Історія справи

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 524/1439/17

провадження № 61-30778св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року у складі судді Андрієць Д. Д. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2017 року у складі суддів: Пікуля В. П., Панченка О. О., Прядкіної О. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» (далі - уповноважена особа Фонду) про захист прав споживачів і стягнення сум за договором банківського вкладу у розмірі 21 037,71 євро, що складається з невиплаченої суми вкладу, 3 % річних, упущеної вигоди, а також просив стягнути моральну шкоду у розмірі 600 євро.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 березня 2014 року між ним і ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу. На виконання умов договору ним було внесено вклад у розмірі 17 500 євро. З огляду на запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» позивач не отримав повного розрахунку за договором після закінчення строку його дії. Відповідно до наданої ПАТ «Дельта Банк» довідки станом на 02 жовтня 2015 року на його депозитному рахунку у ПАТ «Дельта Банк» обліковувалось 11 452,18 євро, до загального реєстру вкладників внесена сума 6 158,66 євро, що була отримана позивачем 25 липня 2015 року. ОСОБА_1 вважає, що ПАТ «Дельта Банк» повинен повернути йому вклад і сплатити відсотки, пеню, 3 % річних і упущену вигоду. Крім того, діями ПАТ «Дельта Банк» йому завдана моральна шкода, оскільки через відсутність коштів він позбавлений можливості виїхати на заробіток за кордон, постійно перебуває у знервованому стані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Залишкова сума вкладу є кредиторською вимогою та була перенесена для обліку на балансовий рахунок вимог кредиторів і повинна бути задоволена у четверту чергу. За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з ПАТ «Дельта Банк» суми вкладу, відсотків, пені, а також 3 % річних. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за договором банківського вкладу, суд відмовив у стягненні моральної шкоди, що є похідною вимогою.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з ПАТ «Дельта Банк» суми вкладу, відсотків, пені, а також 3 % річних відсутні. У зв`язку з безпідставністю зазначених вимог суд першої інстанцій правомірно відмовив у стягненні моральної шкоди. Щодо доводів позивача про неправильність розрахунків заборгованості та пені, зроблених Фондом, апеляційний суд зауважив на тому, що дане питання не впливає на підстави відмови у задоволені позову та може бути підставою для оскарження дій посадових осіб Фонду. Посилання ОСОБА_1 на те, що виплачена йому сума у 6 158,66 євро не відповідає гарантованій законом сумі в 200 000 грн та складає лише 171 618,46 грн за курсом, який діяв станом на 03 березня 2015 року, апеляційний суд визнав безпідставним, оскільки відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплата повинна здійснюватися у національній валюті, доказів того, що виплата в євро проводилася саме Фондом, а не банком, ОСОБА_1 не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Автозаводського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2017 року скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2017 року.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 травня 2018 року справу № 524/1439/17 та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували факт виплати позивачу Фондом суми, яка є меншою, ніж 200 000,00 грн. Крім того, судами не встановлені обставини справи щодо розміру заборгованості відповідача за договором банківського вкладу. Судами не застосовані норми щодо нарахування процентів за час прострочення повернення йому вкладу та штрафних санкцій за договором банківського вкладу, щодо відшкодування упущеної вигоди у вигляді процентів, які він міг отримувати за новим договором банківського вкладу, якщо б відповідач вчасно повернув йому кошти після закінчення договору банківського вкладу. Також вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань перед ним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо буде виявлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 березня 2014 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 10007006568096 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов`ю on-line» в євро. Згідно з пунктами 1.2, 1.3., 1.4. зазначеного договору сума вкладу склала 17 500 євро. Договір укладений на строк до 03 квітня 2015 року включно. Процентна ставка на суму вкладу становила 9,5 % річних.

29 березня 2014 року ОСОБА_1 було внесено кошти у сумі 17 500 євро.

Постановою Правління Національного Банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Тимчасову адміністрацію введено у ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду від 03 серпня 2015 року № 174 продовжено строки дії тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк».

16 січня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» на адресу ОСОБА_1 направило довідку про залишок коштів на рахунку та повідомлення про те, що виконавчою дирекцією Фонду 11 січня 2016 року затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» і кошти, що обліковуються станом на 02 жовтня 2015 року на рахунку ОСОБА_1 та які є кредиторськими вимогами Банку, було перенесено для обліку на балансовий рахунок вимог кредиторів.

Згідно з довідкою про залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 , відкритому у ПАТ «Дельта Банк», станом на 02 жовтня 2015 року на ньому обліковується сума у розмірі 11452,18 євро. До загального реєстру вкладників внесена сума у розмірі 6 158,66 євро, яка була отримана ОСОБА_1 25 липня 2015 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У спорах, пов`язаних з виконанням банком (у якому запроваджена тимчасова адміністрація та (або) розпочата процедура ліквідації) зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є спеціальними, запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури його ліквідації унеможливлюють стягнення з банку коштів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17).

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Після початку процедури ліквідації банку вимоги кредиторів задовольняються у черговості, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Залишкова сума вкладу є кредиторською вимогою та була перенесена для обліку на балансовий рахунок вимог кредиторів і згідно з пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повинна бути задоволена у четверту чергу. Частиною четвертою статті 52 зазначеного Закону передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Оскільки 02 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» було введено тимчасову адміністрацію, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку аргументу позивача про те, що він отримав виплату, яка є меншою за 200 000,00 грн.

Крім того, позивач не заявляв позовних вимог щодо захисту права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 344/276/15-ц зауважила на тому, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна. А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Такий спір є публічно-правовим та належить до адміністративної юрисдикції.

Разом з тим, позивач вимог до Фонду не заявляв, а обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що отримана виплата по закінченні договору банківського вкладу є неповним виконанням ПАТ «Дельта Банк» взятих на себе договірних зобов`язань.

Апеляційний суд відповідно до статті 303 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та апеляційного суду, та не свідчать про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов