Історія справи

Постанова

Іменем України

16 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 592/6986/17

провадження № 61-6218св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В.С. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,

Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Об`єднана первинна організація профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об`єднання»,

представник відповідача - Ейсмонт Євген Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об'єднання» на рішення апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Хвостика С. Г., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об`єднання» (далі ОПОППММ ПАТ «Сумське НВО», профспілка), в якому просив: стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію частини заробітної плати, виплаченої 30 травня 2017 року по день фактичної виплати; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату частини заробітної плати та її індексації по день фактичної виплати.

Позов мотивовано тим, що розпорядженням відповідача від 12 травня 2017 року позивача звільнено з роботи з посади консультанта з правових питань за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням чисельності штату. В день звільнення - 12 травня 2017 року, відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок, виплативши частину заробітної плати лише 30 травня 2017 року. Оскільки відповідач виплатив частину заробітної плати не у день звільнення, він повинен її індексувати та компенсувати середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за травень 2017 року при звільненні позивачу нараховано 1974,27 грн, згідно рішення суду від 11 травня 2017 року, ще додатково 1300 грн, всього 3274,27 грн, що перевищує дохід, до якого може бути застосована податкова пільга, тому сума в розмірі 144 грн набута позивачем безпідставно. Крім того, виплати, на які посилається позивач, пов'язані з виконанням рішення суду та не пов'язані зі звільненням позивача та остаточним розрахунком при звільненні.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 листопада 2017 року про виправляення описки та арифметичних помилок, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2017 року скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 650,04 грн з нарахуванням компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати на частину невиплаченої заробітної плати, з утриманням обов'язкові платежів та податків.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір у розмірі 1344,44 грн за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що платіжним дорученням

від 12 травня 2017 року ОСОБА_4 було перераховано 1733,29 грн заробітної плати за травень 2017 року. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 травня 2017 року стягнуто з профспілки на користь ОСОБА_4 матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у 2016 році в розмірі 1300 грн та допущено негайне виконання рішення в цій частині. На виконання вказаного рішення суду відповідачем 22 травня 2017 року на рахунок ОСОБА_4 було перераховано 1046,50 грн. 29 травня 2017 року через помилкове застосування податкової соціальної пільги, яка передбачена статтею 169.1.1 Податкового кодексу України, позивачу була виплачена остання сума заробітної плати в розмірі 144 грн, яка підлягала виплаті у зв'язку із звільненням через несвоєчасну виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік. Отже, останнім днем виплати суми розрахунку, апеляційний суд визнав 29 травня 2017 року і відхилив доводи позивача щодо визнання датою останнього дня розрахунку у зв'язку із зарахування коштів на його особистий рахунок 30 травня 2017 року.

Згідно висновків апеляційного суду, на момент звільнення позивача належні йому від підприємства суми розрахунку при звільненні, в тому числі сума матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 144 грн, присуджена за рішенням суду, не були виплачені в день його звільнення, та помилково визнана судом першої інстанції як набута безпідставно, у зв'язку із чим, місцевий суд через порушення норм матеріального права дійшов хибного висновку про від відсутність підстав для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що залишок суми розрахунку у розмірі 144 грн через порушення строків виплати, підлягає компенсації, тому вимога про проведення нарахування компенсації на невиплачену суму заробітної плати в день звільнення є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

У касаційній скарзі, поданій 10 листопада 2017 року поштовим засобом зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та переданої у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОПОППММ ПАТ «Сумське НВО», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при виконанні судового рішення

від 11 травня 2017 року з позивача утримано спочатку 234 грн податку на доходи фізичних осіб, а з урахуванням податкової соціальної пільги повинні утримати 90 грн, різниця надлишково утриманого податку у розмірі 144 грн позивачу перерахована 29 травня 2017 року. Проте повернення надлишково утриманого податку було помилковим та сума у розмірі 144 грн набута позивачем безпідставно. Виплати, на які посилається позивач, пов'язані з виконанням судового рішення Ковпаківського районного суду м Суми

від 11 травня 2017 року в цивільній справі № 592/1037/17, та не пов'язані зі звільненням позивача з роботи, а також з остаточним розрахунком при звільненні. Судом апеляційної інстанції фактично не були розмежовані правовідносини пов'язані зі звільненням працівника та виконанням судового рішення, внаслідок чого було помилково було скасовано законне рішення суду 1 інстанції.

Рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується, тому не переглядається колегією суддів у цій частині на предмет законності і обґрунтованості в касаційному порядку.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що розпорядженням голови профкому об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НЕЮ» від 12 травня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади консультанта з правових питань за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності.

До звільнення позивач працював по 2 години три дні на тиждень: понеділок, середа, п'ятниця з 16 до 18 години. П'ятниця 12 травня 2017 року був останнім днем його роботи.

12 травня 2017 року ОСОБА_4 було перераховано 1 733,29 грн заробітної плати за травень 2017 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 травня 2017 року стягнуто з Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО» на користь ОСОБА_4 матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у 2016 році в розмірі 1300 грн та допущено негайне виконання рішення в цій частині.

22 травня 2017 року на виконання вказаного рішення суду відповідачем на рахунок ОСОБА_4 було перераховано 1046,50 грн.

29 травня 2017 року у зв'язку з помилковим не застосуванням податкової соціальної пільги, яка передбачена статтею 169.1.1 Податкового кодексу України, позивачу була виплачена остання сума заробітної плати в розмірі 144 грн, яка підлягала виплаті у зв'язку із звільненням через несвоєчасну виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 року.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд правильно виходив з того, що на момент звільнення позивача 12 травня 2017 року належні йому від підприємства суми розрахунку при звільненні, в тому числі сума матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 144 грн, яка підлягала сплаті за рішенням суду, не були виплачені в день його звільнення, що є підставою для застосування положень статті 117 КЗпП України, покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

Доводи касаційної скарги відповідача про безпідставне набуття позивачем перерахованої йому підприємством суми у розмірі 144 грн вбачаються необґрунтованими та не спростовують висновків апеляційного суду про не проведення відповідачем остаточного розрахунку з працівником у день звільнення та невиплату у цей день усіх належних йому сум.

Так, згідно доводів відповідача, у травні 2017 року позивачу була нарахована загальна сума у розмірі 3274,27 грн, яка перевищувала 2240 грн - розмір доходу, станом на травень 2017 року, визначеного статтею 169.4.1 Податкового кодексу України, до якого може бути застосована податкова пільга, тому підстав для застосування податкової соціальної пільги при виплаті допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у

2016 році у розмірі 1300 грн немає.

Статтею 169.4.1. Податкового кодексу України встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи

на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

За змістом наведеної норми при визначенні граничного розміру зарплати, який застосовується при наданні податкової соціальної пільги враховується дохід, нарахований на користь платника податку як заробітна плата та прирівняні до неї виплати, компенсації та винагороди.

Відповідно до підпункту 3.8 пункту 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року, суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору є іншими виплатами, що не належать до фонду оплати праці.

Згідно листа-розшифровки, виданого відповідачем, у травні 2017 року позивачу була нарахована загальна сума у розмірі 3274,27 грн, до якої входила вихідна допомога у розмірі 1805,14 грн, яка не належить до фонду оплати праці, тому не могла враховуватись при визначенні розміру заробітної плати до якої застосовується податкова соціальна пільга. Сума у розмірі 1300 грн, що мала бути виплачена позивачу за рішенням суду, як матеріальна допомога на оздоровлення, яка відноситься до фонду додаткової заробітної плати та не перевищувала розмір доходу, визначеного статтею 169.4.1 Податкового кодексу України, тому до цієї виплати обґрунтовано застосована податкова пільга, перерахована позивачу 29 травня 2017 року, тобто з затримкою, після звільнення останнього 12 травня 2017 року.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що виплати, на які посилається позивач, пов'язані з виконанням судового рішення та не пов'язані з його звільненням і остаточним розрахунком, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 117 КЗпП України не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки згідно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 травня 2017 року, яким з відповідача стягнуто на користь позивача 1300 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, в частині стягнення вказаної суми було допущено судом до негайного виконання, тому, станом на день звільнення позивача 12 травня 2017 року підлягало виконанню. Обов'язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця, за будь-яких умов при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать їй від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська