Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.04.2025 року у справі №203/1905/22
Постанова КЦС ВП від 14.12.2022 року у справі №203/1905/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 203/1905/22

провадження № 61-9993св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Громадська організація «Інвалідів «Карітас» в інтересах невизначеного кола споживачів,

позивач (третя особа із самостійними вимогами) - ОСОБА_1 ,

позивач (третя особа із самостійними вимогами) - ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі (треті особи за позовами третіх осіб із самостійними вимогами): Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Громадської організації «Інвалідів «Карітас» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року,прийняту у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Деркач Н. М., касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, постановлену у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Деркач Н. М., та касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2022 року Громадська організація «Інвалідів «Карітас» (далі - ГО «Інвалідів «Карітас») в інтересах невизначеного кола споживачів звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ПрАТ «СК «Інгосстрах»), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо») про захист прав споживачів.

Одночасно із позовом ГО «Інвалідів «Карітас», поданим в інтересах невизначеного кола споживачів, звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невизначене коло споживачів є споживачами АТ КБ «ПриватБанк», який на підставі договорів доручень з ПрАТ СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» одночасно пропонував споживачам страхові послуги.

Споживачі за посередництвом АТ КБ «ПриватБанк» уклали договори страхування з ПрАТ СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», які є чинним до кінця цього року та у наступному році, весь час отримання страхових послуг та обслуговування договорів страхування зі споживачами здійснювалось АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, із використанням власної матеріально-технічної бази, технологій (системи дистанційного обслуговування «Система.Приват24») та власних працівників.

Заявник указував, що споживачі дізнались про те, що АТ КБ «ПриватБанк» як страховий агент відмовився з серпня 2022 року від договорів доручень, укладених з ПрАТ СК «Інгосстрах» та ТДВ СК «Кредо» та розірвав договори доручення.

Заявник стверджує, що такі дії банку, який є страховим агентом, містять елементи примусу та істотно впливають чи можуть вплинути на свободу вибору і поведінку споживачів, що мають чинні договори страхування, укладені через банк як страхового агента. Свої послуги страхування споживачі тривалий час отримують через комунікації та системи обслуговування банку.

Наведені дії призвели до примусу для споживачів, які постали перед вибором способів отримання страхових послуг або зберігати технології отримання страхових послуг через АТ КБ «ПриватБанк», але вже як страхового агента інших страхових компаній, тобто зберігаючи для себе можливість продовжувати користуватися послугами зі страхування системою дистанційного обслуговування «Система «Приват24», користуватись безкоштовною телефонною лінією банку 3700, подавати заяви про настання страхових випадків через дистанційну систему, користуватись послугою регулярний платіж, яка автоматично у необхідні дати без контролю з боку споживачів забезпечує перерахування з їх банківських рахунків страхові платежі тощо, або ж продовжувати отримувати страхові послуги за чинним договорами страхування, але за відсутності можливості використання технології отримання страхових послуг, яка тривалий час використовувалась ними за чинним договорами страхування з початку їх укладання.

Заявник зазначав, що перевагами, які спонукали споживачів укладати договори страхування через страхового агента АТ КБ «ПриватБанк», є можливість використання при отриманні страхових послуг дистанційної системи «Приват24» та її можливостей у питаннях послуг страхування, а також поєднання отримання банківських послуг та послуг страхування за допомогою однієї особи та однаковими технологіями.

Припинення АТ КБ «ПриватБанк» обслуговування споживачів за укладеними ним як страховим агентом договорами страхування впливає на свободу вибору та поведінку споживача стосовно отримуваних послуг та містить елементи примусу до переукладання договорів страхування з іншими страховими компаніями, страховим агентом яких продовжує бути АТ КБ «ПриватБанк».

Такі дії також призводять до нерівного становища споживачів, що застраховані в ПрАТ СК «Інгосстрах» і ТДВ СК «Кредо», порівняно зі становищем інших клієнтів АТ КБ «ПриватБанк», з якими банк як страховий агент інших страхових компаній уклав договори страхування та для яких залишається незмінною технологія та комунікації щодо отримання страхових послуг за діючими договорами страхування.

У разі незабезпечення позову АТ КБ «ПриватБанк» продовжуватиме реалізовувати свої протиправні дії та припинить обслуговування споживачів, які мають чинний договори страхування з ПрАТ СК «Інгосстрах» та ТДВ «Кредо», виконання оспорюваних односторонніх правочинів призведе до неможливості відновлення порушених цим правочином і протиправними діями прав невизначеного кола споживачів, адже внаслідок виконання таких правочинів для споживачів можуть наступити обставини, що призведуть до автоматичного припинення їх договорів страхування, нездійснення АТ КБ «ПриватБанк» дій щодо автоматичного перерахування з карток споживачів страхових платежів, неможливості споживачами за встановленими каналами зв`язку, зокрема через систему дистанційного обслуговування «Система. Приват24», подати заяви про настання страхових випадків іяк наслідок, втратити право на отримання страхового відшкодування.

Крім того, заявник указував, що за час розгляду судом позовної заяви оспорювані правочини можуть бути повністю виконані та настати наслідки у вигляді припинення відносин АТ КБ «ПриватБанк», як страхового агента з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ СК «Кредо», що в свою чергу потягне невідворотні наслідки для споживачів, які мають чинні договори страхування з ПрАТ СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», які укладались та впродовж всього часу їх дії обслуговувались страховим агентом - АТ КБ «ПриватБанк», зокрема з використанням своєї матеріально-технічної бази, каналів комунікації.

ГО «Інвалідів «Карітас» просила суд вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо» та їх працівникам, а також будь-яким іншим особам, які діють в їх інтересах або за їх дорученням, ухилятись від виконання чи перешкоджати будь-яким чином виконанню договорів страхування, що були укладені між споживачами (страхувальниками) та ПрАТ «СК «Інгосстрах» та/або ТДВ «СК «Кредо», за посередництвом страхового агента АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин АТ КБ «ПриватБанк» з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та з ТДВ «СК «Кредо» з обслуговування страхових продуктів ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», відмовляти, ухилятись чи перешкоджати (ускладнювати будь-яким чином) клієнтам та діючим споживачам страхових послуг в пролонгації, переукладенні на нових умовах, укладенні нових договорів страхування, внесенні змін до існуючих договорів страхування, надавати страхувальникам (споживачам страхових послуг) менш сприятливі умови укладання та виконання договорів страхування з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та/або ТДВ «СК «Кредо», ніж надаються у випадках укладання договорів страхування з іншими страхувальниками, перешкоджати здійсненню страхових платежів, блокувати списання страхових платежів в овердрафт з рахунків страхувальників та обмеження страхувальників (споживачів страхових послуг) у користуванні банківською послугою «Регулярний платіж», спонукання страхувальників (споживачів страхових послуг) до припинення здійснення страхових платежів та/або договірних відносин з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та/або ТДВ «СК «Кредо», спонукання до укладання договорів страхування з іншими страховиками.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2022 року відкрито провадження за позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 та прийнято його позов до спільного розгляду з позовом ГО «Інвалідів «Карітас», поданим в інтересах невизначеного кола споживачів.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року відкрито провадження за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 та прийнято його позов до спільного розгляду з позовом ГО «Інвалідів «Карітас», поданим в інтересах невизначеного кола споживачів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року заяву ГО «Інвалідів «Карітас» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо» їх працівникам, а також будь-яким іншим особам, які діють у їх інтересах або за їх дорученням, ухилятись від виконання чи перешкоджати будь-яким чином виконанню договорів страхування, що були укладені між споживачами (страхувальниками) та ПрАТ «СК «Інгосстрах» та/або ТДВ «СК «Кредо», за посередництвом страхового агента - АТ КБ «Приватбанк», у тому числі вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин АТ КБ «ПриватБанк» з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та з ТДВ «СК «Кредо» з обслуговування страхових продуктів ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», відмовляти, ухилятись чи перешкоджати (ускладнювати будь-яким чином) клієнтам та діючим споживачам страхових послуг в пролонгації, переукладенні на нових умовах, укладенні нових договорів страхування, внесенні змін до існуючих договорів страхування, надавати страхувальникам (споживачам страхових послуг) менш сприятливі умови укладання та виконання договорів страхування з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та/або ТДВ «СК «Кредо», ніж надаються у випадках укладання договорів страхування з іншими страхувальниками, перешкоджати здійсненню страхових платежів, блокувати списання страхових платежів в овердрафт з рахунків страхувальників та обмеження страхувальників (споживачів страхових послуг) у користуванні банківською послугою «Регулярний платіж», спонукання страхувальників (споживачів страхових послуг) до припинення здійснення страхових платежів та/або договірних відносин з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та/або ТДВ «СК «Кредо», примушення до укладання договорів страхування з іншими страховиками.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду. При цьому такі заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у задоволенні заяви ПрАТ «СК «Інгосстрах» про зупинення провадження у вищевказаній справі відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції вказав, що із суду першої інстанції надійшли лише виділені матеріали, що стосуються оскаржуваної ухвали. Тобто апеляційною інстанцією справа по суті спору не розглядається. Провадження у самій справі зупинено судом першої інстанції, що підтвердили сторони в апеляційній інстанції, а за апеляційною скаргою банку вирішуватиметься питання процесуального характеру, не пов`язаного із розглядом справи по суті спору.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року скасовано.

У задоволенні заяви ГО «Інвалідів «Карітас» в інтересах невизначеного кола споживачів про забезпечення позову відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції із виділених матеріалів встановив, що заявник не обґрунтував наявність підстав для обрання заходу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам та будь-яким іншим особами, які діють в їх інтересах або за їх дорученням, ухилятись від виконання чи перешкоджати будь-яким чином виконанню договорів страхування, що були укладені між споживачами (страхувальниками) та ПрАТ «СК «Інгосстрах» та/або ТДВ «СК «Кредо», за посередництва страхового агента АТ КБ «ПриватБанк».

Доводи, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги щодо вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову, є аналогічними тим, що зазначені ними в позові, і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі.

Обраний позивачем вид забезпечення позову є втручанням у господарську діяльність АТ КБ «ПриватБанк», що є недопустимим.

Короткий зміст касаційних скарг

У липні 2024 року ТДВ «СК «Кредо» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року (про відмову в зупиненні провадження у справі), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу до суду апеляційної інстанції.

У липні 2024 року ТДВ «СК «Кредо» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року (щодо забезпечення позову) , в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У липні 2024 року ГО «Інвалідів «Карітас» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року (щодо забезпечення позову), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

17 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ «СК «Кредо» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі, витребувано її матеріали із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

17 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ «СК «Кредо» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі, витребувано її матеріали із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

17 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГО «Інвалідів «Карітас» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі, витребувано її матеріали із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

07 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТДВ «СК «Кредо» на постанову апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) та у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/27779/17, від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 (провадження № 61-317сво21).

Уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, оскільки заявник не обґрунтував що наявність підстав для обрання заходу забезпечення позову у виді заборон, є помилковими і такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Вважає, що застосовані заходи забезпечення не є тотожними позовним вимогам.

Касаційна скарга ТДВ «СК «Кредо» на ухвалу апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не зупинив провадження у справі з тих підстав, що третя особа, яка заявила самостійні вимоги, перебуває у складі Збройних сил України.

Касаційна скарга ГО «Інвалідів «Карітас» на постанову апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Незастосування заходів забезпечення позову призведе до подальшого безперервного порушення прав невизначеного кола споживачів.

Стверджує, що заходи забезпечення позову ні дослівно, ні за змістом не є тотожними заявленим позовним вимогам, а є лише пов`язаними з ними, що чинним процесуальним законодавством підтримується.

Заходи забезпечення позову стосуються лише можливих односторонніх дій відповідачів щодо перешкоджання дії договорів, укладених в інтересах споживачів. Відповідачі як суб`єкти господарювання мають забезпечити дотримання законодавства з питань захисту прав споживачів.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У серпні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ДТВ «СК «Кредо» на ухвалу суду залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У серпні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ДТВ «СК «Кредо» на постанову суду залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

У серпні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ГО «Інвалідів «Кредо» залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої інстанції сформовано матеріали (виділене провадження) оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року про забезпечення позову.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року зупинено провадження у цивільній справі № 203/1905/22 за позовом ГО «Інвалідів «КАРІТАС» в інтересах невизначеного кола споживачів до АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо» про визнання дій протиправними, за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог: ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ«СК «Кредо», про визнання дій протиправними та припинення їх шляхом визнання односторонніх правочинів недійсними, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог: ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо», про визнання дій протиправними, - до припинення перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

03 травня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання ПрАТ «СК «Інгосстрах» про зупинення апеляційного провадження у зв`язку тим, що ОСОБА_1 перебуває у Збройних Силах України та виконує бойові завдання на сході України зі стримування та відсічі збройної агресії російської федерації. На підтвердження цього долучено: відповідь на адвокатський запит командира військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2024 року, згідно з яким солдат ОСОБА_1 03 жовтня 2023 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву 47 запасної роти 09 жовтня 2023 року перепризначений на посаду номера обслуги 1 міномета мінометного взводу роти вогневої підтримки. Військова частина НОМЕР_1 з липня 2022 року і станом на дату надання відповіді на запит виконує бойові завдання на сході України зі стримування та відсічі збройної агресії російської федерації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ГО «Інвалідів «Карітас», ТДВ «СК «Кредо» не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону ухвала та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Щодо забезпечення позову

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 1, 10 частини першої статті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Судом першої інстанції встановлено, що ГО «Інвалідів «Карітас» звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», а треті особи, які заявили самостійні вимоги: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третіми особами зазначили ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо», з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» стосовно розірвання та відмови від договорів доручень від 03 січня 2014 року № 1 та від 03 січня 2014 року № 2, кладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ПрАТ «СК «Інгосстрах», та договорів доручень від 01 листопада 2002 року № 1, від 03 березня 2003 року № 2, від 02 серпня 2004 року № 3, від 01 березня 2005 року № 4, від 11 липня 2016 року № 6, укладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ТДВ «СК«Кредо», та припинити такі дії шляхом:

1.1) визнання недійсним одностороннього правочину АТ КБ «ПриватБанк», оформленого листом від 31 травня 2022 року № Е.38.0.0.0/4-220531/9392щодо відмови від договорів доручень від 03 січня 2014 року № 1 та від 03 січня 2014 року № 2, укладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ПрАТ «СК «Інгосстрах», та їх розірвання;

1.2) визнання недійсним одностороннього правочину АТ КБ «ПриватБанк», оформленого листом від 2022 рокущодо відмови від договорів доручень від 01 листопада 2002 року № 1, від 31 березня 2003 року № 2, від 02 серпня 2004 року № 3, від 01 березня 2005 року № 4, від 11 липня 2016 року № 6, укладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ТДВ «СК «Кредо», та їх розірвання.

2) визнати протиправною бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо», якою порушуються права невизначеного кола споживачів, щодо неврегулювання наслідків для невизначеного кола споживачів на випадок припинення (розірвання) договорів доручень від 03 січня 2014 року № 1 та від 03 січня 2014 року № 2, укладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ПрАТ «СК «Інгосстрах», а також договорів доручень від 01 листопада 2002 року № 1, від 31 березня 2003 року № 2, від 02 серпня 2004 року № 3, від 01 березня 2005 року № 4, від 11 липня 2016 року № 6, укладених між АТ КБ «ПриватБанк» та ТДВ «СК «Кредо», та неінформування невизначеного кола споживачів про такі наслідки.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язань, покладених на нього за договорами доручення, укладених з іншими відповідачами, а саме банк припинив виконання доручень ПрАТ «СК «Інгосстрах», та ТДВ «СК «Кредо» (страховики) щодо здійснення інформаційно-консультаційних послуг, обслуговування страхових договорів, укладених з позивачами, та укладення нових страхових договорів з клієнтами, ускладнено процедуру прийняття страхових платежів від клієнтів позивачів. Такі дії банку позбавляють позивачів можливості належним чином виконують зобов`язання за договорами страхування, повідомляти страховика про настання страхових випадків у зручний для них спосіб, зокрема, щомісячно сплачувати через систему «Приват24» АТ КБ «ПриватБанк» обов`язкові платежі страховику, а несплата таких платежів автоматично анулює договірні відносини з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», що негативно впливає на споживачів їх послуг. Незаконні дії банку щодо одностороннього припинення виконання умов договорів доручення, а також незаконна бездіяльність відповідачів стосовно невиконання умов вищезазначених договорів доручень грубо порушують права позивачів.

При цьому ГО «Інвалідів «Карітас» звернулося до Кіровоградського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просила заборонити АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «СК «Інгосстрах», ТДВ «СК «Кредо» та його працівникам ухилятись від виконання чи перешкоджати будь-яким чином виконанню договорів страхування, що були укладені між відповідачами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

З врахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивачів про забезпечення позову фактично дублюють позовні вимоги про зобов`язання виконувати частину страхової діяльності на підставі укладених договорів, оскільки зводяться до заборони неналежного виконання умов зазначених договорів, що є самостійною підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може заборонити АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТДВ «СК «Кредо», адже право, зокрема на припинення/розірвання відносин/договорів, гарантоване Конституцією та законами України.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши висновки, викладені в ухвалі про забезпечення позову, враховуючи принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, правильно застосував положення статей 149 150 ЦПК України та дійшов правильного й обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника ГО «Інвалідів «Карітас» іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Отже, доводи касаційних скарг ГО «Інвалідів «Карітас» та ТДВ «СК «Кредо» щодо неправильного застосування норм права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Щодо зупинення апеляційного провадження

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 371 ЦПК України).

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22) зазначено, що «відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції».

У справі, що переглядається в касаційному порядку, ПрАТ «СК «Інгосстрах» подало клопотання про зупинення апеляційного провадження, яке обґрунтовано тим, що на їх запит командир військової частини НОМЕР_1 повідомив, що солдат ОСОБА_1 03 жовтня 2023 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву 47 запасної роти та 09 жовтня 2023 року перепризначений на посаду номера обслуги 1 міномета мінометного взводу роти вогневої підтримки. Військова частина НОМЕР_1 з липня 2022 року і станом на дату надання відповіді на запит виконує бойові завдання на Сході України зі стримування та відсічі збройної агресії російської федерації.

Надавши оцінку клопотанню про зупинення апеляційного провадження та долучених до нього доказів, суд апеляційної інстанції врахував, що із суду першої інстанції надійшли лише виділені матеріали, що стосуються оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, тобто апеляційним судом справа по суті спору не переглядається.

Оскільки провадження у самій справі зупинено судом першої інстанції, а за апеляційною скаргою банку вирішуватиметься питання процесуального характеру, не пов`язане із розглядом справи по суті спору, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача ПрАТ «СК «Інгосстрах» про зупинення апеляційного провадження на час перебування у складі Збройних Сил України третьої особи із самостійними позовними вимогами ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ТДВ «СК «Кредо» цих висновків не спростовують.

Посилання ТДВ «СК «Кредо» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) та у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/27779/17, від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 (провадження № 61-317сво21)не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Крім того, висновки Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не спростовують висновків, зокрема, про те, що суд не може заборонити господарюючому суб`єкту вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з іншим господарюючим суб`єктом, адже право, зокрема на припинення/розірвання відносин/договорів, гарантоване Конституцією та законами України.

Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявниками ГО «Інвалідів «Карітас», ТДВ «СК «Кредо» у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційні скарги ГО «Інвалідів «Карітас», ТДВ «СК «Кредо» без задоволення, а постанову та ухвалу суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Громадської організації «Інвалідів «Карітас», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець