Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.09.2019 року у справі №482/381/17

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 482/381/17

провадження № 61-25426св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Павловський Ігор Іванович,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області у складі судді Ітріна М. В. від 21 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Крамаренко Т.

В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І. від 11 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку у житловому будинку.

Позовна заява мотивована тим, що з 1971 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, з якою проживав на АДРЕСА_1. У 1982 році вони вирішили купити інший будинок і з цією метою розірвали шлюб, оскільки за чинним на той час законодавством у подружжя повинен бути зареєстрований лише один будинок. У 1983 році придбав з ОСОБА_4 житловий будинок на АДРЕСА_2, де стали проживати разом з дітьми.

Господарство відносилось до колгоспного типу двору, а тому у погосподарських книгах сільської ради головою цього колгоспного двору була записана ОСОБА_4, яка працювала в колгоспі агрономом, а позивач - механізатором. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Позивач зазначає, що у 2017 році йому стало відомо, що 21 грудня 2004 року його донька ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на весь будинок та є власником цілого будинку.

Вважає, що він як член колгоспного двору має право на ј частини вказаного будинку, оскільки станом на 15 квітня 1991 року кожен з членів колгоспного двору, в тому числі і він, став власником ј частини спірного будинку, а отже після смерті ОСОБА_4 спадкуванню підлягала лише ј частини будинку, що належала померлій.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_2, видане Новоодеською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 21 грудня 2004 року, за рєстровим № 2-619, та визнати за ним право власності на ј частини вказаного жилого будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач набув право на частку у майні, що відносилось до колгоспного двору, але пропустив позовну даність звернення до суду з указаним позовом, що є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факт набуття ним як членом колгоспного двору права на частку у майні, що відносилося до колгоспного двору, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в погосподарських книгах Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області за 1980-1995 роки міститься запис про те, що позивач є членом сім'ї голови колгоспного двору. Відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить всім членам на праві спільної власності, а відтак позивач як член сім'ї голови колгоспного двору ОСОБА_4, з якою він вів особисте спільне господарство, має право на частку майна колгоспного двору.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року.

Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 482/381/17 з Новоодеського районного суду Миколаївської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 18 вересня 1971 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.

04 березня 1982 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розірвано на підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 лютого 1982 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були членами колгоспу ім. Чапаєва в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області та працювали на посадах агронома і механізатора відповідно.

14 жовтня 1983 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_4, остання придбала належний колгоспному двору житловий будинок АДРЕСА_2.

У зазначеному будинку були зареєстровані: ОСОБА_7, як голова колгоспного двору, ОСОБА_1 та двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 (відповідач у справі), ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла.

21 грудня 2004 року державним нотаріусом Нвоодеською державною нотаріальною конторою Миколаївської області дочці ОСОБА_4 - ОСОБА_2. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що він як член колгоспного двору має право на ј частини спірного житлового будинку, право на яку незаконного оформила його дочка ОСОБА_2

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Статтею 120 ЦК УРСР у редакції 1963 року (чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (частина 2 статті 123 ЦК УРСР).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до погосподарських книг за період 1983-1985 роки та 1986-1990 роки ОСОБА_1 значиться як чоловік, головою колгоспного двору - ОСОБА_4.

Суд установив, що шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_4 розірвано 04 березня 1982 року.

14 жовтня 1983 року ОСОБА_4 придбала спірний будинок АДРЕСА_2.

Оскільки шлюб між подружжям було розірвано до придбання спірного будинку, який є колгоспним двором, а позивачем доказів того, що до часу смерті ОСОБА_4 вони підтримували сімейні стосунки, не надано, підстав для висновку, що позивач набув право на частку у колгоспному дворі, як в об'єкті сімейно-трудовому об'єднанні, немає.

Факт фактичного проживання в будинку, що належить колгоспному двору без спільного ведення особистого господарства не свідчить про набуття позивачем статусу члена колгоспного двору.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на ј частини спірного будинку та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім'я ОСОБА_2, відповідає доказам у справі та ґрунтується на положенні статті 120 ЦК УРСР.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун