ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 278/2501/16

провадження № 61-572св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина А1262,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 грудня 2017 року, постановлену у складі судді Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини А1262 з позовом, в якому просив визнати незаконним рішення командира військової частини А1262 про відмову у реєстрації місця проживання за місцезнаходженням військової частини та зобов`язання зареєструвати його у цій військовій частині.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року залишено без руху і надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 8 грудня 2017 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу заявник подав після спливу десятиденного строку на апеляційне оскарження, поважних підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 не навів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 грудня 2017 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Касаційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення ним пропущено з поважних причин.

Заявник посилається на те, що копію рішення суду першої інстанції отримано поштовим відправленням його матір`ю, яка вказаний лист не передала у зв`язку із його втратою.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 3 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу

(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України у цій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у цій же редакції Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, зокрема, за умови, якщо особа, яка її подала, не навела підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які були б визнані судом поважними.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_1 не був присутній під час проголошення Житомирським районним судом Житомирської області рішення від 20 вересня 2017 року, копія якого направлена йому на вказану у позові адресу і вручена 5 жовтня 2017 року матері позивача - ОСОБА_2 .

Апеляційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року заявником подано 15 листопада 2017 року, тобто з пропуском установленого законом строку.

Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана після закінчення строку, установленого статтею 294 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, і та обставина, що заявник отримав копію рішення безпосередньо у суді 9 листопада 2017 року, судом визнана неповажною.

7 грудня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і зазначив, що копію оскаржуваного судового рішення отримано поштовим відправленням його матір`ю, яка вказаний лист не передала у зв`язку із його втратою, надавши на підтвердження таких обставин відповідну заяву ОСОБА_2 , підпис на якій посвідчено секретарем сільської ради.

Судом апеляційної інстанції установлено, що копію рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року заявнику направлено на адресу, зазначену ним у позові ( АДРЕСА_1 ), і яка отримана його матір`ю ОСОБА_2 5 жовтня 2017 року.

При цьому ОСОБА_2 не зазначала, що вона на АДРЕСА_1 не проживає, у зв`язку з чим не зможе передати ОСОБА_1 поштове відправлення.

Апеляційним судом також установлено, що заявник не повідомляв суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження). До суду першої інстанції відповідна заява ОСОБА_1 не надходила і, направляючи йому копію рішення, суд урахував відсутність у матеріалах справи відомостей про інші адреси позивача для листування.

Тому наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції визнав неповажними.

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження і поважних підстав для його поновлення не навів, правильно застосував положення статті 297 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року.

При цьому апеляційний суд врахував, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя статті 27 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги).

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Доводи касаційної скарги на законність судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов