Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.10.2024 року у справі №385/513/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 385/513/23

провадження № 61-8313св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Юлія»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гурою Костянтином Вікторовичем, на додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року у складі колегії суддів Єгорової С. М., Мурашка С. І., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні 2023 року Фермерське господарство (далі - ФГ) «Юлія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 , в якому просило витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2118, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради (далі - земельна ділянка).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2023 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ФГ «Юлія» має право постійного користування спірною земельною ділянкою, яке порушено внаслідок передання виділеної з неї ділянки у приватну власність.

Суд дійшов висновку, що у відносинах між позивачем і ОСОБА_1 належним способом захисту прав позивача буде витребування спірного майна.

Додатковим рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ФГ «Юлія» 30 414,00 грн судових витрат.

Додаткове рішення мотивовано тим, що позивач поніс витрати на правничу допомогу та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Суд зменшив розмір витрат, оскільки адвокат взяв участь у п`яти, а не семи судових засіданнях, витрати на відправлення рекомендованих листів підтверджені лише щодо трьох листів з шести заявлених, зустріч та консультація клієнта вартістю 1 342,00 грн не підлягають компенсації, оскільки зустріч не є видом правничої допомоги, а консультація входить до іншої послуги адвоката - «підготовка та подання позовної заяви», витрати за отримання висновку експерта від 26 червня 2023 року не підтверджені належними доказами.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що право постійного користування земельною ділянкою ФГ «Юлія», площею 30,30 га, на час звернення з позовом не припинилося ні внаслідок непереоформлення цього права, ні з огляду на смерть його засновника ОСОБА_3 .

Суд урахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2023 року у справі № 670/217/20, від 17 квітня 2024 року у справі № 385/1031/22.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині ухвалення додаткового рішення, оскільки вимоги щодо компенсації судових витрат у розмірі 30 414,00 грн є обґрунтованими і підтвердженими відповідними доказами.

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції і мотиви її ухвалення

Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року заяву адвоката Волощука В. В. про розподіл судових витрат задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ФГ «Юлія» у рахунок компенсації витрат на правничу допомогу 30 810,00 грн.

Додаткову постанову мотивовано тим, що колегія суддів врахувала критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною позивача доказів, а також взяла до уваги те, що сторона відповідача не надала заперечень щодо невідповідності заявлених витрат вказаним критеріям, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій іншої сторони.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гура К. В., просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ФГ «Юлія», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21, від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц, від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14, від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20, від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20.

Суд апеляційної інстанції мав залишити заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду, оскільки заява і додатки до неї ОСОБА_1 не направлялись.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що адвокат не був присутнім у одному судовому засіданні, час витрачений на підготовку відзиву та опрацювання апеляційної скарги є завищеним, оскільки в аналогічних справах з тими самими сторонами позивач подає аналогічні відзиви (справи № № 385/1031/22, 385/535/23, 385/536/23, 385/515/23, 385/514/23, 385/536/23).

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гура К. В., на додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року та рішення Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року у справі № 385/513/23.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 04 жовтня 2024 року № 1181/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону додаткова постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

Щодо доводів касаційної скарги в частині необхідності залишення заяви позивача, поданої адвокатом Волощуком В. В., без розгляду Верховний Суд керується таким.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань. Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) із процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно із частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21, провадження № 61-403св23, від 17 січня 2024 року у справі № 211/2832/19, провадження № 61-9749св23.

Порушення стороною установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення на адреси інших учасників справи документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило їх можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, є підставою для повернення клопотання сторони про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21, провадження № 61-20691св21 (на яку посилається заявник), від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21, провадження № 61-11044св22, від 28 червня 2023 року у справі № 132/892/16-ц, провадження № 61-9297св22.

У справі, що переглядається, 24 квітня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника позивача адвоката Волощука В. В. електронною поштою надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторін та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в апеляційній інстанції. До заяви додано копії розрахунку суми судових витрат від 24 квітня 2024 року, акта приймання наданих послуг від 23 квітня 2024 року, додатка до договору б/н від 05 січня 2024 року про надання правничої допомоги від 23 квітня 2024 року, договору про надання правничої допомоги від 05 січня 2024 року, чеків та описів вкладення поштового відправлення поданих до суду документів іншим учасникам справи від 24 квітня 2024 року, зокрема і на адресу ОСОБА_1 , зазначену ним в апеляційній скарзі (т. 3, а. с. 87-95).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року заяву представника позивача адвоката Волощука В. В. про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в апеляційній інстанції призначено до розгляду на 11 год 30 хв 06 травня 2024 року, установлено учасникам справи строк до 02 травня 2024 року для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що він не має електронного кабінету (т. 2, а. с. 189), водночас представник ОСОБА_1 адвокат Гура К. В. отримав копію вказаної ухвали з додатками в електронний кабінет адвоката (т. 3, а. с. 99).

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, отже, застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

Надіслання (електронної) копії рішення адвокату як представнику сторони на його офіційну електронну адресу в ЄСІТС є, у розумінні частин п`ятої, сьомої статті 18 КАС України (стаття 14 ЦПК України), належним способом вручення судового рішення представнику сторони, що на підставі частини сьомої статті 251 КАС України (стаття 272 ЦПК України) вважається врученням цієї копії судового рішення також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22.

З огляду на вказане ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи за заявою позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, йому було надіслано копію цієї заяви з додатками, а його представнику - копію ухвали Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року з додатками.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не мав підстав для залишення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду та обґрунтовано прийняв до розгляду заяву представника позивача.

Щодо доводів касаційної скарги в частині зменшення розміру витрат на правничу допомогу Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи у встановлений ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року строк від відповідача або його представника клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не надійшло.

У судове засідання відповідач і його представник не з`явились, заперечень не висловлювали.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо понесених позивачем витрат на послуги адвоката та надані на їх підтвердження докази та висновкам суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується таким.

Згідно з розрахунком суми судових витрат від 24 квітня 2024 року, актом приймання наданих послуг від 23 квітня 2024 року, додатком до договору б/н від 05 січня 2024 року про надання правничої допомоги від 23 квітня 2024 року, договору про надання правничої допомоги від 05 січня 2024 року адвокат Волощук В. В. надав такі послуги з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката (1 514,00 грн):

вивчення апеляційної скарги у справі № 385/513/23 (5 годин роботи адвоката) вартістю 7 570,00 грн;

підготовка та подання до Кропивницького апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 385/513/23 (12 годин роботи адвоката) вартістю 18 168,00 грн;

ознайомлення з клопотанням про зупинення провадження у справі № 385/513/23 (2 години роботи адвоката) вартістю 3 028,00 грн;

участь адвоката в судовому засіданні (1 судове засідання) вартістю 1 514,00 грн;

витрати на відправлення кореспонденції (5 листів) вартістю 540,00 грн;

всього - 30 820,00 грн.

Водночас заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи адвокат позивача не брав участі у жодному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, отже, 1 514,00 грн за участь адвоката в судовому засіданні не є фактично понесеними.

Заявлені витрати на вивчення адвокатом апеляційної скарги (5 годин роботи вартістю 7 570,00 грн) не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки сам по собі аналіз апеляційної скарги не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюється (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу (12 годин роботи вартістю 18 168,00 грн), тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Розмір заявленої суми за відправлення кореспонденції в частині направлення відзиву учасникам справи та суду (т. 2, а. с. 241-246) не відповідає критерію неминучості, оскільки охоплюється (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу (12 годин роботи вартістю 18 168,00 грн).

Щодо направлення стороною позивача учасникам справи заяви про розподіл судових витрат з додатками (т. 3, а. с. 87, 90, 93), то витрати у розмірі 260,00 грн є підтвердженими, що правильно встановив суд апеляційної інстанції.

У частині виконання адвокатом робіт, зокрема ознайомлення з клопотанням про зупинення провадження у справі, яке є аналогічним клопотанню, поданому в суді першої інстанції (т. 2, а. с. 119-123), Верховний Суд зауважує, що саме лише ознайомлення з документом у справі, яке не потягло за собою будь-яких процесуальних дій адвоката та не є фактично підтвердженим, не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат, тому 3 028,00 грн за ознайомлення адвоката з клопотанням про зупинення провадження у справі не є фактично понесеними.

Верховний Суд зазначає, що ціна позову у справі, що переглядається, становить 59 311,24 грн.

Суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь ФГ «Юлія» 30 414,00 грн витрат, що становить 52 % від ціни позову (не є предметом касаційного перегляду).

Розмір витрат на правничу допомогу, заявлений ФГ «Юлія» та стягнений судом апеляційної інстанції, становить 30 820,00 грн, що дорівнює 52 % від ціни позову і переглядається в суді касаційної інстанції, не є пропорційним до предмета спору.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій разом стягнули на користь позивача 61 234,00 грн, що становить 104 % від ціни позову.

Верховний Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що сторона позивача підготувала та подала відзив на апеляційну скаргу, що відповідає критеріям дійсності й потрібності. Водночас слід погодитись із доводами касаційної скарги в цій частині, що кількість затрачених годин на подання відзиву на апеляційну скаргу на 6 аркушах (12 годин роботи) вартістю 18 168,00 грн також не відповідає критерію розумності та пропорційності до предмета позову, з урахуванням розглянутих судами справ з подібними обставинами (ті ж сторони та аналогічний предмет позову), перелік яких наведений у касаційній скарзі, де інтереси ФГ «Юлія» представляв адвокат Волощук В. В. та подавав відзиви на апеляційній скарги ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, їх пропорційності до предмета спору, ціни позову, фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), за винятком тих, які не є підтвердженими, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу згідно з положеннями статті 141 ЦПК України з 30 820,00 грн до 5 000,00 грн.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ФГ «Юлія» задовольнити частково.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про винесення додаткового судового рішення судовий збір не справляється.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гурою Костянтином Вікторовичем, задовольнити частково.

Додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Заяву адвоката Волощука Володимира Володимировича, який діє в інтересах Фермерського господарства «Юлія» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Юлія», у рахунок компенсації витрат на правничу допомогу 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді А. І. Грушицький

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк