Гуцульщина» не було повідомлено про розгляд справи, не заслуговують на увагу, оскільки воно було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи (розписками, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення), а ОСОБА_3, який є директором НПП «Гуцульщина», брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В.С. Висоцька

В. В. Пророк