Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 273/936/17

провадження № 61-37471св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Баранівська міська рада Житомирської області,

третя особа - Комунальне підприємство «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації»,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Михалюка О.П., та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С., Павицької Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та користуванням земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_5 зазначав, що він проживає у двоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності згідно з договором купівлі - продажу від 26 жовтня 2007 року. Також він користується земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0355 га., кадастровий номер 1820600000:01:001:1002 на підставі договору оренди із міською радою від 08 серпня 2017 року.

На вказаній земельній ділянці, крім квартири, розміщені також належні йому господарські будівлі, зокрема, літня кухня. Всі господарські будівлі споруджені попереднім власником. З однієї сторони орендована ним земельна ділянка межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 1820600000:01:001:0646, на якій знаходиться НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Також у НОМЕР_1 проживає та зареєстрована ОСОБА_2 , яка розібрала паркан між суміжними земельними ділянками та впритул до межових знаків побудувала дерев`яну альтанку зі схилом даху в бік стіни кухні таким чином, що дах лежить на межових знаках. Спорудженням бесідки відповідачка заблокувала йому вихід до фасаду кухні, що створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою для використання землі за цільовим призначенням та в користуванні нерухомим майном.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідачки порушені його права вільного користування своїм майном. Зокрема він позбавлений можливості проводити утеплення та оздоблення фасаду, стіна кухні підтоплюється дощовими водами, що течуть із даху бесідки. У зв`язку із цим порушена природна вентиляція та інсоляція фасаду, а це призводить до руйнування стіни.

На думку позивача, дії відповідача ОСОБА_2 порушують не тільки принципи добросусідства, але і Державні будівельні норми, а саме п.3.25 ДБН 360-92, де вказано, що відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м., а також протипожежні розриви між будівлями та спорудами, які передбачені ДБН 360-92 і мають становити від 6-ти метрів, в залежності від ступеню вогнестійкості споруди.

На зауваження щодо усунення вказаних порушень та переміщення бесідки у місце земельної ділянки, яке вільне від забудов, ОСОБА_2 не реагує.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та його нерухомим майном, а саме: за власний рахунок перенести дерев`яну бесідку від межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 на відстань не менше шести метрів.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_5 , треті особи: Баранівська міська рада Житомирської області, Комунальне підприємство «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» про зобов`язання відповідача за свій рахунок знести самочинно збудовану до його літньої кухні веранду.

З урахуванням уточнень в обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначала, що буд. АДРЕСА_1 одразу складався із двох квартир, які надавались, відповідно, сім`ї ОСОБА_6 (НОМЕР_2) та сім`ї ОСОБА_7 (НОМЕР_1 ). Вказані квартири мали приміщення, вказані у технічному паспорті, та веранди, у яких був вхід із сторони АДРЕСА_2, оскільки цей будинок розташований на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Обидві ці сім`ї самочинно збудували літні кухні біля своїх квартир, які у 1990 році були узаконені на той час селищною радою.

Рішенням виконкому Баранівської селищної ради Житомирської області від 14 березня 1990 року ОСОБА_6 , попередньому власнику квартири ОСОБА_5 , було дозволено узаконити самочинно збудовану літню кухню розміром 3,10 на 4 м., тобто площею 12,4 м.кв., про веранду до літньої кухні у цьому рішенні не йдеться, а тому Новоград-Волинське МБТІ вправі було вказати у технічному паспорті, який був складений та виданий 30 липня 1990 року літню кухню тільки такого узаконеного розміру.

Згодом, вже у технічному паспорті, складеному і виданому ОСОБА_5 10 серпня 2016 року вказано, що до НОМЕР_2 належить літня кухня "И", веранда до літньої кухні "Ж", розміри яких не вказані.

Разом з тим, у технічному паспорті від 30липня 1990 року розмір літньої кухні "И" вказаний 16 кв.м., а веранди до літньої кухні "Ж" - 11,9 кв. м., тобто на загальну площу 27,9 кв. м., що свідчить, на думку позивача, про незаконні дії посадових осіб МБТІ.

З вказаного вбачається, що була самочинно збудована до літньої кухні будинку ОСОБА_5 веранда 1-1 площею 9.9 кв.м., шириною 3,10 м., довжиною 3,85 м., яка розташована біля стіни квартири ОСОБА_2 , яка збудована з порушенням правил ДБН 360-92, а також не дає останній можливості належно користуватись своєю квартирою та обслуговувати її.

ОСОБА_2 остаточно просила суд зобов`язати ОСОБА_5 за свій рахунок знести самочинно збудовану до його літньої кухні веранду 1-1 площею 9.9 кв.м., шириною 3,10 м., довжиною 3,85 м., яка розташована біля стіни квартири ОСОБА_2 та вказана у плані цієї літньої кухні, складеному Новоград-Волинським МБТІ 12 квітня 1990 року (а.с. 80-81;141-142).

22 січня 2018 року ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області зустрічні позовні вимоги об`єднанні із первісним позовом в одне провадження ( а.с.150-151).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок перенести дерев`яну бесідку, яка розташована на її земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 від межі земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 на відстань не менше шести метрів.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 , суд пешої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню, так як норми ДБН при встановленні дерев`яної бесідкивідповідачем ОСОБА_2 не дотримані.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстав для знесення веранди, прибудованої до літньої кухні ОСОБА_5 , не було, оскільки всі побудови були здійснені попередніми власниками за погодженням між собою, та були узаконені належним чином. Тому для нових власників є обов`язковим встановлений попередніми власниками порядок користування суміжними земельними ділянками.

ОСОБА_2 не довела, що спірну веранду до літньої кухні побудував ОСОБА_5 після укладеного договору купівлі-продажу та складення наявного технічного паспорта.

Окрім того, договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на спірну веранду позивач за зустрічним позовом не оспорює, а також дії компетентних органів, які виготовляли технічну документацію щодо виготовлення технічного паспорта ОСОБА_2 також не оспорює.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і витребувано з Баранівського районного суду Житомирської області матеріали цивільної справи № 273/936/17.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не прийняли до уваги те, що веранда до літньої кухні ОСОБА_5 розташована на відстані 30 см. біля стіни квартири ОСОБА_2 та самочинно збудована з порушенням правил ДБН 360-92, що не дає ОСОБА_2 можливості належно користуватись своєю квартирою та обслуговувати її.

Суди не звернули увагу на те, що через порушення норм ДБН самочинно збудована веранда ОСОБА_5 створює загрозу руйнування та знищення квартири ОСОБА_2 .

Самочинно збудована веранда до літньої кухні ОСОБА_5 не узаконена належним чином та узаконенню не підлягає.

Суди дійшли помилкового висновку, що веранда знесенню не підлягає оскільки її нинішній власник не будував вказану веранду, оскільки немає значення хто її будував, має знеси її теперішній власник.

Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову те, що ОСОБА_2 не оскаржила договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_5

Міська рада у вирішенні даного спору упереджено ставилась до ОСОБА_2 , зайнявши у спорі сторону ОСОБА_5 та надаючи недостовірну інформацію суду щодо спірного питання.

Доводи інших у часників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_5 проживає у НОМЕР_2 двоквартирного будинку по АДРЕСА_1 . Квартира належить йому на праві власності згідно з договором купівлі - продажу від 26 жовтня 2007 року ( а.с.14-17).

Вказаний договір ОСОБА_2 не оспорювала, договір є чинним.

ОСОБА_5 користується земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0355 га., кадастровий номер 1820600000:01:001:1002, на підставі договору оренди із Баранівською міською радою Житомирської області від 08 серпня 2017 року (а.с.5, 179).

На вказаній земельній ділянці, крім квартири, розміщені також належні ОСОБА_5 господарські будівлі, зокрема, літня кухня. Всі господарські будівлі споруджені попереднім власником. З однієї сторони орендована ним земельна ділянка межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 1820600000:01:001:0646, на якій знаходиться НОМЕР_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 . Її право власності підтверджується копіями договорів дарування вказаної квартири і земельної ділянки від 23 листопада 2017 року (а.с.82-85).

Станом на 10 серпня 2016 року був виготовлений технічний паспорт на домоволодіння ОСОБА_5 , де самочинних будівель чи споруд КП "Новоград-Волинським МБТІ" не вказано (а.с.11-12).

Після його виготовлення була проведена відповідна державна реєстрація нерухомого майна (а.с.14-15).

Аналогічно, у попередньому технічному паспорті станом на 30 липня 1990 року також відсутня інформація щодо самочинних будівель (а.с.137-140).

Судами не встановлено, що спірну веранду до літньої кухні побудував ОСОБА_5 після укладеного договору купівлі-продажу та складення наявного технічного паспорту.

Літня кухня, яка розташовується на земельній ділянці ОСОБА_5 , узаконена належним чином попереднім власником ( а.с. 168-178) .

Веранда, прибудована до літньої кухні ОСОБА_5 площею 9.9 кв. м., шириною 3, 10 м., довжиною 3, 85 м., яка розташована біля стіни квартири ОСОБА_2 не є самочинно збудованою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстав для знесення веранди, прибудованої до літньої кухні ОСОБА_5 немає, оскільки всі побудови були здійснені попередніми власниками за погодженням між собою. Тому для нових власників є обов`язковим встановлений попередніми власниками порядок користування суміжними земельними ділянками.

ОСОБА_2 не довела, що спірну веранду до літньої кухні побудував ОСОБА_5 після укладеного договору купівлі-продажу та складення наявного технічного паспорта.

Окрім того, договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на спірну веранду позивач за зустрічним позовом не оспорює, а також дії компетентних органів, які виготовляли технічну документацію щодо виготовлення технічного паспорта ОСОБА_2 також не оспорює.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, тощо.

У відповідності до приписів ч.1,2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Судами було встановлено, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26 жовтня 2007 року придбав у ОСОБА_6 та набув право власності на НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 . На момент укладення договору купівлі-продажу до квартири відносились сарай - Б, літня кухня - И, веранда до літньої кухні - Ж, убиральня - З, що знаходяться на земельній ділянці, що надана продавцю у користування ( а.с. 5, 179) .

Всі господарські будівлі споруджені попереднім власником.

Вказаний договір ОСОБА_2 не оспорювала, а тому він є чинним.

З однієї сторони орендована ОСОБА_5 земельна ділянка межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 1820600000:01:001:0646, на якій знаходиться НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Судами було встановлено, що станом на 10 серпня 2016 року був виготовлений відповідний технічний паспорт на домоволодіння ОСОБА_5 , де самочинних будівель чи споруд КП "Новоград-Волинським МБТІ" не вказано. Після його виготовлення була проведена відповідна державна реєстрація нерухомого майна ( а.с. 11-15) .

Окрім того, у попередньому технічному паспорті за власності попередніх власників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 станом на 30 липня 1990 року також відсутня інформація щодо самочинних будівель ( а.с. 137-140).

Дії відповідальних органів щодо виготовлення технічного паспорта, які на думку ОСОБА_2 є незаконними, ОСОБА_2 також не оспорювала.

Літня кухня, яка розташовується на земельній ділянці ОСОБА_5 , узаконена належним чином попереднім власником ОСОБА_7 , що підтверджено відповідними дослідженими у судовому засіданні доказами ( а.с. 168-178) .

Суди встановили, що веранда , збудована до літньої кухні ОСОБА_5 площею 9.9 кв. м., шириною 3, 10 м., довжиною 3, 85 м., яка розташована біля стіни квартири ОСОБА_2 , не є самочинно збудована.

Окрім того, відповідно до відповіді Баранівської міської ради від 29 листопада 2017 року -з приводу порушення ДБН відносно розташування літньої кухні ОСОБА_5 на відстані 30 см від квартири ОСОБА_2 , остання до міської ради не зверталась. Літня кухня була перебудована з веранди в 1990 році відповідно до діючого на той час законодавства, тому що в межах однієї ділянки відстані між будівлями не нормуються ( а.с.99).

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли правильних висновків, що ОСОБА_2 не надала доказів того, що спірну веранду до літньої кухні самочинно побудував ОСОБА_5 після набуття ним права власності на квартиру.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди не прийняли до уваги те, що самочинно збудована веранда до літньої кухні ОСОБА_5 розташована на відстані 30 см. біля стіни квартири ОСОБА_2 не дає останній можливості належно користуватись своєю квартирою та обслуговувати її не заслуговують на увагу, оскільки судами не було встановлено наявності самочинно збудованої веранди до літньої кухні.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди не звернули увагу на те, що через порушення норм ДБН самочинно збудована веранда ОСОБА_5 створює загрозу руйнування та знищення квартири ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки клопотань про проведення відповідних експертиз про відповідність веранди до літньої кухні нормам ДБН ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій не заявляла.

Доводи касаційної скарги відносно того, що самочинно збудована веранда до літньої кухні ОСОБА_5 не узаконена належним чином та узаконенню не підлягає не заслуговують на увагу та суперечать встановленим обставинам справи, зокрема тим, що веранда до літньої кухні не є самочинною.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позову те, що ОСОБА_2 не оскаржила договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 - оскільки підставою для відмови у задволенні позовних вимог є зокрема те, що ОСОБА_2 не довела наявності самочинно збудованої веранди до літньої кухні.

Окрім того, судами не було встановлено, що ОСОБА_2 було надано судам достатньо доказів на те, що спірну веранду було побудовано з порушенням ДБН.

Необґрунтованими та такими, що зводяться до припущень є доводи касаційної скарги про те, що міська рада у вирішенні даного спору упереджено ставилась до ОСОБА_2 , зайнявши у спорі сторону ОСОБА_5 та надаючи недостовірну інформацію суду щодо спірного питання.

Отже, вказані доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін,

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик